Таємниця неоднозначної поведінки Олафа Шольца

За більше, ніж 100 днів війни багато хто ставив питання: у чому ж полягає причина словесних інтервенцій канцлера Німеччини Олафа Шольца? Адже насьогодні канцлер має повну підтримку Бундестагу, співчуття значної частини німців українському народу, а також їхню солідарність з Україною і наполягання суспільства, зокрема через пресу, на серйозних постачаннях важкої зброї.

Втім, постачання затягуються на невизначений термін, а провідний виробник військової техніки в Німеччині та Європі Rheinmetall AG офіційно висловлює невдоволення тим, що Олаф Шольц не дає дозволу концерну на співпрацю з Україною.

Представники компанії також наголошують, що вони пильно слідкують за тим, як йде війна і, більш того, до свого найновітнішого танку «Леопард» вони внесли деякі доробки саме під впливом подій на фронті. Концерн підкреслює, що з великим задоволенням підписав би контракт мінімум на 10 років співпраці з Україною.

Тут і з‘являється питання: а де ж собака закопаний? Тому незалежні журналісти відновили низку розслідувань справи дворічної давнини. У Німеччині тоді трапився великий скандал: збанкрутувала фінансова компанія Wireсard, яка тривалий час підробляла свої фінансові звіти й  зрештою намалювала у себе в балансі неіснуючі 1,9 млрд євро. Wirecard входила до топ-30 компаній Німеччини й формувала фондовий індекс DAX. Більше того, Ангела Меркель лобіювала її у перемовах із китайцями та просувала на китайський ринок.

Проблем «не помічали» декілька років ані аудитори компанії «Ernst&Young», ані фінансовий регулятор BaFin. І тільки після того, як у 2019 році «Financial Times» опублікувала серію розслідувань разом зі скаргами інформатора та внутрішніми документами, BaFin найняв незалежних аудиторів мережі KPMG, які знайшли цю величезну дірку в балансі.

Цікаво, що BaFin прямо підпорядкований Міністерству фінансів, а у той час Міністром фінансів був Олаф Шольц. Нічого розумного в своє виправдання на слуханні у справі Олаф сказати не зміг і свою провину не визнав. На той час у пресі активно ходили чутки про підозрілу поблажливість Шольца до Wireсard, проте потім розпочалася пандемія, потім вибори до Бундестагу, і справа загубилася серед інших новин.

Втім, один із топ-менеджерів компанії, Ян Марсалек, підозрюється у шпигунстві на користь Росії, адже у розпалі скандалу він втік через Білорусь до Москви, прихопивши з собою майже весь архів Wireсard, де зберігалася вся конфіденційна інформація по сумнівних виплатах. Із цього виходять версії німецької преси стосовно такої неоднозначної поведінки Шольца через наявний на нього компромат у Кремлі, оскільки його бездіяльність у справі Wirecard не була безкорисною.

Сьогодні скандал знову набуває обертів, деякі з парламентаріїв вимагають повторно розпочати слухання у Бундестазі та викликати на них Олафа Шольца. Канцлер у цій ситуації особливо не має виходу: або він почне обіцяне постачання зброї до України, або тільки посилить підозри на свою адресу.

Тим паче, що у корупційних схемах очільник Німеччини помічений не вперше. Чого тільки варта справа Cum-ex (фінансові операції, які фактично стали крадіжками на десятки мільярдів євро із бюджету), тому опозиційні християнські демократи усвідомлюють, що мають добрі шанси розбити коаліцію «Світлофор» і як мінімум замінити її на «Ямайку», бо ХДС/ХСС мають непогані рейтинги.

Ба більше, партнери соціалістів у чинній коаліції (зелені та вільні демократи) підтримують озброєння України й не визнають позиції Олафа. Взагалі, лідер «Зелених» Анналена Бербок критикувала скупчення російських військ на українському кордоні та «Північний потік-2».

На це все ще накладається той факт, що Олаф Шольц був бургомістром Гамбурга, який є містом-побратимом Санкт-Петербургу. Також у часи канцлерства Герхарда Шредера та його близьких стосунків із Путіним, Олаф був генсеком СДП та не один раз навідувався до Росії. Тож, зараз Шольц перебуває під тиском суспільства, де потрібно всидіти на декількох стільцях, але перепон додає розхитування цих стільців третьою силою.

Підсумовуючи, мимоволі закрадається думка, що за переліченими причинами і криється неоднозначна поведінка Шольца на міжнародній арені у відношенні до України.