Кадровий дефіцит б’є по українській промисловості: 68% компаній мають проблеми з наймом

Більшість українських промислових підприємств у квітні 2026 року назвали кадровий дефіцит головною проблемою, свідчить щомісячне опитування ІЕД серед 471 компанії. Економісти та представники НБУ зазначають, що війна докорінно змінила структуру економіки: мільйони українців працездатного віку виїхали за кордон, частина внутрішньо переміщених людей не має потрібної кваліфікації на новому місці, а потреби бізнесу дедалі частіше не збігаються з навичками доступних працівників.

Українська промисловість у квітні зафіксувала рекордний дефіцит кадрів: 68% опитаних компаній назвали нестачу працівників головною перешкодою для роботи бізнесу.

Це найвищий показник відтоді, як Інститут економічних досліджень та політичних консультацій (ІЕД) почав проводити щомісячні опитування підприємств після початку повномасштабної війни у травні 2022 року, йдеться у 48-й хвилі дослідження New Monthly Enterprises Survey (#NRES).

Опитування охопило 471 промислове підприємство у 21 з 27 регіонів України. За даними ІЕД, у березні 2026 року на нестачу працівників скаржилися 67% підприємств, тоді як у другій половині 2025 року таких було майже 50%.

Частка підприємств, які повідомили про труднощі з пошуком кваліфікованих працівників, у квітні зросла з 61,4% до 62,3%. Ще 35,1% компаній заявили, що їм стало складніше знаходити й некваліфікованих працівників.

Частка компаній, які планують розширювати штат упродовж наступних трьох місяців, різко скоротилася — з 16,6% у березні до 2,5% у квітні.

Результати опитування свідчать про системну проблему, яка поступово поглиблювалася впродовж війни.

Перший заступник голови Національного банку України Сергій Ніколайчук ще на початку 2025 року заявляв, що мобілізація, еміграція та зміни в потребах економіки в умовах війни спричинили дисбаланс між попитом і пропозицією на ринку праці.

Кадрову кризу також посилює масове переміщення українців: близько 6 мільйонів людей виїхали за кордон, а ще понад 4 мільйони стали внутрішньо переміщеними особами після вимушеного переїзду зі східних регіонів. Переїжджаючи до підконтрольних Києву областей на заході країни, багато хто стикається з труднощами у пошуку роботи через невідповідність навичок потребам ринку.

«Попит зріс у галузях, які раніше не потребували такої кількості працівників. Наприклад, у виробництві дронів», — сказав Ніколайчук у лютому 2025 року. «І далеко не завжди можна просто пересадити металурга за швейну машинку».

Міністерство економіки України запустило низку програм із перекваліфікації працівників, однак директорка ІЕД Оксана Кузяків раніше висловлювала сумніви щодо ефективності таких ініціатив.

За словами Кузяків, ключова проблема полягає у значно нижчих зарплатах в Україні порівняно з країнами ЄС, і п’ять мільйонів українців, які знайшли роботу за кордоном, добре відчувають цю різницю.

«Ми ризикуємо втратити навіть тих людей, які залишилися в Україні й бачать, що за ту саму роботу за кордоном платять більше. До того ж інші країни надають їм соціальну підтримку», — сказала Кузяків.

Втім, на її думку, оцінити реальні масштаби проблеми складно через обмежені дані та відсутність перепису населення.

«Можливо, частину працівників мобілізували. Але це також може означати, що бізнес нарощує потужності й шукає людей для нових завдань», — сказала вона.

Стрибок цін на енергоносії на Близькому Сході підвищує витрати українського бізнесу

За даними опитування ІЕД, другою найбільшою проблемою для бізнесу стали витрати на сировину та виробничі ресурси: частка компаній, які назвали це перешкодою для роботи, різко зросла з 45% до 56% — одного з найвищих показників за понад рік.

«Ми бачимо один із найвищих показників — 56%. На такому ж рівні ця проблема була у лютому 2025 року», — повідомив старший науковий співробітник ІЕД Євген Ангел.

«Небезпечні умови праці» стали третьою найбільшою проблемою для бізнесу: частка респондентів, які назвали цей фактор перешкодою для роботи, зросла з 42% до 46%.

Показник залишається особливо високим серед великих підприємств — понад 60%, тоді як серед мікробізнесу він становить близько 30%, а серед малих компаній — близько 40%.

У прифронтових промислових регіонах цей показник перевищив 80%. Найбільше постраждали підприємства у Кіровоградській, Харківській, Запорізькій та Дніпропетровській областях.

За словами Кузяків, відповідь «працювати небезпечно» дедалі частіше з’являється в опитуваннях після повідомлень ЗСУ про погіршення ситуації на фронті.

Корупція та тиск із боку правоохоронних або регуляторних органів залишаються другорядними проблемами для бізнесу: кожен із цих факторів згадали лише 4% респондентів.