США бачать завершення війни в Україні таким: Київ відмовляється від окупованих територій та отримує потужні оборонні гарантії від Заходу, що мають стримати майбутню агресію Кремля.
Видання The Wall Street Journal (WSJ) проаналізувало, чи здатна така стратегія команди Дональда Трампа реально зупинити бойові дії у 2026 році.
План Трампа 2026 та переговори в Абу-Дабі: чи можливий мир в Україні
Згідно з даними американських дипломатів, які брали участь у тристоронніх консультаціях в Абу-Дабі за посередництва Вашингтона, атмосфера переговорів була несподівано позитивною та продуктивною.
Посадовці США зазначили, що представники обох країн демонстрували високий рівень взаємоповаги та порозуміння, що на певний момент навіть створювало враження дружніх відносин між делегаціями.
Попри те, що 1 лютого в ОАЕ запланована чергова серія зустрічей, реальна ситуація на фронті залишається напруженою: Росія не припиняє повітряний терор проти української енергетики, залишаючи мільйони людей без світла та тепла.
Це ставить під сумнів, чи справді наймасштабніша війна в Європі з середини минулого століття наближається до фіналу, чи 2026-й лише продовжить виснажливий цикл боїв.
У зв’язку з цим WSJ виокремлює три ключові сценарії подальших подій.
Сценарій війни на виснаження: чому Путін вимагає Донбас та позиція Трампа
Перший варіант передбачає збереження формату війни на виснаження протягом усього 2026 року, де дипломатичні зусилля не даватимуть реальних результатів.
Адміністрація Трампа виходить з припущення, що прагнення Владіміра Путіна повністю контролювати Україну є лише риторикою, і він погодиться на мир в обмін на захоплення всього Донбасу.
Водночас саме потужні оборонні лінії в українських містах, які ще тримають ЗСУ, є головною перепоною для виходу російських військ на оперативний простір у центрі країни.
Колишній очільник Міноборони України Андрій Загороднюк критикує ідею територіальних поступок на сході, зазначаючи, що це фактично означатиме безоплатну передачу стратегічних районів, за які агресор інакше заплатив би життями ще пів мільйона солдатів.
На його думку, такий крок дозволить Кремлю використати Донбас як плацдарм для майбутніх атак.
Кремль продовжує категорично заперечувати присутність західних військ на українській землі та вимагає від Білого дому тиску на Київ для виведення ЗСУ з Донеччини та Луганщини, посилаючись на нібито досягнуті домовленості між Путіним та Трампом під час серпневої зустрічі на Алясці.
Російська сторона розраховує на внутрішній розкол українських сил раніше, ніж почнуться незворотні процеси в економіці РФ, хоча аналітики WSJ підкреслюють, що Україна ще далека від капітуляції.
Експерти, зокрема Олександр Габуєв з Carnegie Russia Eurasia Center, зазначають, що обидва супротивники наразі володіють достатніми ресурсами — фінансами, озброєнням та людським потенціалом — для продовження протистояння.
Водночас у Києві та Москві побоюються різких кроків з боку Трампа, якщо той вирішить радикально змінити ситуацію через відсутність прогресу.
Для України критично важливою залишається підтримка розвідки США, тоді як Росія вразлива до посилення економічного тиску.
Ресурсний голод та економічна стагнація: коли Росія та Україна почнуть компроміс
Другий сценарій розглядає ймовірність критичного виснаження українських сил.
Військові фахівці припускають, що формат боїв може не змінитися, проте тривалий і надзвичайно дорогий наступ РФ на Донбасі поступово підточує обороноздатність України.
Як зауважує Габуєв, у таких конфліктах поразка часто настає раптово після тривалого періоду поступового ослаблення.
Історичні паралелі з німецькою армією 1918 року підтверджують, що навіть за наявності тактичних успіхів ресурсний голод може призвести до краху.
У такому випадку Україні доведеться обирати між тотальним ризиком та болючим компромісом, який передбачатиме територіальні втрати, демілітаризацію та відновлення впливу Москви на внутрішню політику при дуже слабких гарантіях безпеки від США.
Межа витривалості РФ: стагнація економіки та сценарій завершення війни
Третій сценарій фокусується на втомі самої Росії. Російська економіка демонструє ознаки стагнації, цивільні сектори скорочуються, а доходи бюджету падають через низькі ціни на нафту та удари по нафтопереробній галузі.
Попри це, Путін поки не відчуває загрози з боку еліт чи населення.
Висновок видання полягає в тому, що Росія не зможе вести війну вічно, і жорсткі санкції здатні наблизити її кінець.
Лише якщо Кремль побачить, що продовження агресії несе гірші ризики, ніж мирна угода, почнеться реальний пошук компромісу.
Андрій Загороднюк резюмує, що наразі Москва не бачить альтернативи війні, оскільки Захід досі не продемонстрував їй справді катастрофічних наслідків за відмову від миру.