Церква Богородиці Пирогощі є сучасною відбудовою першої в Києві повністю цегляної церкви, яка була споруджена без використання каменю. Історія цього місця корінням своїм сягає часів Київської Русі. Будівля церкви була споруджена у давньоруському стилі в 1998 році, але фундамент, за твердженнями археологів, належить до XII сторіччя. Протягом століть цю церкву не раз вщент руйнували, але вона завжди відроджувалася, мов Фенікс із попелу.
Сучасний храм, відтворений за проєктом Юрія Асєєва.
За літописами, храм був закладений на головній площі київського Подолу в 1132 році великим князем Мстиславом, сином Володимира Мономаха. Будівництво тривало 4 роки й закінчилось за правління Ярополка Володимировича у 1136 році.
Походження назви «Пирогоща» має декілька версій.
За однією з версій, храм було збудовано на кошти купців, які торгували хлібом та зерном, бо «пир» або «пиро» з давньословянської – просо, пшоно, а «гоща» походить від слова «гость» – купець.
Закладення церкви Богородиці Пирогощі на Подільському торжищі. За літописом — храм був кам'яний. Дерев'яний храм, зображений у мініатюрі, очевидно, існував до кам'яної споруди. Мініатюра з Радзивіллівського літопису.
За іншою версією, назва була присвячена іконі «Пірготісс», яку привезли з Константинополя. На святині було зображено Богоматір Одигітрію у повний зріст. У церкві ця ікона стала головною святинею. Цікаво, що саме цей епізод з іконою згадується й у «Слові о полку Ігоревім», де розповідається, як Ігор Святославич їде «до святої Богородиці Пирогощі», щоб подякувати за визволення з половецького полону.
Плита біля входу.
Першої руйнації храм зазнав у 1240 році, під час нападу монголо-татарів на чолі з ханом Батиєм. Майже 300 років знадобилося, щоб відбудувати храм. 30 березня 1474 року відновлену будівлю знов відкрили, її освятив тодішній київський митрополит Михайло.
Але відновлена церква проіснувала не довго, в 1482 році, під час руйнівного нападу кримськотатарського війська на чолі з Менглі-Гіреєм, її було зруйновано. Усе золото та срібло нападники вивезли, хрести та ікони понівечили і на додаток усе спалили.
Наступну згадку про храм Пирогощі знайдено у заповіті князя Богуша Федоровича Корецького від 21 липня 1579 року. У ньому він заповів значну суму грошей на реконструкцію церкви на Подолі.
Протягом кількох віків Пригороща була центром громадського життя київського Подолу та головною соборною церквою купців, міщан та ремісників. Тут працювала школа, сирітський притулок, лікарня для бідних, а поруч на площі проходили збори містян.
Розкопки церкви Успіння Богородиці Пирогощі. Архівні фото.
У 1613–1614 роках італійський архітектор Себастіян Браччi прибудував до церкви 4 бічні башти з куполами, перетворивши її на п'ятикупольну й додавши їй риси, притаманні спорудам доби ренесансу.
Вперше було добудовано напівкруглі башти не по кутах споруди, а за сторонами світу, що характерно для українського храмового будівництва. На фасаді з'явились круглі віконця – люкарни.
У 1613-1633 роках церква була головним кафедральним собором київських православних митрополитів.
В 1718 році церква сильно постраждала від пожежі, після якої її вдалося відреставрувати тільки у 1721 році. У цей період парафіяни започатковують нову традицію розпочинати від церкви хресну ходу на свято Медового Спаса.
В 1752-1770 роках до реставрації церкви долучився відомий київський архітектор Іван Григорович-Барський, додавши до будівлі п'ятиярусну дзвіницю у стилі українського бароко.
Інтер'єр храму.
В ХІХ стор. церква Пирогощі зазнала кілька руйнівних пожеж.
1809 року вогонь знищив центральний її купол. А в 1811 році руйнації зазнали інші 5 куполів.
За відбудову храму взявся київський архітектор Андрій Меленський. За його проєктом храм перетворився в однокупольну будівлю в класичному стилі.
В 1835 році барокову дзвіницю, збудовану Іваном Григоровичем-Барським, розібрали через те, що вона почала заважати все більш активному вуличному рухові.
Натомість над головним входом надбудували дзвіницю в стилі російського ампіру. У церкві з'явився десятиметровий іконостас та срібні царські врата. Іконостас у стилі рококо вважався на той час одним із найкрасивіших в країні. 1934 року церква знов стала кафедрою Митрополита Православної Церкви.
Загальний вигляд Соборної церкви Успіння Пресвятої Богородиці на початку ХХ століття.
А в 1935 році храму Богородиці Пирогощі не стало. Її було зруйновано за наказом радянської влади з метою розширення Контрактової площі. Усі цінності та оздоблення церкви були вивезені в невідомому напрямку. На щастя, перед остаточною руйнацією науковцям вдалося зафіксувати та вивчити святиню. Ці дослідження довели, що церква зберігала більшу частину своєї початкової будівлі, попри численні перебудови, пожежі та руйнування. Відомості про розписи, метричні книги й клірові записи церкви з 1780 по 1919 рік зберігаються в Центральному державному історичному архіві України.
Розкопки церкви Успіння Богородиці Пирогощі. Архівні фото.
У 1970 році археологи розкопали фундамент будівлі церкви XII ст, який зберігся на глибині майже 2 метри. Ця знахідка стала справжньою сенсацією та археологічним відкриттям і активно обговорювалася у тогочасних газетах.
Протягом довгого часу велися дискусії щодо доцільності відбудови храму. Врешті-решт її вдалося здійснити вже в часи незалежної України.
У 1997-1998 роках за проєктом архітектора Юрія Асаєва пам'ятку вдалося відтворити у первинному вигляді. Пирогоща стала першою церквою в Києві, яку відбудували в її початковому вигляді ХІІ сторіччя.
Відтворений храм за проєктом Юрія Асєєва, вигляд зі сходу.
Місце розташування церкви Успіння Богородиці Пирогощі: Поділ, Контрактова площа, 1.
Коментарі (0)