У 1973 році американська рок-група Lynyrd Skynyrd навряд чи могла передбачити, що назва їхнього хіта “Freebird” (вільний птах) стане терміном, яким називають найманих пілотів. На @MriyaReport – сторінці у Твіттері, присвяченій війні в Україні, нещодавно провели неофіційне опитування серед 55 000 підписників, запропонувавши дати назву таким льотчикам. Найбільше голосів набрала назва “Freebird” (вільний птах). Ясно одне: участь приватних льотчиків у повітряній війні стає реальністю.
Минулого місяця Kyiv Post опублікувала статтю "Наймана бойова авіація для України? Не так уже й нереально" “A Mercenary Air Force for Ukraine? It’s not as Far-fetched as it Sounds”. У ній ішлося про ідею здачі Україні в оренду бойових літаків, екіпажів, обслуги, відповідної логістики на умовах погодинної оплати за вильоти, або на умовах місячної оренди. Статтю передрукувала Newsweek і ще більше десяти видань.
Привабливість оренди як опції полягає в тому, що вона може вирішити більшість проблем забезпечення України бойовою авіацією: (1) літаки є в наявності, (2) немає фінансового тягаря, пов'язаного з придбанням літаків, (3) екіпажі/техніки вже навчені, а рівень підготовки є найвищим саме у льотчиків. Ідея цікава і унікальна, але проблема її втілення – у Вашингтоні, де такий творчий підхід не вітають.
У статті зазначається, що на суші й на морі найманих вояків уже давно називають “найманцями” і “піратами”, а от для найманих бойових льотчиків назви досі немає.
Стаття звертає увагу на питання повітряних дуелей між новітніми літаками. Проте в Україні вже були випадки, коли в повітрі дуже ефективно діяли літаки нижчого класу. Порівняно недорогі БПЛА "Байрактар" теж виявились дуже ефективними. Успішно працюють навіть невійськові квадрокоптери, пристосовані для скидання з них бомб і гранат.
Якщо питання залучення приватних компаній до повітряних боїв високого рівня вже розглядається у Вашингтоні, то цілком імовірно, що підприємці та інвестори вже підраховують, скільки і як вони зароблять на здачі в оренду ненової авіатехніки. Наприклад, група інвесторів може придбати кілька звичайних квадрокоптерів, зашифрувати частоти сигналу управління, пристосувати їх для скидання бомб, а потім здавати їх в оренду тим, хто їх потребує. У цієї бізнес-моделі є один незручний елемент – необхідність перебування оператора в радіусі дії такого апарату, тобто близько до місця, де відбуваються бойові дії.
Є варіант, дорожчий на кілька мільйонів: більші БПЛА, що управляються через супутник або Starlink. Тоді їхні оператори більш захищені, а замовник отримує більшу дальність і вантажопідйомність (а значить, більшу руйнівну силу). Приблизно за такою схемою у ВПС США працюють БПЛА MQ-1 Predator і MQ-9 Reaper. Якщо брати історичні приклади, приватна компанія може робити це з меншими затратами, ніж американський уряд, і все одно мати прибуток.
Вище командування ВПС США проти того, щоб усе більше й більше літальних апаратів "засмічували" повітряний простір, особливо ті, які не є підконтрольними Командувачу. Вже багато років уряд США є досить консервативним у питанні експорту БПЛА, і генералів це влаштовує. Сьогодні виробник MQ-1 і MQ-9 – компанія General Atomics – збільшує експорт, але навряд чи продаватиме свої дрони приватній компанії. Проте з іншого боку, США вже не є монополістом на цьому ринку, і багато інших країн вже майже зрівнялися з ними у виробництві БПЛА. Цілком можливо, що виробники захочуть продавати технології виробництва бойових дронів чи самі дрони приватним компаніям, особливо за хорошу ціну.
Для таких країн, як Україна, яким дуже бракує бойової авіації, оренда літаків приватної компанії виглядає надзвичайно привабливо, бо це набагато дешевше, ніж закупівля, організація, навчання і оснащення власних ВПС.
Війна в Україні зараз на перших шпальтах, проте у світі триває чимало конфліктів, про які не говорять, і багато з них відбуваються в країнах, що мають дуже слабку протиповітряну оборону, а тому існує величезний запит на оренду недорогих бойових БПЛА і добре підготовленого персоналу.
Терміни “найманці” і “пірати” існують вже багато соліть – майже стільки ж, скільки люди воюють на суші й на морі. Тепер, коли все більше компаній бачать ті можливості, які для них відкривають наймані повітряні сили, в небі з'являтиметься все більше й більше "Вільних птахів", "Месників" і "Валькірій".
У 2014 війна в повітрі відзначила свій 100-річний ювілей. Можливо, справді настав час обрати назву для тих, хто літає на бойових літаках за гроші. Скажу просто: якщо у військовому словнику поряд зі словами " найманець" і "пірат" з'явиться "вільний птах", то може так статися, що рок-група Lynyrd Skynyrd повернеться на сцену, і я би залюбки їх послухав.
Полковник ВПС США у відставці Джеффрі Фішер (Jeffrey H. Fischer (@JeffFisch) прослужив у бойовій авіації 30 років, сім разів брав участь у бойових операціях в Іраку, Афганістані і на Балканах. Також був військовим чиновником у посольствах США в Австрії і Косово. Мешкає в Австрії. Отримав нагороди як автор книг "У межах досяжності життя" ("Live Range) і "Балканська розправа" (Balkan Reprisal), що є в доступі на Amazon.
Погляди автора статті можуть не відображати офіційну політику Міністерства оборони США, уряду США і редакції Kyiv Post. Згода Міністерства оборони на її публікацію не означає підтвердження ним фактів, наведених у цьому матеріалі.
Затверджено Відділом попередньої безпекової перевірки Міністерства оборони США 06.06.2023р, #23-S-0914.
Коментарі (0)