Минулого тижня Сполучені Штати та Україна розпочали нову еру співпраці. З оголошенням про довгострокове економічне партнерство між двома країнами, на чолі з президентами Трампом і Зеленським, перший стовп «Плану перемоги через силу», розробленого сенатором Лінзі Грем, пастором Марком Бернсом та Інститутом «Мир через силу», перестав бути теоретичним. Він став реальним.
Історична зустріч президента Трампа і президента Зеленського дала старт цьому процесу. Ця пряма розмова змінила хід війни. Не завдяки тому, що була надана додаткова допомога, а завдяки створенню стратегічного альянсу, заснованого на довгострокових взаємних інтересах. Це стало сигналом як для Києва, так і для Кремля. Вільний світ має план, і Америка очолила його реалізацію.
У цей момент саме фокус на перемозі в Україні як на головному пріоритеті зовнішньої політики адміністрації [Трампа] в поєднанні з швидким виконанням є тим, чого вимагає ситуація. Від підписання економічної угоди до швидкого постачання пакетів на суму 310 мільйонів доларів для обслуговування літаків F-16 та підготовки пілотів – Білий дім не просто посилає сигнали. Він діє.
Ця угода не була випадковою. Міністр фінансів Скотт Бессент працював разом з українським керівництвом, щоб виробити її основи. 30 квітня 2025 року Бессент і перша віцепрем’єр-міністерка України Юлія Свириденко підписали угоду у Вашингтоні. І це ознаменувало офіційний старт першого напряму.
Україна-переможець може стати новою Німеччиною чи Японією – відновленою за допомогою американського партнерства та на основі американських цінностей
- Перший компонент: економічне партнерство
Йдеться не про одноразову допомогу чи короткострокове відновлення. Перший компонент – це план довгострокової економічної інтеграції в чотирьох стратегічних сферах.
- Енергетика та критично важливі корисні копалини
Україна має величезні запаси літію, титану та рідкісних земельних металів. Ця сфера зменшує залежність США від Китаю та Росії, одночасно створюючи ланцюги постачання чистої енергії з демократичними союзниками. Це інвестиція в промисловий суверенітет на покоління вперед.
- Оборона та технології
Від дронів, випробуваних на полі бою, до штучного інтелекту для бойових дій – американські та українські компанії починають спільно розробляти інструменти сучасної війни. Ці технології визначатимуть стандарти НАТО на найближчі роки. Останні кроки включають обговорення придбання Україною американських багатоцільових броньованих транспортних засобів (AMPV) на базі Bradley у зв’язку зі скороченням виробництва Пентагоном. Це свідчить про поглиблення військово-промислового співробітництва.
- Інфраструктура та відбудова
Цей напрямок включає відновлення енергомереж, логістичних коридорів та транспортних вузлів України. Американські інженерні компанії та інвестори мають всі можливості для того, щоб очолити ці зусилля. Не тільки для того, щоб відновити те, що зруйнувала Росія, але й щоб допомогти Україні зробити стрибок вперед як стійкій, сучасній економіці. Переможна Україна може стати новою Німеччиною чи Японією – відновленою за допомогою американського партнерства та на основі американських цінностей. Від передових технологій виробництва до чистої енергії – можливості є величезними. Мова йде не тільки про відновлення. Мова йде про побудову економічного двигуна “нової Німеччини”.
- Охорона здоров’я, освіта та культура
Довготривалим наслідком війни є травми, а відповіддю на них є людський капітал. Ця сфера стосується післявоєнного відновлення за допомогою віртуальної терапії, допомоги травмованим, партнерства в галузі освіти та відновлення громадянського суспільства. Цього тижня головний рабин України Моше Азман перебуває у Вашингтоні, щоб подякувати американському народу за посилення партнерства. Його присутність нагадує нам, що цей союз є не лише військовим. Він є моральним.
Але одного стовпа недостатньо. Щоб Україна перемогла і мир був тривалим, ми повинні чітко і швидко реалізувати другий і третій стовпи.
Другий стовп: військова допомога, яка виграє війни
Росія не зупиняється. Щоночі ракети і дрони тероризують цивільне населення в Харкові, Дніпрі, Одесі та Києві. Це не військові операції. Це воєнні злочини. Проте багато з того, що потрібно Україні для самооборони, простоює.
Є 5,8 мільярда доларів нерозподілених коштів з президентського резерву та ще 10-11 мільярдів доларів фінансування в рамках Ініціативи з безпеки України. Ці ресурси вже затверджені. Конгрес не повинен вживати жодних заходів. Це має зробити адміністрація.
Ці кошти можуть забезпечити багаторівневу протиповітряну оборону, безпілотники, навчання та логістичну підтримку вже зараз. Не після того, як буде зруйновано ще більше житлових будинків. Не після того, як ще одна дитина загине уві сні. Зараз.
Україна доводить свою ефективність на полі бою. Лише кілька днів тому морський безпілотник Magura V7, оснащений американськими ракетами AIM-9 Sidewinder, збив російський винищувач Су-30 вартістю 50 мільйонів доларів. Це перший випадок в історії, коли надводний безпілотник знищив бойовий літак. Україна може зробити більше з меншими ресурсами. Їй потрібні обсяги.
Третій стовп: санкції, що дають результат
Два двопартійні законопроєкти, H.R. 2548 і S.1241, готові завдати удару по серцю військової машини Путіна. Вони націлені на російські банки, лазівки в технологіях і активи олігархів, але йдуть ще далі.
Законодавство передбачає 500-відсоткове мито на імпорт з країн, які продовжують купувати російську нафту, природний газ, нафтопродукти або уран. Це сигнал для таких країн, як Китай, Індія та Іран. Якщо ви фінансуєте війну Путіна через торгівлю енергоносіями, це матиме наслідки. Ці мита створюють глобальний тиск, покликаний скоротити військовий бюджет Кремля та ізолювати його економіку.
Кілька лідерів Сенату підтвердили, що для ухвалення законопроєкту є достатня двопартійна підтримка. Залишилося лише проголосувати в Палаті представників.
Це вирішальний момент. Світ спостерігає. Лідерство спікера Майка Джонсона є надзвичайно важливим. Це не питання партійності. Це питання моральної чіткості. Голоси є. Тепер час довести справу до кінця.
Путін програє, і він це знає
Загнаний у кут і побитий, Путін повернувся до свого найстарішого блефу: ядерних погроз. У недавньому виступі в державних ЗМІ він сказав: «Не було необхідності застосовувати цю [ядерну] зброю... і я сподіваюся, що вона не знадобиться».
Це не стратегія. Це відчай. Такий самий сценарій повторюється щоразу, коли Путін починає втрачати вплив. Але світ більше не вірить у це. Не після Бучі. Не після Маріуполя. Не після Бахмута.
Тим часом Зеленський тримає карти в руках. Вперше Україна має важелі впливу за столом переговорів. Напередодні параду на честь Дня Перемоги 9 травня Зеленський публічно заявив, що Україна не може гарантувати безпеку іноземних лідерів у Москві. Послання однозначне. Ілюзія контролю всередині Росії руйнується.
Переможе та сторона, яка діятиме швидше, масштабуватиме розумніше та адаптуватиметься рішучіше
Це гонка озброєнь. Час важливий.
Це не просто гуманітарна криза чи геополітичний виклик. Це гонка озброєнь і війна на виснаження. Переможець не визначений заздалегідь. Переможе та сторона, яка діятиме швидше, розширюватиме масштаби розумніше і рішуче пристосовуватиметься. Україна тримає оборону, але час не є нейтральним. Кожен день затримки — це день, який Росія використовує для перезарядки, переозброєння і перегрупування. Якщо ми хочемо, щоб Україна перемогла, ми повинні діяти так само.
Висновок: довести справу до кінця
Перша кісточка доміно впала. Альянс Трампа і Зеленського сформувався. Літаки обслуговуються. Пілоти проходять підготовку. Копалини забезпечено. Людей лікують.
Тепер настав час завершити те, що ми почали.
Дати зброю.
Запровадити санкції.
Керувати з силою і принести мир із справедливістю.
План перемоги на трьох стовпах працює. Наступні два стовпи готові стати, якщо ми вирішимо діяти.
Погляди, висловлені в цій статті, є поглядами автора і не обов’язково відповідають поглядам Kyiv Post.