Володимир Путін, російські високопосадовці та пропагандисти неодноразово заперечували право України на існування, наполягаючи на тому, що в Україні насправді ніколи не існувало справжньої нації. Це випадкова теза чи це стратегічне повідомлення? Якщо це стратегічне повідомлення, яка його мета?
Коли ви заходите в Інтернет, користуєтеся соціальними мережами або дивитесь телевізор, вам постійно надсилають повідомлення. Більшість цих повідомлень надходить від компаній, які намагаються переконати вас купити їхні продукти та послуги. Припустімо, якось ви передивлялись моделі електровелосипедів в Google, а потім, коли ви перейшли до публікації сімейних фотографій у Facebook, ви з подивом бачите низку рекламних оголошень щодо продажу саме таких велосипедів. Це не випадково, це певне повідомлення вам, але це все ж таки відрізняється від розповсюдження стратегічних повідомлень.
Стратегічні повідомлення – це ті, які уряд, організація чи приватна компанія намагається розповсюдити з метою здобути підтримку власної стратегії та з метою впливу на ставлення та поведінку своєї цільової аудиторії. Наприклад, компанія може використовувати стратегічні повідомлення як частину маркетингової кампанії, аби збільшити реалізацію нового продукту. Уряд може вирішити долучитися до стратегічного обміну повідомленнями, щоб належним чином вплинути не лише на сприйняття свого населення, а й на суспільну думку у світі.
Розповсюдження стратегічного повідомлення включає кілька етапів. Спочатку автор повідомлення визначає бажаний результат: «Ми хочемо, щоб більше людей купували наші електровелосипеди!» Далі він визначає цільову аудиторію повідомлення: «Ми хочемо, щоб міські мешканці віком від 25 до 35 років із середнім доходом купували наші електровелосипеди». Далі відправник обирає канал або канали, якими повідомлення буде доправлено до адресата.
Автомобільна компанія Tesla, наприклад, не витрачає гроші на рекламу на телебаченні чи в друкованих виданнях, оскільки її цільова аудиторія віддає перевагу соціальним медіа – підхід, який є не тільки ефективним, але й надзвичайно економним. Після розповсюдження повідомлення автор збирає відгуки, аби оцінити, наскільки ефективним було його повідомлення, наприклад: «Продажі наших електровелосипедів у Клівленді зросли на 22% минулого місяця».
Окрім компаній, стратегічні повідомлення також використовують уряди. Ви можете бути здивовані, дізнавшись, що країни з автократичним режимом створюють та розповсюджують стратегічні повідомлення набагато легше, ніж країни з демократично обраними урядами та населенням і засобами масової інформації, які дотримуються свободи слова. Тепер давайте з'ясуємо, чому я зробив такий висновок.
Автократичні режими мають свої переваги: людина на владній вершині одноособово вирішує, якою є бажана мета стратегічного повідомлення, яким має бути його зміст, а всі інші, ієрархічно підпорядковані автократичному лідеру, просто поширюють це повідомлення.
На відміну від країн з демократично обраними урядами та вільними засобами масової інформації, автократії без жодних докорів сумління використовують свої «новинні ЗМІ» для поширення пропаганди як всередині країни, так і за кордоном.
Зокрема, в своєму інтерв’ю 2018 року аналітикиня, спеціалістка з російських медіа Джулія Девіс (яка, до речі, народилася в Києві) зазначила, що Маргарита Симоньян, головна редакторка каналу RT («Russia Today»), відкрито визнала, що Кремль створив RT з метою вести інформаційну війну проти Заходу.
Найбільш вагомими причинами, через які автократії так охоче використовують стратегічні повідомлення, є низькі ризики такого використання і дуже низька вартість: утримання ферми інтернет-ботів у Санкт-Петербурзі коштує дешевше, ніж винищувач третього покоління, але може мати набагато більший вплив. Особливо якщо вони використовують фейкові акаунти в соціальних мережах – в такому разі їм вдається охопити значно більшу аудиторію та максимально поширити своє повідомлення.
Стратегічні повідомлення особливо ефективні, коли вони узгоджуються з існуючими переконаннями та уявленнями цільової аудиторії. Кожна цільова аудиторія має свої «гарячі кнопки», які емоційно зачіпають її. Зазвичай розповсюджувачі стратегічних меседжів знають, що думає їхня цільова аудиторія, які «гарячі кнопки» в тому чи іншому випадку варто натиснути. Вони майстерно формулюють свої повідомлення, використовуючи ці знання.
За 23 роки свого існування (ціле покоління) режим Путіна майже повністю взяв під свій контроль російське телебачення і друковані ЗМІ, перетворивши їх на слухняних провідників внутрішньої пропаганди. Що особливо показово у стратегічних повідомленнях Росії, так це те, що вона здатна лише використовувати існуючі переконання, і не намагається формувати нові.
Сьогодні одна з ключових битв війни в Україні точиться у свідомості громадян країн Заходу, уряди яких надали Україні величезну кількість зброї, боєприпасів, розвідувальних даних і фінансової підтримки.
І хоча нам набагато важче розповсюджувати стратегічні повідомлення, ніж автократичним режимам, все ж західні країни повинні набагато краще працювати над своїми стратегічними повідомленнями. Ці зусилля потребують ресурсів: часу, грошей, людей і стратегії.
Західним урядам варто докласти принаймні стільки ж зусиль, аби переконати своїх громадян у тому, що підтримка України є правильною стратегією, скільки російський уряд доклав до того, аби переконати їх, що Україна не має права на існування.
Коментарі (0)