З початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну близько 200 вулиць у рідному місті Kyiv Post змінили назви, позбавившись імен та назв різноманітних діячів, подій та географічних назв, пов’язаних з російською та радянською тематикою.
Наприклад, вулицю Волгоградську перейменували на честь Романа Ратушного, 24-річного екологічного активіста та військового, який загинув у червні під Ізюмом. Вулиця розташована в частині Києва з назвою Протасів Яр, його Ратушний роками захищав від незаконної забудови.
Деякі кияни зі стажем жартують, що їм тепер дещо складно орієнтуватися у рідному місті, але вони точно не скаржаться на топографічні зміни.
З початку вторгнення Kyiv Post докладав усіх зусиль, аби поширити голос України та українців англомовним, а тепер і арабським світом. Наша читацька аудиторія поступово зростала і наразі сягнула найвищого рівня за всю історію існування газети. Ми пишаємося довірою наших читачів, а наші журналісти та редактори повною мірою усвідомлюють свою відповідальність перед читачами.
Проте ми також залишаємося «місцевою газетою», яка поширює інформацію про життя столиці серед киян з 1995 року. І ми спостерігаємо, що Київ, як і решта України, стрімко розвивається під час війни.
Одним із яскравих ознак повсякденного Києва стали інформаційні плакати на вулицях та на автобусних зупинках. Тепер вони здебільшого інформують мешканців про послуги психологічної підтримки, навчання протидії домашньому насильству та про різні форми сприяння ветеранами.
Виклики війни, такі як часті новини про загибель близьких чи знайомих, зокрема, повідомлення про дев’ять трагічних жертв у близькому до столиці Ржищеві, лише загартували силу та стійкість киян, якими тепер захоплюється увесь світ.
Можливо, один момент також сприяв формуванню добріших, інклюзивніших та справедливіших Києва та загалом України. Теми, які раніше були табуйованими чи стигматизованими, тепер є частиною щоденних розмов – це було немислимо ще кілька років тому.
Це також відображає зміну поколінь українців. Теперішній яскравий Київ – це місто молодих, і молоді українці такі ж сучасні, як і їхні однолітки в Сіетлі чи Сіднеї.
Вони мають модерні вимоги до свого міста та свого суспільства – і до своїх представницьких урядів. Українці зараз як ніколи згуртовані у захисті своєї країни та звільненні окупованих територій. Це наша спільна місія – врятувати своє життя та суверенітет, а також побудувати краще та більш справедливе майбутнє.
З огляду на це Kyiv Post усвідомлює, що його роль полягає не лише в тому, щоб розповідати читачам про війну, про окремі її події та нюанси. Ми маємо робити те, що завжди робила хороша журналістика – маємо повідомляти правду, контролювати дії влади та притягати її до відповідальності за неналежні дії.
Це справді чудово, що Київрада та інші установи серйозно зосереджені на українізації повсякденного життя киян: символи та можливість називати речі своїми іменами мають величезне значення.
Ще краще, що президент Зеленський і національний уряд вміло мобілізують і мотивують усіх українців рухатись до перемоги, він і його потужна команда встановили міжнародний стандарт лідерства 21 століття.
Проте жодне з цих досягнень не відміняє необхідності проведення давно назрілої зміни практики державного та корпоративного управління в Україні. Без досягнення справжньої прозорості у цій сфері перемога України буде лише частковою.
Якою б неймовірно важливою та довгоочікуваною вона не була для нас, наша перемога – це більше, ніж перемога над геноцидним ворогом України. Йдеться про створення більш справедливого майбутнього для українців.
Коментарі (0)