ГЕОРГІЙ (ДЖОРДЖ) АНТОНОВИЧ ГАМОВ – фізик-теоретик, автор теорії «гарячого Всесвіту» (новий етап у космології), першого квантово-механічного пояснення альфа-розпаду (передбачення реліктового випромінювання), найпершого розрахунку генетичного коду (фундамент сучасної біології), консультант Комісії з атомної енергії США, учасник «Манхеттенського проєкту» зі створення ядерної бомби.
ЩО БУЛО, КОЛИ НІЧОГО НЕ БУЛО
Фізики-теоретики впевнені: на початку початків була точка сингулярності. Стан, за якого кривизна простору-часу така нескінченно щільна, що зникає саме поняття «простір» і «час». Твердження здається абсурдним? Не поспішайте. Адже поняття «північ» втрачає сенс, коли ви перебуваєте в самому центрі Північного полюсу. Хоча той нікуди не зникав. І ось ця загадкова точка, вибухнувши, почала розбігатися в просторі й часі, відраховуючи перші миті народження Всесвіту.
Саме колишній радянський вчений Георгій Гамов, який у тридцяті роки минулого століття втік до Америки, розставив крапки над «і», висунувши ідею: «нескінченно мале» було не тільки дивовижно щільним, а й надзвичайно гарячим. Таке поєднання стало спусковим гачком ядерних реакцій, у ході яких лише за сто секунд відбулося становлення хімічного складу Космосу (на Заході версія отримала назву Теорія Великого вибуху, на пострадянському просторі – Теорія «гарячого Всесвіту»).
Майбутні творці нейтронної бомби – Джордж Гамов та Едвард Теллер, Ґеттінґен, Німеччина, 1928 р.
Це сталося 1946 року, а вже через два роки Гамов на основі фізико-математичних розрахунків дійшов висновку: разом з розпеченою речовиною апріорі існувало електромагнітне випромінювання (теорія альфа-розпаду). Яке за мільярди років і навіть за умови запаморочливого розширення Всесвіту все одно не могло остаточно зникнути. Воно обов’язково залишилося – тільки надзвичайно охолодженим. А докази? Не теоретичні, а експериментальні?
Вони з’явилися, коли вчені Арно Пензіас і Роберт Вільсон визначили: Всесвіт рівномірно заповнює теплове випромінювання, яке має всі ознаки реліктового (Гамов з точністю до десятих передбачав навіть його температуру). За це відкриття американці 1978-го (через 10 років після смерті вченого Георгія Гамова) отримали Нобелівську премію.
РОЗГАДКА КОДУ ВСЬОГО ЖИВОГО
Приблизно із середини XIX століття було відомо: білки – основа всього живого – складаються з двадцятьох типів амінокислотних залишків. Але як відбуваються подальші перетворення? Що змушує клітину «чинити» так, а не інакше? Сторіччя вчені ламали голови над завданням, не знаходячи прийнятної відповіді.А 1954 року Гамов опублікував статтю, в якій висловив «єретичну» думку: існує біологічна програма, універсальна для всього живого, однакова для всіх організмів – генетичний код, що «вибудовує» функціонування на клітинному рівні.
Через 14 років гіпотезу успішно підтвердили американці Роберт Голлі, Маршалл Ніренберг і Гар Корана, удостоївшись Нобелівської премії з фізіології та медицини «за розшифровку генетичного коду». Гамов не дожив до цього кілька місяців. Біохімік Мартін Ічас, коментуючи вручення Нобеля американцям, прозоро натякнув, хто саме на нього заслужив: «Найважчим у проблемі коду було зрозуміти, що він існує. На це знадобилося ціле століття. Коли це зрозуміли, то для того, щоб розібратися в деталях, вистачило якогось десятиліття». На жаль, Георгій Гамов знову лишився без нагороди. Хоча колеги вважали його гідним отримання щонайменше трьох Нобелівських премій.
Георгій Гамлов (ліворуч угорі), Лев Ландау, Дмитро Іваненко та їхня група інтелектуалів “Джаз-банда”.
ЗАВАДИЛИ ГЕНІАЛЬНІСТЬ І СВОЄРІДНИЙ ГУМОР
До сьогодні й надалі не один біограф намагатиметься «бомбардувати» нейронами свого мозку гарячу загадку – уже не Всесвіту, а самого Гамова: чому ж він не отримав жодної Нобелівської премії? Відповідь нестандартна, як і сам герой: геніальність і своєрідний гумор. Щодо першого, то тут усе зрозуміло – відкриття одесита кажуть самі за себе. А всім відомо: «Бездарність пробачають легше, ніж талант».
Якщо казати про почуття гумору, то, приміром, батько водневої бомби Едвард Теллер, згадуючи одесита, зазначав: «При невдачі він легко міг повернути все на жарт». Фізик Крістіан Меллер був ще відвертішим, стверджуючи, що йому часом здавалося, буцімто для Гамова «головним у житті було вигадування жартів, а наука – лише побічним продуктом». Вчений навіть своїх студентів навчав креативно-дотепно. Наприклад, вигадав оригінальне завдання: вони уявляють себе представниками високорозвиненої цивілізації, де не існує обертових елементів, навіть колеса, і мають «винайти» замінники, описавши особливості життя в такому суспільстві.
Так от, було отримано декілька пропозицій, які мали практичне використання в земних умовах. Увійшли в історію і жарти Гамова. Згадаємо деякі. В одній із серйозних статей учений посилається на вигадану публікацію Ландау в неіснуючому журналі «Червоний гудок». В іншій, в якій йдеться про відкриття генетичного коду, записує у співавтори вигаданого персонажа зі своїх науково-популярних книг. А, готуючи до виходу дослідження «Походження хімічних елементів», авторами якої були, окрім нього, Алфер і Бете, Гамов загорівся ідеєю підписати її таким чином, щоби перші склади прізвищ давали словосполучення «альфа-бета-гамма».
У першому ряду Крістіан Клайн, Нільс Бор, Вернер Гейзенберг, Вольфганг Паулі, Георгій Гамов, Лев Ландау та Хендрік Крамерс. Наукова конференція, Копенгаген, 1930 р.
Понад те, вмовляв колегу Германа взяти псевдонім Дельтер, аби стати співавтором їхнього дослідження і продовжити ряд ще й на «дельта». Та що там казати: навіть ініціали головного героя серії його популярних книг «Пригоди містера Томпкінса» – C. G. H. – це перші літери фундаментальних фізичних констант: швидкості світла (С), гравітаційної постійної (G) та квантової постійної Планка (H). Гамов не раз заявляв: «Мені подобаються виключно новаторські речі». Що не подобалося багатьом заздрісникам. А його жарти часто-густо чіпляли колег та різноманітних чиновників від науки. Цього йому теж не могли пробачити.
ЦІКАВІ ФАКТИ
- Пращурами Георгія Гамова були запорізькі козаки. Підкреслюючи цей факт, він включав до автобіографії репродукцію відомої картини Рєпіна «Запорожці пишуть листа турецькому султану».
- Батько вченого, Антон Михайлович, викладав російську мову та літературу в приватній гімназії, серед його учнів був Лев Троцький.
- Під редагуванням Георгія Антоновича виходив рукописний журнал «Покидьки фізики».
- Склалося так, що відповідний паспорт і візу для поїздки за кордон, з якої Гамов та його дружина не повернулися, допоміг отримати чиновник №3 СРСР В’ячеслав Молотов.
- З першого разу Гамова не прийняли до аспірантури через те, що він закінчив університет не за чотири, а за три роки. Відомий пролетарський поет Дем’ян Бєдний, ідеологічно тавруючи «ворога народу», гнівно писав: «Уже й до атома добрався, лиходій…».
- У США Гамов створив «РНК-клуб» з двадцятьох (за кількістю відомих на той час амінокислот) видних генетиків. Відмінністю обраних стала краватка з малюнком РНК та оригінальна шпилька до неї.
- За однією з версій, саме Гамов з другом - вченим Станіславом Уламом (родом зі Львова) передав СРСР секрет американської водневої бомби.
- Ім’я Гамова отримали кратер на зворотному боці Місяця, мала планета, а також наукові терміни («Правило Гамова-Теллера», «Правило Гамова-Берга»). На території Колорадського університету функціонує Космічний центр «Джордж Гамов-Тауер».
З ДОСЬЄ ГЕОРГІЯ ГАМОВА
• Народився 4 березня 1904 року в Одесі.
• Закінчив Одеське реальне училище, фізико-математичний факультет Ленінградського університету, де й продовжив наукову роботу.
• На запрошення академіка Абрама Йоффе працював консультантом відділу фізики ядра в Ленінградському фізико-технічному інституті.
• У березні 1932 року 28-річного Гамова було обрано членом-кореспондентом Академії наук СРСР (наймолодший з фізиків за всю її історію).
• Працював у Радієвому інституті в Парижі (нині Інститут Кюрі, Франція), у Кембриджському університеті (Велика Британія), в Інституті Бора (Данія).
• 1934 року не повернувся з відрядження, переїхавши до Сполучених Штатів, де через шість років отримав громадянство.
• Професор Університету Джорджа Вашингтона та Колорадського університету (США).
• Член Національної академії наук США. З членів АН СРСР виключений (поновлений 1990-го).
• Лауреат Премії Калінга ЮНЕСКО – найвищої нагороди за популяризацію науки, 1956 рік.
• Вільно володів німецькою, англійською, датською, французькою, читав і перекладав зі словником з давньоєгипетської мови.
• Помер 20 серпня 1968 року в Боулдері (штат Колорадо, США).
• 2004-й був названий ЮНЕСКО Міжнародним роком Гамова
Цю статтю Надії Аврамчук і Миколи Сухомозського передруковано з дозволу видавництва з книги (ООН) Знамениті українці, які змінили хід історії, САМІТ-КНИГА, Київ, 2020.
Коментарі (0)