Очікується, що в понеділок 20 березня тисячі членів іранської діаспори зберуться в Брюсселі на мітинг і марш, в ході яких продемонструють незмінну солідарність з протестами всередині Ірану, а також вимагатимуть вироблення Заходом більш послідовної політики щодо іранського режиму. Заплановано, що подія відбудеться одночасно із засіданням Ради закордонних справ Європейського Союзу, а також напередодні Навруза, іранського Нового року.
Напередодні настання цього Нового року в Ірані виникає сильне відчуття, що ситуація в країні змінилася назавжди і наразі є справді революційною. Іранський режим і його прихильники хотіли б продемонструвати, що ми спостерігаємо кінець протестів, які почалися у вересні минулого року після загибелі Махси Аміні від рук «поліції моралі» Тегерана. Але насправді принципові гасла повстання все ще лунають більше ніж через шість місяців після його початку, сигналізуючи про незмінне прагнення народу остаточно повалити діючий режим.
У той самий час, коли цей режим жорстоко розправлявся з протестами, його зловмисна діяльність досягла також серця Європи, де він постійно організовує політичні вбивства та терористичні погрози дисидентам-емігрантам та співробітникам опозиційних джерел новин. Тегеран також підтримує агресію Росії проти України, надаючи Кремлю смертоносні безпілотники, які продовжують вражати цивільні будинки та об'єкти української інфраструктуру, наприклад електростанції.
Минулого вівторка ввечері щорічний фестиваль вогню Чахршанбех Сурі став ще одним приводом для протестів проти режиму аятолл, попри постійні погрози з боку судових органів і те, що багато протестувальників були заарештовані заздалегідь силами безпеки, які перебувають в стані постійної готовності чинити репресії. В Тегерані та ряді інших міст люди скандували гасла, спрямовані проти лідера режиму Хаменеї, влаштовуючи великі зібрання навколо багать, якими традиційно відзначають це свято.
Минулого місяця в кількох містах спалахнули протести, якими відзначили кінець традиційного 40-денного періоду жалоби за двома протестувальниками, яких іранське правосуддя стратило за звинуваченням у «поширенні корупції на Землі», а насправді за участь у протестах. Наразі принаймні десяткам інших затриманих загрожує така ж доля. І те, що останнім часом не було нових страт протестувальників, очевидно, свідчить про страх режиму перед посиленням протестів.
Безсумнівно, той самий страх змусив іранські державні ЗМІ повідомити цього тижня про те, що понад 22 тис. протестувальників нібито були звільнені з-під варти в рамках попередньо оголошеної Хаменеї амністії. Ця цифра спричинила зворотній ефект – більшість міжнародних ЗМІ іронічно заявили, що до цього вони недооцінювали масштаби репресій режиму щодо протестувальників.
Організація моджахедів іранського народу (PMOI або, частіше, MEK), провідна продемократична опозиційна група Ірану, посилаючись на свою агентурну мережу, раніше повідомляла світові про те, що після смерті Аміні було затримано понад 30 тис. активістів і протестувальників. MEK також повідомляла, що понад 750 з них були застрелені силовиками, забиті на смерть міліціянтами Басідж або взяті під варту та піддані тортурам, переважно Корпусом вартових ісламської революції (КВІР).
Останнє визнання Тегераном масових арештів має спонукати міжнародну спільноту серйозніше поставитися до звітів MEK про жорстоке придушення акцій протесту.
Зрештою, саме пов’язана з MEK мережа «Загонів опору» відігравала важливу роль у підтримці безперервних узгоджених протестів єдиної спрямованості протягом останніх шести місяців. З 2014 року ці «Загони Опору» просувають вищезгадані визначальні гасла, серед яких «Смерть диктатору» та «Геть усих гнобителів – і шаха, і Хаменеї».
Такі гасла не мають залишати сумнівів у західних політиків щодо кінцевої мети протестів, а саме зміни режиму та встановлення демократичної республіки.
Ця мета стала зрозумілою вже в перші тижні повстання. Стала ще яснішою, коли активісти рішуче засудили розстріли співвітчизників через 40 днів після їх скоєння. І стала остаточно очевидною, коли святкування Чахршанбе Сурі супроводилось закликами до свободи. І вона, безсумнівно, знову стане очевидною наступного тижня, коли іранці святкуватимуть Навруз з надією відчути буквальне значення цієї назви – «новий день».
На мітингу в понеділок будуть окреслені конкретні кроки, які Сполучені Штати, Британія, Європейський Союз та інші країни можуть зробити, аби підтримати боротьбу іранського народу за демократичні зміни в державі.
Перший і найголовніший наразі крок – просто визнати їхні права чинити опір гнобленню, захищатися від насильницьких репресій і домагатися повалення нелегітимного та нерепрезентативного режиму. Після того, як це буде зроблено, усім демократичним урядам стане легше обґрунтовувати розумний напрямок дій, попри усі політичні міркування, здатні сповільнювати реалізацію цих дій.
Протягом останніх кількох тижнів висловлювалися припущення щодо того, коли Велика Британія та ЄС можуть визнати КВІР терористичною організацією. В ході цієї дискусії майже всі погодились, що таке визнання було б дуже доцільним, втім воно є малореалістичним поза межами Сполучених Штатів, тому що західний політичний істеблішмент залишається дуже інертним у своїх відносинах з іранським режимом.
Протягом останніх чотирьох десятиліть Захід, як правило, діяв, виходячи з припущення, що правляча система аятолл надійно утримує владу, і що її зміна через політику, яка ставить інтереси іранського народу вище інтересів клерикального режиму, буде тривалою та поступовою. Іранські активісти засудили такий підхід як хибне «умиротворення». Насправді політична ситуація в Тегерані ніколи не була такою стабільною, як її зображує режим. Але в будь-якому випадку теперішня глибока вразливість режиму аятолл стала очевидною після шести місяців продемократичних протестів. Ера кволого «умиротворення» має закінчитися з початком іранського Нового року.
Визначення КВІР терористичною організацією значною мірою продемонструє цю зміну західної політики. Як тільки цей простий, зрозумілий захід буде здійснений в Європі, настане час для ЄС, Британії та Сполучених Штатів почати методичну ізоляцію іранського режиму на світовій арені. Вони повинні продовжувати робити це в поєднанні зі зростаючим тиском з боку іранського народу, зокрема афілійованих з MEK «Загонів опору», доки злочинний режим не буде повалено іранським народом, що ознаменує Новий день в історії Ірану та світанок свободи, демократії та миру в регіоні.
Шахін Гобаді є членом Комітету закордонних справ Національної ради Опору Ірану, парламенту іранського Опору у вигнанні.
Коментарі (0)