Кількагодинні напружені дипломатичні переговори в Москві завершилися у вівторок із тим самим результатом, з яким вони почалися: жодних зрушень, жодної угоди і жодних ознак того, що Владімір Путін готовий переглянути свої максималістські вимоги щодо України.
Після переговорів з російським президентом і його високопосадовцями, які вели Стів Віткофф – колишній керівник компанії з нерухомості, якого президент Дональд Трамп зробив своїм спеціальним посланником і головним переговірником, і зять Трампа Джаред Кушнер, помічник Кремля Юрій Ушаков виніс різкий вердикт: сторони «не наблизилися і не віддалилися від вирішення кризи в Україні». Він констатував повну відсутність прогресу в головному питанні – територіальному.
Позиція Росії не змінилася. Позиція України не змінилася. Схоже, що ривок Трампа в бік досягнення швидкого дипломатичного прориву зупинився ще до старту.
Переговори з вбудованими суперечностями
Одну з найясніших і найвідвертіших оцінок дав посол Майкл Карпентер, колишній старший директор з питань Європи в Раді національної безпеки за президентства Байдена.
Карпентер сказав у вівторок ввечері в інтерв’ю Kyiv Post, що переговори були структурно нездатні принести прогрес, і що сам підхід Віткоффа безпосередньо грав на руку Москві.
«Стів Віткофф послідовно просував інтереси Росії в переговорному процесі, тому не дивно, що його добре прийняли в Москві. Ключ до розуміння цього переговорного процесу полягає в усвідомленні того, що незалежно від того, як сформулювати умови потенційного мирного плану, він не може одночасно задовольнити обидві сторони», – сказав він.
Карпентер пояснив це основною геополітичною проблемою: стратегічною метою Києва є виживання як суверенної, демократичної держави, що прагне продовжувати інтеграцію в ЄС, а для Путіна це рівнозначно стратегічній поразці Росії.
«Тож незалежно від того, де буде заморожена лінія фронту, суперечність між метою України вижити як суверенна демократія і метою Росії – імперське панування – ніколи не буде вирішена. Єдиним фактором, який може змінити цю ситуацію, є економічний або військовий колапс однієї зі сторін», – сказав Карпентер.
Його думка відбиває поширені в Європі побоювання: структурні цілі обох сторін не перетинаються ніде, і будь-які переговори ризикують стати театральною ілюзією, а не шляхом до миру.
Кремль визнав, що переговори в Москві, які тривали п’ять годин, не принесли жодної згоди з територіальних питань. Це свідчить про те, що «список 28 бажань» Росії, який просочився в ЗМІ і який європейські уряди широко розглядають як фактичну вимогу капітуляції, залишається вихідною точкою Москви.
Замість дипломатії – показуха і пропаганда
Навіть у такій патовій ситуації Кремль намагався сформувати певний імідж. У ретельно змонтованому відеоролику Путін запитував Віткоффа про екскурсію Москвою, а той називав російську столицю «чудовим містом». За мить відео раптово обривається.
Бажана Кремлем версія подій контрастувала з реальністю: відомий московський посланець Кірілл Дмитрієв охарактеризував переговори одним словом – «продуктивні», попри песимістичну заяву Ушакова про відсутність суттєвого прогресу.
Віткофф виїхав з Москви у вівторок ввечері, а російські ЗМІ повідомили, що він прибув до посольства США. Ушаков натякнув, що американська делегація «пообіцяла повернутися додому, до Вашингтона».
В американському уряді не підтвердили поїздку Віткоффа до України, хоча дві обізнані з планами особи повідомили Kyiv Post, що раніше того дня розглядалася можливість зустрічі з президентом Володимиром Зеленським у Брюсселі.
Схоже, що цей план був відкладений, оскільки Зеленський вирішив повернутися до України, не зупиняючись у Бельгії.
Зеленський побоюється, що США можуть змінити свою позицію
Раніше у вівторок у Дубліні Зеленський публічно висловив занепокоєння, що США, а особливо адміністрація Трампа, можуть втратити інтерес до надання Україні гарантій, необхідних їй для досягнення стабільного миру.
«Боюся, дехто з наших союзників втомився, – сказав Зеленський. – Мета Росії – відвернути інтерес Америки від цієї ситуації».
Він сказав, що чекає «сигналів» від американської делегації і готовий зустрітися з Трампом «залежно від сьогоднішніх обговорень».
Європейські дипломати приватно поділяють занепокоєння Зеленського.
Один високопоставлений західний чиновник сказав Kyiv Post, що американська команда виглядає «незлагодженою», і що «Москва використовує цю роз’єднаність».
Інший дипломат висловився більш прямо: «Якщо Вашингтон хоча б на мить забариться, Путін посилить тиск. Європа спостерігає за такою схемою вже десять років».
Путін знову підвищує градус
Тим часом Путін використав переговори, аби вкотре і гучніше – безпідставно – звинуватити уряди країн ЄС у блокуванні порозуміння між США і Росією. Він заявив, що Росія «готова» воювати з Європою, якщо її спровокують:
«Росія не має наміру воювати з Європою. – Але якщо Європа почне, ми готові вже зараз».
Європейські чиновники відкинули ці зауваження як суміш погроз і стратегічних меседжів. Високопоставлений дипломат ЄС висловився лаконічно: «Це театр Кремля. Європа не дасть себе залякати і не відмовиться від підтримки України».
Росія хоче капітуляції, а не компромісу
У Вашингтоні аналітики назвали цю патову ситуацію передбачуваною. Джордж Баррос, аналітик з питань Росії в Інституті вивчення війни, написав у соцмережі, що відмова Москви розглянути контрпропозицію США та України повністю відповідає тому, як вона поводилася раніше.
«Росія не хоче вести переговори ні про що інше, крім умов капітуляції України та Заходу, – сказав Баррос. – Ми не повинні дозволяти Путіну безкінечно тягнути час».
З ним погодився колишній посол США в Україні Стівен Пайфер: «Путін досі вірить, що Росія може досягти своїх цілей на полі бою. Тому він не бачить необхідності йти на компроміс. Захід повинен допомогти Україні переконати Путіна, що Росія зазнає поразки на полі бою і повинна вести серйозні переговори, щоб закінчити війну».
Два тижні дипломатичних марафонів не принесли жодних суттєвих зрушень. Для зовнішньополітичної команди Трампа цей епізод порушує складне питання: чи змінить адміністрація політику США, наблизивши її до вимог Москви, чи Трамп опиниться під тиском Конгресу, союзників по НАТО та фундаментальних реалії, що визначають хід війни?
Для України ставки залишаються екзистенційними.
Для Путіна війна є центральною у його баченні російської могутності.
А для американських переговірників цей перший раунд підкреслює сувору правду: миру в Україні не можна досягти лише за допомогою угод. Принаймні, поки що.