Кілька тижнів тому рятувальники елітної української рятувальної групи вирушили до Туреччини, щоб допомогти рятувати життя після руйнівного землетрусу. Там вони врятували життя турчанки, яка понад 200 годин провела під завалами. Українці виявили жінку під шаром руїн, витягли та передали медикам.
Вчора о 6 ранку в Ржичеві, місті на березі Дніпра за 70 кілометрів на південь від Києва, на 5-му поверсі його частково зруйнованого будинку знайшли вцілілого хлопця.
Пробувши там в пастці понад чотири години, він виявився одним із щасливчиків. Там виявили чотирьох загиблих, і ще 20 перебуває наразі в лікарні після атаки безпілотника Shahed на житлові будинки, розташовані на території технічного коледжу. Це безневинне мирне місто столичного регіону, до цього часу відоме скоріш своїми прогулянковими човнами, а не літаючими реактивними снарядами.
Трохи сумно, що після незліченних складних місій, які вони блискуче виконали з початку повномасштабного вторгнення Росії Україну, Мобільна рятувальна служба Києва тільки тепер визнана одним із провідних світових експертів у пошуково-рятувальній діяльності.
«Ми готові до цієї роботи. З того моменту, коли ви долучаєтесь до лав рятувальної службу, ви розумієте, що буде важко. Але ми самі це обрали
«Ми готові до цієї роботи. З того моменту, коли ви вступаєте в службу порятунку, ви розумієте, що буде важко. Але це вибір, який ми зробили. Безумовно, цей вибір мав свої наслідки під час війни, – говорить 41-річний Іван, який уже 15 років працює медиком рятувальної частини.
«Після роботи ми дбаємо один про одного. Ми все обговорюємо – щоб не нести це додому».
Служба налічує 64 штатних співробітника. З лютого 2022 року вони виконували пошуково-рятувальні операції майже в усіх регіонах України – на сході, на заході країни, на півночі та півдні – у Сумах, Харкові, Луцьку, Рівному, Чернігові, Запоріжжі, Херсоні та багатьох інших містах і селищах.
Поки співробітники Служби готуються спускатися на канаті в деякі з воронок, що утворилися між руїнами будівель, вони відмовляються відповідати на запитання репортерів про шанси на те, що хтось залишиться живим серед руїн. Вони серйозні чоловіки. Їм зараз не до спілкування з медіа.
51-річний Сергій має 18-річний стаж служби.
«До цього я багато де працював. Це важлива робота. Робота, яку необхідно виконувати, особливо зараз», – каже він.
Сергій показує KyivPost нашивку на своїй формі. Вони пишаються тим, що пройшли міжнародну сертифікацію і стали частиною INSARAG, глобальної мережі з понад 90 країн і організацій під егідою ООН, яка встановлює стандарти пошуку та рятування в містах (USAR). Стандарти були запроваджені після того, як під час рятувальних робіт після землетрусу у Вірменії 1988 року були виявлені суттєві проблеми. Найактивніше вони застосовують ці високі стандарти в містах України, де зруйновано близько 38 тис. житлових будинків, переважно внаслідок ракетних обстрілів та ударів бойових дронів.
«Ми є частиною міжнародного братства рятувальників. Це специфічна та складна робота, і приємно знати, що ми не самотні. Наші закордонні колеги дуже люблять запитувати нас, що нам потрібно. Зараз усе обладнання, яке ми використовуємо – світового рівня», — каже Іван.
Важливою частиною роботи команди, відповідно до підходів INSARAG, за словами Івана, є суворе дотримання їхньої методології. Вона передбачає огляд місця події та оцінку ситуації, збір інформації від місцевих мешканців, встановлення пріоритетів пошуку та вироблення покрокових заходів. Їхні високі результати досягаються завдяки зваженій обережності, а не бездумній сміливості.
KyivPost запитав одного з колег Івана та Сергія, який після 10 годин роботи та короткого відпочинку знову збирався повернутися під руїни, що він думає про тих, хто вчинив цей напад.
Він робить останній ковток еспресо, який всі вони ділять. Він перекидає через плече важкий моток спускного канату й поправляє свій червоний шолом.
«Вони можуть йти до біса».
Коментарі (0)