У моїй статті, опублікованій 14 квітня в Kyiv Post під назвою «Найближче оточення Трампа: одні розуміють, що коїться в Україні, інші – ні», я попередив, що найближчі радники президента Дональда Трампа дають йому неповну, часто небезпечно спотворену картину стратегічної цінності України.
Відтоді відбулася ледь помітна, але дуже важлива зміна. Реальний досвід, істина та моральна ясність нарешті починають пробиватися крізь шум.
Занадто довго такі фігури, як Стів Віткофф, який ніколи не був в Україні, формували дискусію поверхневими оцінками, наголошуючи на «потребах» Росії більше, ніж на реаліях бойових дій в Україні.
Віткофф неодноразово відвідував Москву, де за останній місяць щонайменше тричі особисто зустрічався з Путіним. Однак жодна з цих зустрічей не принесла реального прогресу, а лише дала чіткіше уявлення про вимоги Путіна. І навіть під час цих зустрічей Путін продовжував безжально вбивати українських цивільних громадян ракетами, дронами та керованими авіабомбами. Ясно, як день: Путін не веде переговори в дусі доброї волі – він лише прикидається, що веде їх, а сам дедалі більше загострює конфлікт.
Генерал Кіт Келлоґґ протягом усього цього часу залишався непохитним. Під час останніх зустрічей у Лондоні та за його межами він зосередився на підході, що ґрунтується на досвіді й фактах, і зараз цей підхід набирає ваги у президента. Глибоке знання України, в тому обізнаність про реалії бойових дій, політичну динаміку та історичний контекст, робить Келлоґґа унікально здатним роз’яснювати та виправляти хибні припущення, які надто часто спотворюють політичні дискусії. Його роль стає дедалі важливішою, оскільки адміністрація намагається розібратися у складнощах потенційного перемир’я та довгострокових гарантій безпеки.
Не менш важливим є тісна співпраця з генералом Крістофером Каволі, Верховним головнокомандувачем ОЗС НАТО в Європі та головою Європейського командування Збройних сил США. Генерал Каволі наголосив, що Україна вирішила багато проблем, пов’язаних із військами, і що військова та розвідувальна підтримка США залишається надзвичайно важливою для підтримання українського опору. Практичний досвід Келлога та стратегічний погляд Каволі дають президенту збалансовану, засновану на фактах основу для прийняття важливих рішень у майбутньому.
Одним із найважливіших нових голосів, які формують цю еволюцію, є пастор Марк Бернс. На початку цього місяця він провів два тижні в Україні, де на власні очі побачив руйнування, спричинені агресією Росії. Його глибока особиста залученість у поєднанні з довірчими стосунками з президентом Трампом стали рушійною силою для повернення дискусії до питань моральної ясності, стратегічної сили та справедливого миру.
Пастор Бернс тихо і наполегливо закликає президента зосередитися на стратегії, побудованій на незмінних американських принципах: силі, стримуванні, свободі та честі. Його вплив чітко відображається в останніх заявах президента, в яких він піднімає питання справжніх намірів Путіна і наполягає на жорсткіших заходах, таких як вторинні санкції.
Ця нова позиція проявилася під час 15-хвилинної зустрічі президента Трампа з президентом Зеленським у Соборі Святого Петра у Ватикані. Сам Зеленський назвав зустріч «дуже символічною» і сказав, що вона має «потенціал стати історичною», якщо будуть досягнуті спільні результати, зокрема, повне та безумовне припинення вогню.
Вперше з’явився реальний імпульс до укладення угоди про припинення вогню, яка б базувалася на засадах захисту життя цивільного населення, на відновленні суверенітету України та запобіганні агресії в майбутньому. А слова президента Трампа після зустрічі свідчать про критичний зсув:
«Путін не мав жодних підстав бити ракетами по цивільних районах... Це змушує мене думати, що, можливо, він не хоче припиняти війну... з ним потрібно поводитись інакше, за допомогою «банківських» або «вторинних санкцій». Гине занадто багато людей!!!»
Це глибоке і давно очікуване визнання відображає все більше усвідомлення того, що війна Путіна не має на меті переговори. Її мета – панування.
Сенатор Ліндсі Ґрем тут же підтримав послання президента, повторивши, що Сенат готовий одностайно ухвалити вторинні санкції проти будь-якої країни, яка підтримує економіку Путіна, якщо Росія відмовиться прийняти чесний, справедливий і тривалий мир.
Законопроєкт Ґрема про санкції (S.1241), разом із супутнім законопроєктом конгресмена Брайана Фітцпатріка (H.R.2548), дає Конгресу чіткий законодавчий шлях для посилення тиску на військову машину Росії.
Інтуїція президента Трампа еволюціонує, тому що до нього доходить справжня правда з першоджерел
Зараз формується нове внутрішнє коло [Трампа], люди, роздуми яких ґрунтуються не на ілюзіях, а на суворій реальності поля бою. Ця команда розуміє:
- Перемога України – це не благодійність. Це критично важлива стратегія
- Зупинка Росії в Україні запобігає розширенню війни в Європі
- Підтримка переваги України в безпілотній техніці, артилерії та протиповітряній обороні прискорює військову перевагу Америки в майбутньому
- Ослаблення Росії безпосередньо послаблює амбіції Китаю
Двоє членів Конгресу готові відіграти ще більшу роль у цьому перегрупуванні сил.
Конгресмен Дон Бейкон, бригадний генерал у відставці, давно застерігав від пом’якшення позиції Америки щодо Росії. У минулому він був готовий кинути виклик позиції президента Трампа, коли вона надто схилялася до умиротворення. Але сьогодні, коли ситуація швидко змінюється, а президент переглядає свою політику після візиту до Риму, голос Бейкона буде надзвичайно важливим.
Конгресмен Брайан Фітцпатрік, який щойно повернувся з лінії фронту в Україні, має безперечний авторитет як колишній агент ФБР і експерт з національної безпеки. Його законопроєкту H.R.2548 свідчить про серйозність, з якою він ставиться до долі України та її прямого зв’язку з безпекою США.
І Бейкон, і Фітцпатрік відіграватимуть важливу роль у розробці сильного Меморандуму про взаєморозуміння (MOU) або Меморандуму про угоду (MOA) після досягнення перемир’я. Ці угоди повинні бути набагато більш дієвими та довготривалими, ніж Будапештський меморандум чи провальні Мінські угоди.
Посада посла в Україні також буде вирішальною. Правильний посол повинен мати практичний досвід роботи на місці, міцні довірчі зв’язки в Україні, авторитет у Конгресі та стратегічну твердість, щоб вести переговори про припинення вогню до досягнення тривалого миру.
За межами Вашингтона американський народ також чітко висловив свою позицію. Попри політичні розбіжності, американці показали, що не зацікавлені в умиротворенні агресії Путіна. Вони усвідомлюють, що дозвіл Росії досягти успіху підбадьорить Китай, і це вже відбувається сьогодні.
Тільки цього тижня Китай розпочав нові великі військові навчання в повітряному просторі та територіальних водах Тайваню, імітуючи атаки та повномасштабну блокаду. Ця ескалація є прямим сигналом: слабкість в Україні буде сприйнята як слабкість [США] скрізь. Якщо Путін досягне успіху, Сі Цзіньпін ще сильніше скористається своєю перевагою в Азії, Арктиці та за її межами.
У цей момент відбувається щось ще глибше – починає вимальовуватися моральна ясність. Для таких лідерів, як пастор Марк Бернс і конгресмени Ліндсі Ґрем, Дон Бейкон і Брайан Фіцпатрік, моральна ясність завжди була в центрі боротьби. Вона була рушійною силою для самої України і для президента Зеленського, який так довго покладався на бюрократичні процеси і політичні розрахунки у Вашингтоні.
Зустріч Трампа і Зеленського в Римі - світ побачив щось нове
У Римі світ побачив вже дещо інше. Президент Трамп спілкувався з президентом Зеленським на глибоко людському рівні – не як союзник, який про щось домовляється, а як лідер, який з перших вуст дізнався про те, що пережила Україна. Можливо, там Зеленський вперше відчув, що розмовляє з президентом, який справді хоче покласти край війні, врятувати життя і досягти справедливого миру, який шанує жертв, а не агресора.
Це зміна не лише стратегії, а й духу. Це зміна, яка може нарешті переломити ситуацію.
На щастя, серйозний і надійний план миру вже існує: «План миру на трьох стовпах», який підтримують пастор Марк Бернс, сенатор Лінді Грем та Інститут миру через силу:
- Економічне партнерство, яке пов’яже майбутнє України з Заходом;
- Озброєння України до зубів для забезпечення тривалої безпеки;
- Неухильні санкції проти Росії доти, доки не будуть зламані її імперські амбіції.
Так переможе Україна. Так переможе Америка
Інтуїція президента Трампа еволюціонує, бо до нього доходить реальна правда з першоджерел. Перемога є досяжною, але лише за умови, що Америка завершить розпочате переформатування.
Світ спостерігає. Ставки високі, як ніколи. Цей момент вимагає лідерства, керованого мужністю, ясністю та силою.
Історія запам’ятає, чи ми піднялися на висоту, чи відступили від боротьби в найважливіший момент.
Погляди, висловлені в цій статті, є поглядами автора і не обов’язково збігаються з поглядами Kyiv Post.