25 травня генерал армії Марк А. Міллі, голова Об’єднаного комітету начальників штабів США, заявив, що США та їхні партнери з початку війни наголошували на тому, що найкращим та найшвидшим способом забезпечити Україні перевагу над Росією в повітрі є постачання Києву засобів наземної протиповітряної оборони. Він виступав проти надання Україні F-16 на основі аналізу суто економічної їх ефективності, ігноруючи деякі базові військові принципи.
«Отже, ви говорите про 2 мільярди доларів за 10 літаків, – сказав Міллі. У росіян є тисячі винищувачів четвертого та п’ятого поколінь. Отже, якщо ви збираєтеся змагатися з Росією в повітрі, вам знадобиться значна кількість винищувачів четвертого та п’ятого поколінь. Якщо ви подивитеся на криву витрат і проаналізуєте її, то найрозумнішим видається саме те, що ми й зробили, тобто забезпечили значну кількість інтегрованої ППО для захисту і позбавили росіян домінування у повітряному просторі. Це саме те, що відбулося».
Україна отримала сучасні західні системи ППО Patriot, NASAMS, IRIS-T і SAMP/T. Це дозволило Україні збивати ракети, які вона раніше не могла перехоплювати.
Проаналізувавши інформацію, оприлюднену ВПС України, Kyiv Post встановив, що 533 з щонайменше 563 ракет і безпілотників Shahed іранського виробництва, запущених на Україну в травні, були збиті. Минулого місяця Росія завдала по українських містах близько 20 комбінованих атак ракетами і безпілотниками, більшість з них – по столиці. Тобто загалом українська ППО збила понад 90 % російських ракет і дронів.
Росіни використали 114 ракет Х101-555 – 106 збито (93%); 29 ракет «Калібр» – 100% збито; 7 ракет «Кінжал» – 100% збито; 16 ракет «Іскандер» – 100% збито; 5 ракет Х-22 – 100% збито; 12 ракет С-300 – 5 збито (40%); із 7 інших невпізнаних ракет 100 % було збито.
Результати настільки ж вражаючі, наскільки й потенційно оманливі.
Складається враження, що Україну захищає потужна мережа систем протиповітряної оборони, але, якщо розглядати ситуацію в цілому, це не зовсім так. Київ захищений набагато краще, ніж будь-яке інше місто, тим більш село чи селище в Україні.
По-перше, станом на кінець лютого 89 % систем ППО України були радянською спадщиною, тобто системами С-300 і «Бук», і ракети до них потроху закінчуються. Дехто пророкував, що вже до травня Україна залишиться без ракет до цих систем. На щастя, Захід зміг поповнити українські запаси деяких ракет завдяки співпраці з іншими користувачами радянських систем по всьому світові. Крім того, з початку повномасштабної війни Україна втратила щонайменше 113 зенітних ракетних комплексів.
Західу знадобляться роки, щоб повністю замінити старі українські системи сучасними системам ППО стандартів НАТО через значну кількість необхідних Києву систем.
Це означає, що більшість українських міст досі захищені системами радянського виробництва і, відповідно, зовсім незахищені від російських гіперзвукових ракет і ракет, що летять по балістичній траєкторії. Цю оцінку підтверджує і міністр оборони України Олексій Резніков, який нещодавно наголосив, що:
«...Важливо зміцнювати можливості протиповітряної оборони, тому що ми повинні захистити наше небо і дати можливість нашим дітям ходити до школи, студентам навчатися в університетах, лікарям безпечно лікувати в лікарнях тощо. Ми повинні забезпечити нормальне життя для нашого населення …необхідно захистити не лише столицю України Київ, але й усі великі міста, такі як Харків, Дніпро, Одеса, Львів, Запоріжжя та інші… Зараз ми говоримо не про принципове рішення щодо певної системи, а про кількість цих систем [які будуть поставлені]».
По-друге, українські міста, села та селища і, перш за все, українські позиції вздовж російського кордону чи лінії фронту залишаються незахищенними перед щоденних авіаударам з боку росіян. У червні вони завдали понад 884 авіаударів по Україні. За цей період Росія втратила лише 1 бойовий літак і 7 вертольотів. Це означає, що переважній більшості російських повітряних рейдів вдається успішно доставляти свій смертоносний вантаж до українських цілей і потім неушкодженими повертатись на базу.
Ймовірно, зараз українські речники не повідомляють про велику кількість ударів безпілотників, зокрема про щоденні атаки ударних дронів уздовж російського кордону.
Саме у такий спосіб чимало містечок і сіл були повністю зрушнованими. Майже щодня ЗМІ повідомляють про руйнування житлових будинків та жертви серед мирного населення. Загальна кількість пошкоджених або зруйнованих приватних будинків, багатоквартирних будинків і гуртожитків вже сягнула приголомшливих 158 тисяч. На додаток до цього Росією кожного дня знищує українські школи, дитсадки, лікарні, об’єкти енергетичного сектору та інші підприємства.
Отже, і військовослужбовці, і цивільні особи щодня потерпають від російських атак через відсутність належного захисту від ракет, бомб і безпілотників. Навряд чи це свідчить про наявність надійної системи ППО.
По-третє, російські ракетні кампанії вплинули на пріоритетність застосування Україною нечисленних своїх засобів протиповітряної оборони.
Перша – і, можливо, наймасштабніша – російська ракетна кампанія розпочалася 24 лютого 2022 року. Тоді Росія зосередилась переважно на військових об’єктах, а також на залізничних вузлах та паливній інфраструктурі. І військово-повітряні сили України були для росіян ціллю номер один. Знищення українських військових аеродромів, літаків, систем ППО, засобів повітряного спостереження та управління було спрямоване на встановлення панування Росії в повітряному просторі України.
«Нас хотіли зробити сліпими, позбавити засобів відбиття авіаційних і ракетних ударів. Якби Росії вдалося заволодіти небом, можливо, у нас би зараз не було нашої країни. Тому що [контроль] неба є ключем до успіху будь-яких наземних операцій. Якби ми здали небо, то зараз вся країна виглядала б як Маріуполь чи Бахмут». (з інтерв'ю Юрія Ігната, речника ВПС України, «Українській правді»)
Друга комплексна (ракетами і БПЛА) кампанія росіян розпочалася в жовтні, вона була була спрямована на енергетичну інфраструктуру України. Росія намагалася за допомогою терору зламати опір українців і змусити їх погодитись на переговори на умовах Кремля. Росіяни намагались в буквальному сенсі заморозити українців, знищивши інфраструктуру, що забезпечує нормальне функціонування суспільних структур (наприклад, банків, промисловості, систем опалення, водопостачання, каналізації тощо). І, не в останню чергу, таким чином Кремль намагався компенсувати свої невдачі на полі бою.
Остання їхня ракетно-дронова кампанія терору стартувала 27-28 квітня. На відміну від осінньо-зимової кампанії, зараз росіяни запускають від кількох до кількох десятків ракет і безпілотників. Однак обстріли значно прочастішали. Тільки в травні було здійснено близько 20 атак, переважно вночі. Ця кампанія спрямована на зрив планів України щодо звільнення окупованих територій. Росія зараз намагається бити по місцях дислокації підрозділів ЗСУ, їхньої військової техніки і боєприпасів.
Крім того, Росія намагається виснажити українські системи ППО. Вона, перш за все, націлюється на системи ППО Patriot, NASAMS, IRIS-T і SAMP/T. В разі успіху таких планів Росія потенційно зможе використати свої досі потужні повітряні сили, зокрема близько 900 винищувачів, близько 120 бомбардувальників і значну кількість гелікоптерів, що може кардинально змінити хід війни на користь Москви.
Проблема загострилась з початком літніх наступальних операцій України 4 червня. Українські сухопутні війська просуваються вперед, заходячи на території, де російські ВПС можуть діяти безперешкодно. При цьому українські збройні сили мають обмежену кількість засобів протиповітряної оборони малої дальності (SHORAD) для захисту своїх підрозділів. За даними американської розвідки, в України дуже скоротились (якщо взагалі не вичерпались) запаси ракет класу «земля-повітря» (ЗРК), які становлять основу протиповітряної оборони сухопутних сил.
Серед SHORAD, наданих Заходом, найважливішими є 20 одиниць AN/TWQ-1 Avenger, поставлених США, які використовують ракети Stinger, і 34 одиниці німецької самохідної зенітної установки Gepard (SPAAG).
Російські ВПС на початку війни були певною мірою обмежені в своїх діях через надання Україні сучасних західних систем протиповітряної оборони, однак з початком першого етапу українського контрнаступу російська авіація значно збільшила свою активність і, що головне, ефективність.
У своїй статті «Українська броня, схоже, має проблеми через російські ударні гелікоптери» (The Drive), Томас Ньюдік і Тайлер Рогоуей стверджували, що:
«Хоча Росія, схоже, останнім часом має проблеми через нестачу спеціально розроблених високоточних боєприпасів, з тих пір вона спромоглась розробити певні рішення, серед яких, зокрема, нова конструкція плануючих бомб, створена із снарядів радянської епохи, оснащених комплектами крил для збільшення радіусу дії та, у деяких випадках, пакетом додаткових засобів керування.
Україна, в якої є свій парк російських винищувачів і винищувачів-бомбардувальників, здатних використовувати ці види зброї, змушена перемістити свої системи протиповітряної оборони ближче до лінії фронту, щоб спробувати знищувати хоча б самі ці бомби, якщо не літаки, з яких їх запускають.
Але щойно радари українських систем ППО активуються, росіяни відповідають, по черзі націлюючи на них «Ланцети» та інші боєприпаси й безпілотники. […] Як пише один проросійський оглядач у своєму Telegram-каналі: «Українці стоять перед складним вибором: якщо вони не збивають російські плануючі бомби, важливі цілі вражаються на лінії фронту, якщо вони пробують їх збити, їхні системи ППО можуть бути знищені».
Якщо це правда, то, схоже, російські польові командири змогли знайти ефективний спосіб придушити української ППО на полі бою. Окрім підвищення ефективності російських повітряних атак, це, у свою чергу, дозволяє російським літакам, а також вертольотам, таким як Ка-52, більш вільно діяти поблизу лінії фронту».
З такою оцінкою погоджується і американський Інститут вивчення війни (ISW).
«Російські аналітики високо оцінюють ефективність застосування російськими військами систем радіоелектронної боротьби (РЕБ), підтримки з повітря та мін проти українських сил. Численні російські джерела повідомляли, що російські системи РЕБ створюють серйозні перешкоди для українських командних каналів, пристроїв з підтримкою GPS і систем управління БПЛА. Вони також повідомляли, що ЗСУ мають недостатню протиповітряну оборону в районі Оріхова, що російські сили задіяли там безпрецедентну кількість вертольотів, і що останнім часом російська авіація змогла повернутися до високого рівня активності після того, як не брала активної участі в бойових діях майже з самого початку повномасштабного вторгнення у 2022 році».
За даними британської військової розвідки, Росія посилила свої ударні вертолітні підрозділи в Україні. На супутникових знімках видно, що понад 20 російських ударних гелікоптерів було перекинуто в аеропорт Бердянська, приблизно за 100 км від лінії фронту. Росія може отримати тимчасову перевагу на півдні України, особливо завдяки ударним вертольотам, які використовують ракети більшої дальності проти наземних цілей. Російські блогери все частіше висвітлюють успіхи бойових гелікоптерів ВПС РФ, і є непідтверджені повідомлення про десятки одиниць українських бронетехніки, знищеної під час останіх боїв.
Ця критична вразливість українців і надалі впливатиме як на контрнаступ, що триває, так і на безпеку цивільного населення. Через це Україна може бути змушена тимчасово призупинити контрнаступальні операції, щоб краще протистояти посиленню повітряної загрози на лінії фронту. Україна ще не залучила до контрнаступальних операцій більшість наявних сил і не розпочала стратегічні операції. Тому немає сенсу просуватися вперед, поки сухопутні війська не будуть належним чином захищені з повітря.
Через недостатню для підтримки контрнаступу кількість мобільних протиповітряних систем SHORAD Україні, можливо, доведеться розгорнути Patriot, IRIS-T і NASAMS у зонах із високою загрозою їх знищення росіянами, щоб забезпечити ЗСУ успіх на полі бою (і, головне, зберегти особовий склад). Якщо командування української армії виришить піти на такий крок, це може призвести до підвищення ризику для громадян і критичної інфраструктури. Це також може пояснити, чому Україна збила 4 російські вертольоти за останні 3 дні.
Данія, Нідерланди, Велика Британія та Сполучені Штати нещодавно об’єдналися, щоб підвищити можливості протиповітряної оборони України.
У спільній заяві, оприлюдненій міністерствами оборони вказаних країн, вони заявили про своє зобов’язання терміново поставити Україні високопріоритетні системи ППО. Обладнання, яке має бути доправлене в Україну найближчим часом, включає сотні зенітних ракет малої та середньої дальності та відповідних систем, необхідних для захисту критичної інфраструктури України. Ініціатива також має на меті забезпечити Україні успіх у майбутньому контрнаступі. Постачання обладнання вже почалося і має завершитися протягом наступних кількох тижнів.
Хоча ця ініціатива надзвичайно важлива та корисна, вона все ж таки не вирішить фундаментальної проблеми України з контролю власного повітряного простору.
Відповідно до підходів ВПС США, контроль повітряного простору є невід'ємною частиною спільних військових зусилль у всіх просторах (сухопутному, морському та повітряному). Контроль повітряного простору необхідний для: забезпечення протиповітряної та протиракетної оборони; для планування вогню; для посилення та підтримки переміщення військ, для маневрування та застосування сухопутних сил, для організації оборони флоту та використання надводних сил ВМС; для підвищення ефективності операцій у повітрі, з повітря та через нього; для інтеграції та синхронізації операції в усіх областях для створення синергічного ефекту та досягнення цілей Командування Об’єднаних сил.
Україна поки що не в змозі досягти більшості з перерахованих вище ефектів через постійну нестачу сучасних західних наземних засобів ППО та бойової авіації.
Її союзники неодноразово наголошували, що вони віддають перевагу наземним системам ППО перед F-16. Проте таке встановлення пріоритетів не призвело до того, що вони забезпечили Україну достатньою кількістю ППО для захисту всіх великих міст, критичної інфраструктури, прифронтових населених пунктів та українських позицій, а також, що не менш важливо, підрозділів, які намагаються звільнити окуповані ворогом території.
Керівництво України неодноразово наголошувало, що не отримує достатньо засобів, аби закрити небо. Тому рішення про постачання Україні винищувачів F-16 є надзвичайно важливим.
Це матиме величезний вплив на ситуацію в Україні. Через 6-12 міс.
Втручання Заходу є єдиним ефективним засобом захистити Україну та її сили контрнаступу від ударів російської авіації.
Заклики до НАТО закрити небо над Україною ніколи не замовкали. Просто ті, хто закликав, вже захрипли і зневірились.
Ханс Петтер Мідтун, незалежний аналітик, знавець гібридної війна, співробітник-нерезидент Центру оборонних стратегій, член правління Українського інституту безпеки та морського права, колишній військовий аташе посольства Норвегії в Україні та офіцер (в запасі) Збройних сил Норвегії.
Погляди, висловлені автором у цій статті, можуть не поділятись Kyiv Post.
Коментарі (0)