Російські війська використовують хімічну зброю проти українських військ, що є вірогідним військовим злочином, заявив речник ЗСУ.
Олексій Дмитрашківський розповів, що після артилерійського удару по українських позиціях поблизу Бахмута у бійців з’явилися симптоми хімічного отруєння, зокрема нудота, блювота, в окремих випадках – втрата свідомості.
«Під час артилерійських обстрілів ними була використана хімічна речовина «люїзит», – зазначив Дмитрашківський на відео, опублікованому в соцмережах.
За словами речника, українські фахівці з хімічної зброї наразі оцінюють докази та ідентифікують люїзит, оскільки використовувана хімічна речовина була визначена попередньо.
До середини дня у вівторок заява Дмитрашківського стрімко поширилась українськими ЗМІ, але вона поки що не була підтверджена незалежними джерелами.
Kyiv Post поспілкувався з військовослужбовцем ЗСУ в резерві, який, говорячи на цю тему, перш за все сказав, що його зовсім не здивувало ймовірне проведення росіянами хімічної атаки.
Підрозділи хімічного захисту ЗСУ майже безперервно тренувалися з початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну в лютому 2022 року, адже україньке військове керівництво завжди вважало дуже високою вірогідність застосування Росією хімічної зброї, зокрема й в Україні, сказав він.
Що таке люїзит?
Вперше застосований у боях під час Першої світової війни люїзит – це хімічна сполука, яку ще називають «пухирчатим агентом», оскільки при контакті з людським організмом він викликає пухирі на шкірі та слизових оболонках.
У чистому вигляді він виглядає як масляниста безбарвна рідина, але при використанні як зброї його колір може коливатися від бурштинового до чорного.
Кажуть, що люїзит пахне геранню. Його використовують як бойову хімічну речовину, яка зазвичай доставляється артилерійськими снарядами або, рідше, авіаційними бомбами. Сполука не має медичного чи іншої практичного застосування.
Ознаки та симптоми отруєння люїзитом залежать від тривалості його впливу на організм. Зазвичай вони включають:
• Біль і подразнення шкіри протягом декількох секунд після контакту, шкіра червоніє протягом 15-30 хвилин, а через кілька годин утворюється пухир;
• В очах при контакті відразу відчувається подразнення, біль, набряк та сльозотеча;
• У дихальних шляхах все починаються з нежитю, який швидко змінюється чханням, хрипінням, кров’ю з носа, болем у носових пазухах, задишкою та кашлем;
• Шлунково-кишковий тракт реагує діареєю, нудотою та блюванням через кілька хвилин або годин;
• Серцево-судинна система зазнає «люїзитного шоку», який проявляється у різкому зниженні артеріального тиску.
Лікування отруєння люїзитом полягає в якнайшвидшому виведенні хімічної речовини з організму та наданні медичної допомоги в стаціонарних умовах.
Протиотруту до люїзиту під назвою димеркапрол, також відому як британський антилюїзит (BAL), також було винайдено під час Першої світової війни.
Антидот BAL вводиться шляхом внутрішньом’язової ін’єкції, і якщо його ввести вчасно, це суттєво зменшить токсичний вплив люїзиту на організм.
Але протиотрута не усуне пошкодження шкіри, очей або дихальних шляхів, які потребуватимуть подальшого медичного втручання.
Повідомлення про можливе застосування хімічної зброї у російсько-українській війні періодично з’являються, але поки що без незалежного підтвердження. Найбільш резонансний інцидент стався у квітні 2022 року, коли українські війська, які захищали металургійний комбінат «Азовсталь» в оточеному Маріуполі, повідомили про використання росіянами газу, який викликав подразнення слизових, задуху та нудоту.
Українські офіційні представники повторили заяву про те, що російська артилерія застосувала хімічну зброю проти захисників Маріуполя, і артилеристи, які стріляли снарядами, начиненими отруюючою речовиною, мають відповісти за скоєння воєнного злочину.
Згодом кремлівські чиновники заявили, що російські військові поважають правила ведення війни і що звинувачення у застосування хімічної зброї в Маріуполі є пропагандою України чи НАТО.
Хімічний білий фосфор – речовина, яка в основному використовується у військових цілях для створення диму та розпалювання вогню, але цілком здатна вбивати людей через нанесення серйозних опіків або асфіксію – використовувалась обома сторонами війни.
Генерал російської армії Сергій Суровікін, який керував жорстоким наступом армії РФ на Маріуполь, а до того брав активну участь у кампанії Росії зі знищення сирійського міста Алеппо, у публічних заявах описував білий фосфор як чудову зброю, за допомогою якої можна нищити як цивільну інфраструктуру, так і оборонні споруди.
Оператори безпілотників з обох сторін російсько-української війни час від часу намагалися атакувати ворожі окопи, використовуючи гранати зі сльозогінним газом (CS). Наразі цей газ припинили використовувати під час атак безпілотників через відносно невелику кількість газу CS у гранаті та більш смертоносні результати від падіння звичайних ручних гранат або модифікованих мінометних снарядів.
У понеділок і вівторок офіційні особи Києва та Москви обмінювались взаємниими звинуваченнями в тому, що інша сторона готується застосувати зброю масового знищення. Найпоширенішим гіпотетичним сценарієм був витік радіоактивних речовин внаслідок навмисного пошкодження реактору захопленої Росією Запорізької АЕС поблизу міста Нова Каховка, але деякі проросійські інформаційні платформи передбачили інцидент, пов’язаний із застосуванням хімічної зброї.
У вівторок лояльний до Москви телеграм-канал «Херсонский вестник» повідомив, що український уряд має намір створити інцидент з хімічною зброєю під чужим прапором, використавши бочки з хлором проти нічого не підозрюючих українських військових. Канал не надав жодних доказів на підтвердження своїх слів.
Конвенція про хімічну зброю
Конвенція про заборону хімічної зброї (КХЗ) (повна назва «Конвенція про заборону розробки, виробництва, накопичення і використання хімічної зброї та про її знищення»), набула чинності 29 квітня 1997 року.
Згідно з нею, власники такої зброї були зобов’язані розпочати перевірене знищення всієї наявної хімічної зброї, окрім невеликих кількостей, які мали зберігатись для випробувань або розробки захисних заходів. Усі дії зі знищення мали відбуватися під контролем Організації із заборони хімічної зброї (ОЗХЗ).
Наразі 193 держави, включаючи Росію, є підписантами КХЗ та, ймовірно, виконують свої зобов’язання за конвенцією. Росія заявила, що знищила усі запаси своєї хімічної зброї в 2017 році.
Але британські правоохоронні та судові органи підтвердили, що Кремль порушив ці зобов’язання, як мінімум, у березні 2018 року під час нападу на колишнього офіцера КДБ Сергія Скрипаля у британському місті Солсбері. У Кремлі свою провину заперечували.
Відомий російський опозиціонер Олексій Навальний у серпні 2020 року в сибірському місті Омськ був отруєний розробленою в Росії нервово-паралітичною речовиною «Новічок». Він вижив.
Кремль заперечує свою відповідальність за спробу вбивства опозиційного лідера. Керівництво РФ не раз заперечувало свою причетність до отруєння Навального і стверджувало, що він, ймовірно, отруївся недоброякісною їжею чи напоями.
Коментарі (0)