Нова Національна стратегія безпеки (НСБ), яку Білий дім Трампа опублікував минулого тижня тихо і без широкого внутрішнього консенсусу, являє собою фундаментальну переорієнтацію американської зовнішньої політики.
Зникла двопартійна концепція конкуренції великих держав, яка лежала в основі НСБ за першого президенства Трампа і була перенесена в адміністрацію Байдена. Тепер, за словами вашингтонських аналітиків, антагоністом є не Росія, не Китай, а ліберальна Європа.
На брифінгу Ради з міжнародних відносин старші наукові співробітники Ребекка Лісснер, Ліана Фікс і Пол Стерз ознайомили журналістів із найрізкішими відхиленнями від НСБ і геополітичними наслідками, які вже поширюються по всьому світу.
Шок Європи, посмішка Росії
Як зазначила Фікс, в усій Європі перші реакції були «в рази більш шокованими», ніж галас після виступу віцепрезидента Джей Ді Венса на Мюнхенській конференції з безпеки, сказала.
У розділі НСБ, присвяченому Європі, написаному явно в стилі Венса, уряди ЄС звинувачуються в підриві зусиль для досягнення миру в Україні, а європейські регулятори зображуються як екзистенційні культурні загрози. Там також міститься натяк на те, що Вашингтон може втрутитися у внутрішню політику ЄС.
Не менш вражає те, що в НСБ Росія не названа явно загрозою, не визнається, що вісь Росія-Китай підтримує війну в Україні, і неясно, якою є кінцева мета Америки щодо Києва – окрім нечітко сформульованої підтримки «життєздатної» української держави.
Президент України заявив, що США ще не готові бачити Україну в НАТО, підкресливши, що Київ прагне отримати двосторонні гарантії безпеки від Вашингтона як частину припинення війни.
Це не залишилося непоміченим у Москві. Російські чиновники похвалили НСБ як доказ перенесення уваги Вашингтона зі стримування Росії на контроль над своїми союзниками.
Фікс не назвала НСБ планом альянсу між США і Росією, але визнала риторичну узгодженість. «Це, безумовно, узгодженість проти того, що ми раніше сприймали як колективний Захід, – сказала вона. – Це свого роду кінець західного порядку ліберальних цінностей, як ми його знаємо».
Однак збіг у риториці не означає автоматичного збігу в політиці. Конгрес уже вжив заходів для блокування скорочення чисельності американських військ у Європі, а базова позиція НАТО, підкріплена під час саміту в Гаазі, залишається незмінною.
Проте Фікс попередила, що Європа не може дозволити собі самозаспокоєння. Росія, ймовірно, шукатиме найслабші місця НАТО. За її словами, особливо небезпечним сценарієм є потенційний удар Росії на кордоні України з Польщею.
«Як ми можемо це визначити з точки зору статті 5? – запитала вона. – «Росія спробує підірвати альянс».
Україна: невизначена стратегія, нескінченна війна
Аналітик Пол Стерз назвав заяву адміністрації про «врегулювання» восьми глобальних конфліктів «тенденційною» і «пафосною», вказавши на Україну як на найяскравіший приклад.
Минуло 11 місяців другого президентсва Трампа, який ще до виборів обіцяв закінчити війну за двадцять чотири години, а Росія продовжує наступати на полі бою, користуючись підтримкою Пекіна.
НСБ не пропонує Києву ні шляху до перемоги, ні умов для переговорів, ні чіткого визначення кордонів, у яких, на думку Вашингтона, Україна повинна залишитися. Аналітики вважають, що для Європи така неоднозначність є стратегічним кошмаром, а для Росії – можливістю.
У столицях країн ЄС НСБ пожвавила тривалі дебати щодо стратегічної автономії. Якщо Трамп і Венс мають намір пов’язати оборонні зобов’язання США з внутрішньою політикою Європи (на що натякнули представники адміністрації), перед Брюсселем незабаром може постати важкий вибір: спільне запозичення коштів на оборону, розморожування заморожених російських активів або визначення планів на випадок відсутності підтримки з боку США.
Німеччина, яка вже переглядає свою конституцію, щоб збільшити видатки на оборону, може бути лише першою з низки великих політичних переорієнтацій.
Хто насправді визначає зовнішню політику США?
Мабуть, найгостріше запитання, поставлене на брифінгу, зачепило Вашингтон за живе: хто саме визначає зовнішню політику?
Аналітик Майкл Фроман без вагань відповів: «Наразі в США є лише одна людина, яка визначає політику, і це президент Трамп».
Він зазначив, що члени уряду щодня стежать за Truth Social, щоб отримати вказівки, і деякі з них були здивовані змістом НСБ.
Лісснер назвав НСБ як «бюрократичною мішаниною». Розділ, присвячений Індо-Тихоокеанському регіону, повторює стратегію першого терміну Трампа або навіть стратегію епохи Байдена. Розділ, присвячений Західній півкулі, безсумнівно, написаний під впливом Стівена Міллера, колишнього архітектора імміграційної політики адміністрації.
А частина, присвячена Європі, має відбиток Венса. «Це результат переговорів між різними сторонами», – сказав Лісснер, додавши, що «все проходить через остаточне затвердження Трампа».
Фікс підкреслила, що існує риторична узгодженість з Росією, а практична узгодженість поки що відсутня. Війська залишаються в Європі, Конгрес чинить опір одностороннім скороченням, а структура НАТО залишається незмінною.
Але Європа не може розраховувати на передбачувану реакцію США на наступну кризу, особливо на ту, яку спровокує Росія.
НСБ – це не стільки детальний план, скільки світогляд: пост-західний, антиліберальний, підозрілий до союзників і амбівалентний до супротивників.
Європа знервована. Росія натхненна. Україна залишилася без захисту.
А у Вашингтоні контури американської зовнішньої політики все більше відображають бачення і примхи однієї особи, яка перебуває в центрі нестабільної політичної системи.