Це мрія для дипломата — і водночас кошмар, що може будь-якої миті стати реальністю.
Після двох з половиною днів інтенсивних переговорів американські, українські та європейські посадовці заявляють, що на 90 відсотків погодили рамкову угоду щодо припинення війни Росії проти України. Але решта 10 відсотків — це мінне поле, яке може підірвати всі зусилля.
Лінія розмежування проста: Вашингтон пропонує Києву найсильніші на сьогодні фактичні гарантії безпеки — зобов’язання «на кшталт статті 5, але без НАТО». Водночас лунають застереження, що Захід не може дозволити собі легітимізувати російські територіальні захоплення.
«Я вважаю, що партнери України мають підтримувати її позицію щодо окупованих територій», — сказав Стівен Пайфер, колишній посол США в Україні. В інтерв’ю Kyiv Post у понеділок він наголосив, що Захід не має погоджуватися на визнання цих територій російськими».
Це пряме застереження зсередини дипломатичних кіл, яке підкреслює головну дилему нинішнього етапу: угода може бути близькою, але мир може обійтися легітимізацією захоплення територій — крок, що лише відкладає наступну війну.
Решта 10 відсотків
У понеділок високопосадовці США заявили, що Сполучені Штати, Україна та провідні європейські країни досягли згоди приблизно щодо 90 відсотків умов можливого врегулювання.
У закритих переговорах у Берліні взяли участь спеціальний посланник президента США Стів Віткофф, старший радник Джаред Кушнер, президент України Володимир Зеленський, а також провідні європейські лідери.
Зеленський зауважив, що йдеться лише про «перший драфт», відзначивши прогрес, але водночас дав зрозуміти, що ризики залишаються.
«Я бачив деталі від військових, які їх напрацьовують. Вони виглядають непогано», — зазначив він, додавши, що сторони «дуже добре попрацювали разом», однак застеріг, що деякі «деструктивні» елементи ще потрібно прибрати. «Це важливо. Тому що гідність – це важливо», — підкреслив президент.
За словами високопосадовця США, вже цими вихідними в Маямі відбудеться наступна зустріч: робочі групи та військові детально працюватимуть над картами й технічними питаннями. Водночас залишається незрозумілим, коли Росія може формально знову долучитися до процесу.
Стаття 5 без НАТО
У центрі переговорів — суттєва зміна підходу Вашингтона: обговорення гарантій безпеки для України за моделлю статті 5, але без формального членства України в НАТО.
Пропозиція передбачає зобов’язання США та ключових європейських союзників надати Україні захист у разі нового нападу Росії. Це найконкретніше зобов’язання, яке адміністрація Дональда Трампа досі озвучувала в межах цих переговорів.
Такі гарантії покликані зняти головне занепокоєння Києва: що припинення вогню без надійного американського механізму стримування лише дасть Москві час відновити сили.
У понеділок Трамп, виступаючи з Овального кабінету, заявив, що провів «численні розмови» з Владіміром Путіним і вважає, що сторони зараз ближчі до домовленості, ніж раніше.
«Ми хочемо врятувати багато життів», — сказав президент США, зазначивши, що рівень втрат є безпрецедентним з часів Другої світової війни. Він також заявив, що Європа підтримує зусилля з припинення війни.
Водночас Трамп окреслив і межі переговорів. За його словами, питання територій уже має визначений характер. «Території втрачені», — сказав він.
Говорячи про безпеку, президент США додав, що Вашингтон працює над цим питанням разом з Європою, щоб запобігти відновленню війни.
Пайфер: що визначає ефективність гарантій безпеки
Стівен Пайфер вважає, що контури нової системи гарантій безпеки для України є значно міцнішими, ніж твердять критики, — за умови, що їх реалізують як єдиний пакет.
Він окреслив чотири ключові опори надійного стримування. Перша й найважливіша — довгострокове зобов’язання зі створення сучасних, добре озброєних Збройних сил України.
«В ідеалі Україна повинна мати настільки потужну армію, щоб самостійно значною мірою стримувати Росію», — сказав Пайфер, посилаючись на обговорення формування сил чисельністю близько 800 тисяч військових.
Другою опорою він назвав багатонаціональну європейську місію — «коаліцію охочих», — яка діятиме на території України за підтримки США.
«Саме цього ключового елементу європейці чекали», — зазначив Пайфер.
Третьою складовою має стати механізм моніторингу та перевірки дотримання режиму припинення вогню під проводом США. Четверта — юридично закріплене політичне зобов’язання, яке «в підсумку звучить як стаття 5», і залежить від готовності лідерів діяти у разі, якщо стримування не спрацює.
«Як єдиний пакет, — підсумував Пайфер, — цей набір гарантій безпеки виглядає цілком переконливо».
Без американських військ — але з підтримкою США
Відсутність планів щодо розміщення американських військ викликала сумніви в ефективності гарантій безпеки, однак, за словами Стівена Пайфера, це не є вирішальним чинником.
Він нагадав про попередні заяви Дональда Трампа, у яких той допускав, що американська авіація може підтримати європейські сили у разі нападу на них.
«Якби європейці мали зобов’язання щодо застосування американської авіації, — сказав Пайфер, — це б стало доволі сильним фактором стримування».
Головне, за його словами, що США готові надати Європі гарантії підтримки, на які європейські лідери чекали місяцями, навіть якщо деталі цього механізму ще не узгоджені.
Не кінець для НАТО
Стівен Пайфер також заперечив тезу про те, що гарантії безпеки за моделлю статті 5 назавжди позбавлять Україну перспективи членства в НАТО.
За його словами, європейські лідери й надалі наголошують на довгостроковому європейському та трансатлантичному майбутньому України. Чинні рамки домовленостей, на його думку, «не виглядають такими, що виключають членство в НАТО в перспективі».
Тим часом, зазначив Пайфер, не варто применшувати значення зобов’язань з боку США, Великої Британії, Франції, Німеччини та інших провідних країн Альянсу.«Я не думаю, що це можна списати як щось незначне», — сказав він.
Останнє випробування: тиск на Росію
За словами Пайфера, ключове питання тепер — позиція Москви.
Росія, за його прогнозом, не прийме берлінський рамковий план, насамперед через питання гарантій безпеки. Пайфер вважає, подальша реакція Росії визначить, чи готовий Трамп підкріпити дипломатію реальним тиском.
«Якщо він хоче, щоб дипломатія спрацювала, її потрібно підкріпити важелями впливу», — сказав Пайфер.
Такими важелями, за його оцінкою, можуть стати жорсткіші санкції, розширення постачання озброєнь, а також конфіскація активів Центрального банку Росії для фінансування оборони й відбудови України. Це мало б дати чіткий сигнал: Україна здатна воювати й відновлюватися роками, якщо буде потрібно.
«Ми маємо переконати його, що Росія не може перемогти на полі бою», — сказав Пайфер. Лише після цього, вважає він, Кремль почне серйозні переговори.
Остаточне рішення — чи фінансувати довгострокову оборону України за рахунок конфіскованих російських активів і посилювати санкції доти, доки Москва не відчує «справжній біль», — визначить, чи готовий президент Трамп перейти від дипломатії до реальних дій.
Без цього, застерігає Пайфер, елегантна берлінська рамка залишиться лише папером, а мирна угода, погоджена на 90 відсотків, перетвориться на стовідсоткову гарантію майбутнього конфлікту.