Жінки відіграють надважливу роль у житті будь-якого суспільства: вони незмінно дарують натхнення й мотивують, роблячи свій внесок в усі сфери суспільного життя. У Міжнародний день жінок жіноча частина колективу Kyiv Post назвала українок, які їх найбільше надихають і мотивують.
- Таня Пилипенко (Очільниця СММ)
Таню Муіньо, режисерка
Чи чули ви коли-небудь про Таню Муіньо? А про Дженіфер Лопес, Кеті Пері, Гаррі Стайлза чи, можливо, Лені Кравіца, який, до речі, має українські корені? Впевнена, що хтось із них вам точно відомий. Тепер ви ще знатимете, що кліпи цим дуже відомим артистам знімала саме українка родом з Одеси - Таня Муіньо.
Одна з її робіт, кліп "Montero (Call Me By Your Name)" для Lil Nas X, який наразі зібрав пів мільярда переглядів на Ютубі, здобула три нагороди MTV Video Music Awards.
Мене вражає, наскільки жінки можуть бути багатозадачними й скільки процесів одночасно вони можуть контролювати. Це абсолютно руйнує стереотипи, і я зараз не про чоловічі й жіночі професії, а про те, що такий недосяжний Голівуд не такий вже й недосяжний, якщо просто багато працювати.
Я впевнена, що є ще багато талановитих українок, які абсолютно точно скоро охоплять усі західні простори: Мері Фуртас (CULTNAKED), Валерія Жильова (Zhylova Lingery), Ксенія Шнайдер (KSENIASCHNIDER) etc., але це вже інформація для іншого матеріалу…
- Катерина Захарченко (Журналістка Kyiv Post)
Еліна Світоліна, тенісистка
Вже не перший рік я надихаюся першою в історії українською тенісисткою, якій вдалось піднятися на третій рядок світового рейтингу WTA - Еліною Світоліною. Українка підтвердила звання найсильнішої тенісистки України та однієї з найсильніших у світі в цьому виді спорту.
Світоліна надихає мене також тим, що вміє поєднувати великий спорт і материнство, бути чудовою дружиною та подорожувати світом, беручи участь у міжнародних змаганнях.
Спортсменка має також добре й відкрите серце, тому має свій власний благодійний фонд, метою якого є розвиток спорту, зокрема тенісу, в Україні та підтримка талановитих юних спортсменів. Також фонд опікується спортсменами, які тимчасово перебувають у різних містах Європи через російську агресію проти України.
- Таня Дорошенко (Заступниця редактора української редакції Kyiv Post)
Юлія Паєвська (“Тайра”), військова парамедикиня-волонтерка
Коли мене запитали, хто з українських жінок зараз – на третьому році жахливої війни, яка спопеляє мою країну – надихає мене найбільше, першою думкою було: «Звичайно, військовослужбовиця ЗСУ!» Це передбачувано. Саме воїн ЗСУ зараз є для мене справжнім дороговказом моральності, самопожертви, відданості нашій спільній справі перемоги.
І, погодьтесь, не так важливо, якої статі цей воїн. Втім, якщо треба обрати серед цих неймовірно мужніх і водночас милосердних і турботливих героїнь нашого часу якусь одну, я без вагань назву «Тайру» – Юлію Паєвську. Мене вразила та фантастична стійкість, з якою вона перенесла жахіття рашистського полону: нескінченні тортури, знущання й приниження.
Як розповіла Тайра після звільнення, вціліти (фізично й морально) в катівнях «русского мира» їй дуже домогла довголітня практика медитації, йоги та дихальної гімнастики. Це дуже цікава й багато в чому повчальна для всіх нас історія. Історія, в якій дух бере гору над тілесними муками й здіймає людину над жахливою реальністю на височінь, недосяжну для катів з їхніми примітивними уявленнями й прагненнями.
- Регіна Філоненко (Social Media Manager)
Леся Українка, українська письменниця, поетеса та культурна діячка.
У пантеоні українських письменниць, які зробили значний внесок у культурну традицію України, Леся Українка є абсолютно унікальною. Саме їй вдалося на рубежі ХХ століття звільнити українську культуру від провінційності, свідомо нав'язуваної російським імперським дискурсом.
Вона була видатною українською поетесою, письменницею, перекладачкою та політичною активісткою. Свій перший вірш «Надія» поетеса написала ще у восьмирічному віці. Саме його прочитала французька актриса Катрін Деньов на церемонії відкриття Каннського кінофестивалю минулого року.
Леся брала активну участь у боротьбі України проти російського царизму, і саме її громадянська позиція вражає мене навіть більше, ніж її надзвичайний талант.
Протягом усього свого життя вона писала українською, яку держава, в якій вона жила, оголосила неіснуючою. Проте саме цією мовю їй вдалося написати справжні шедеври, які стали відомими в усьому світі.
- Карина Доломанджи (Редакторка стрічки новин української редакції Kyiv Post)
Анна Ярославна, королева Франції, яка походила з України
Королева Франції з українським корінням - це приклад того, що жінка може бути не лише впливовою, а й мудрою лідеркою, здатною приймати важливі рішення в історично важливі часи.
Я надихаюсь Анною Ярославівною за її незламну силу духу та величну відданість своєму народу. Для мене вона - важлива історична постать.
Сучасні українки можуть брати приклад із життя Анни Ярославни, яка проявила себе як сильна та незалежна жінка в чужій країні. Аналогічно, багато сучасних українок розкривають свої таланти та здібності в різних країнах світу, допомагаючи змінювати стереотипи та піднімаючи престиж України на міжнародній арені.
А їхні досягнення свідчать про те, що спадщина Анни Ярославни живе й продовжує надихати жінок у сучасному світі.
- Юлія Струк (журналістка Kyiv Post)
Головним джерелом натхнення і мотивації для мене є десятки й сотні знайомих українок, які гідно сприймають виклики війни
Жінки, які стали до лав Сил оборони України. Їхня сміливість і сила духу не потребують жодних коментарів.
Ті, хто чекає коханих з війни, організовуючи всілякі збори коштів, купуючи спорядження, турнікети, каліматори, набої, дрони, щоденно здригаючись від дзвінків з невідомих номерів і боючись відсутності таких бажаних повідомлень. А хтось взагалі покинув своє усталене життя і їздить за чоловіком-військовим по всій лінії фронту, аби бути ближче до нього.
Ті, які пережили російську окупацію, полон, блокаду, обшуки військових РФ і не зламалися, віднайшли нові сенси й невтомно волонтерять.
Власне волонтерки, які в режимі постійного вигоряння роблять неможливе, закриваючи, здавалося б, безнадійні збори, знаходять необхідні ліки, техніку, озброєння; приганяють і ремонтують авто для військових; готують смаколики... Цей перелік можна продовжувати довго.
Матері-сестри-доньки-дружини-дівчата, які не втрачають надію на повернення своїх рідних/коханих з російського полону і роблять усе можливе й неможливе, аби наблизити цю мить. Матері-сестри-доньки, які пізнали гіркоту втрати, але не опустили руки й не припиняють боротьбу.
Вдови наших військових... які знаходять у собі сили жити, займатися волонтерством або навіть продовжувати справу коханих на фронтіб які виховують діток у любові до України та ніжно плекають памʼять про батька-захисника.
На цьому фото - донька українського аеророзвідника, який загинув від російського обстрілу під час контрнаступу на Запорізькому напрямку в 2023 році.
Коментарі (0)