22 травня Wall Street Journal (WSJ) написав, що в ході підготовки до липневого саміту НАТО у Вільнюсі розробляється певна безпекова угода для України за прикладом Ізраїлю.
“Зараз, коли Україна вступає у вирішальний етап війни з Росією, лідери країн-членів НАТО і США мають спільне бачення щодо підтримки України і гарантій її суверенітету в майбутньому на основі безпекової моделі, яку Президент Байден та інші Західні лідери порівнюють із тією моделлю, яку наразі має Ізраїль”, – пише WSJ.
Чиновник адміністрації США повідомив WSJ, що “ізраїльська модель” була запропонована як спосіб вирішення нагальних проблем безпеки України “з огляду на розуміння того, що членом НАТО вона стане не скоро”.
З одного боку, така угода могла б дати Україні гарантії безпеки, включно з зобов'язанням надавати їй довгострокову військову допомогу й технології, навчати її військовослужбовців і, в разі необхідності, безпосередньо втрутитись. З іншого боку, така угода прибрала би побоювання деяких членів Альянсу, що вступ України може сприйнятися як ескалація конфлікту з Росією.
Як пише WSJ, хоча Ізраїль не є членом НАТО, а безпекова угода з ним не зобов'язує США надавати йому військову допомогу, вони вже кілька десятиліть підтримують відносини особливого характеру. Ізраїль також є найбільшим отримувачем допомоги від США з часів Другої світової війни.
Наразі США надає допомогу Ізраїлю на основі 10-річних угод. В рамках останньої угоди, з 2019 по 2028 рік Вашингтон має надати Ізраїлю військову допомогу на суму в 38 мільярдів доларів (стільки, скільки Україна отримала від США від початку повномасштабного вторгнення Росії).
Президент Польщі Анджей Дуда в інтерв'ю з WSJ підтвердив, що безпекова угода з Україною вже обговорюється.
“Дискусії з цього питання вже відбуваються і з наближенням саміту НАТО стають дедалі активнішими. Це буде на порядку денному саміту”, – сказав Дуда.
Офіційні особи, які в курсі цих дискусій, повідомили WSJ, що основою для нової безпекової угоди буде проєкт Київського безпекового пакету, запропонованого Україною у вересні 2022 року і розробленого за безпосередньої участі тодішнього Генерального секретаря НАТО Андерса Фоґ Расмуссена і керівника Офісу Президента України Андрія Єрмака.
Повертаючись до Києва з саміту країн Великої сімки в Японії, Президент Зеленський у своєму вечірньому зверненні так прокоментував майбутній саміт НАТО: “Щотижня додаємо змісту для України від саміту у Вільнюсі. Ми робимо все, щоб рішення на саміті для нас було саме таким, яке спрацює. Подивимось, але, тим не менш, ми працюємо над цим”.
Як зазначає неурядова організація NATO Watch, у проєкті угоди не пропонується, щоб країни НАТО відправляли свої війська боронити суверенітет України (як вони мають боронити одна одну). Натомість йдеться про те, що “не має бути ніяких обмежень” щодо надання Україні військової, дипломатичної і економічної допомоги країнами НАТО через двосторонні угоди.
Далі в проєкті говориться, що “найнадійніша гарантія для України – це її власна здатність захиститися від агресора… Для цього Україні потрібні ресурси, щоб підтримувати значні сили оборони, здатні протистояти збройним силам та бойовикам Російської Федерації... Це вимагає від Союзників багаторічних зусиль і суттєвих інвестицій в оборонну промисловість України, передачі їй потужного озброєння і розвідданих, інтенсивних тренувальних місій і спільних навчань під прапорами ЄС і НАТО”.
Пропонується навчання українських військовослужбовців за стандартами НАТО “в масштабах, необхідних для розбудови потужних сил територіальної оборони і сил резерву”. Ці гарантії не мають вимагати від України обмежувати чисельність і озброєння своїх збройних сил, а також “не мають надаватися в обмін на конкретний статус, такий як нейтралітет”.
Наприкінці 2022 року, коли готувався проєкт Угоди, її підписантами мали стати США, Велика Британія, Канада, Польща, Італія, Німеччина, Франція, Австралія, Туреччина, Скандинавські, Балтійські, Центрально- і Східноєвропейські держави. Доєднатися могли й Японія, Сінгапур, Південна Корея, Швейцарія та інші країни, надаючи невійськові та фінансові гарантії, які б автоматично вступали в силу в разі нападу Росії.
Під час свого нещодавнього турне європейськими столицями і саміту G7 Зеленський наполегливо говорив як про “авіаційну коаліцію” та інші термінові військові потреби України, так і про середньо- і довгострокові альянси, такі як членство в ЄС і НАТО.
Щодо обіцяного – Британія, Німеччина, Франція і Італія прийняли документи, в яких вони вказали на свої очікування від саміту НАТО. Берлін висловив готовність підтримати заявку України, але в більш стриманій формі, ніж Лондон, Рим і Париж.
Британія, наприклад, заявила, що “перед Вільнюським самітом ми працюватимемо з Союзниками задля поглиблення оперативної сумісності України з НАТО і прискорення переходу України на стандарти НАТО. Разом із нашими найближчими партнерами ми будемо виконувати наші довгострокові зобов'язання, які підтримуватимуть Україну, щоб вона могла захистити себе зараз і стримувати російську агресію в майбутньому”.
Щодо двосторонньої дипломатії – повідомлялося, що Україна формує коаліцію на підтримку щонайменше процесу її вступу до НАТО, і що 18 країн вже підписали відповідні декларації з Києвом.
"Щойно ми вирішимо питання передачі літаків, тобто коли ви побачите, що F-16-ті патрулюють українське небо і побачите, що на них літають українські пілоти і збивають російські літаки, залишиться одне доленосне зовнішньо-політичне рішення: членство в НАТО", – сказав нещодавно Міністр закордонних справ Дмитро Кулеба.
Однак Міністр оборони Олексій Резніков, виступаючи на Українсько-Американському форумі 19 травня, зауважив, що для України такого кроку може бути недостатньо: “Зараз функцію НАТО, яка передбачає руйнування здатності до агресії з боку РФ, виконує саме Україна”. Він наголосив, що Україна більше не може просто приймати запевнення в майбутньому захисті – такі, яка вона прийняла в 1994 році, підписавши Будапештський меморандум, і що членство в НАТО – це єдиний шлях уперед як для України, так і для самого Альянсу.
Коментарі (0)