Російсько-українська війна – це артилерійська війна, в якій 90 % втрат спричинені вогнем гармат, гаубиць або ракет, а перемоги і поразки – з обох боків – значною мірою визначаються вагою і точністю сталі та вибухівки, скинутих на ворога. За більшістю показників, найпотужнішою зброєю у цій війні є реактивна артилерійська система M270 американської розробки.
У серії ексклюзивних інтерв'ю під час січневих бойових дій на Бахмутському напрямку солдати та офіцери одного з найбільш засекречених артилерійських підрозділів України, 107-ї бригади реактивної артилерії, розповіли Kyiv Post про те, як вони навчилися керувати М270 та використовувати її високоточні ракети для ураження скупчень військ, штабів та складів боєприпасів російської армії.
«Ми розуміємо, що це велика відповідальність, і що нам судилося відіграти важливу роль у війні», – сказав командир підрозділу підполковник Дмитро Супрунюк*. «Кожна наша місія може мати вирішальне значення, і з багатьох причин ми не маємо права на помилку».
Супрунюк та інші військовослужбовці ЗСУ розмовляли з Kyiv Post на прихованій позиції в лісі на Бахмутському напрямку. Більшість солдатів перебували поза полем зору в підземних укриттях, замаскованих хвоєю, машини постачання швидко приїжджали і від'їжджали, мобільні телефони були вимкнені, а система зв'язку Starlink за замовчуванням перебувала в режимі очікування. Чоловіки в бункері зв'язку передавали повідомлення про дозаправку та переозброєння після ранкової місії – удару по будівлі поблизу Соледара, де, ймовірно, перебувало багато російської піхоти.
Солдат 107-ї бригади дивиться на добре замасковану реактивну артилерійську систему М270 в лісі на Донбасі. Фото Філа Іттнера, 16 січня.
Офіцери 107-ї розповіли репортеру Kyiv Post, що атака «пройшла добре», але деталі її засекречені. Члени екіпажу наступного M270, що стояв у черзі на виконання завдання, було не до розмов, вони готували обладнання і чекали своєї черги.
«Насправді наша робота досить рутинна і вимагає системного підходу. Ми отримуємо координати цілі, виїжджаємо на визначену точку, випускаємо снаряди, швидко збираємося і повертаємося на місце розташування або їдемо працювати кудись ще», – розповідає оператор установки Валерій Томашенко*.
Точна кількість М270, якими володіє Україна, є військовою таємницею. За даними з відкритих джерел, їхня кількість на озброєнні ЗСУ становить близько тринадцяти одиниць, серед них системи, надані Великобританією, Францією та Німеччиною.
За словами Томашенка, оператори М270 рідко перебувають на одному місці протягом тривалого часу, тому що армійське командування постійно тримає цінну зброю в русі і, сподіваємось, поза зоною досяжності російської розвідки, такий собі військовий варіант швидкої гри в наперстки 21-го століття.
«Ми базуємося в різних місцях і заступаємо до роботи іноді вдень, іноді вночі, але сама робота завжди практично однакова», – зауважив боєць.
Дизайнер веб-сайтів, мобілізований на початку війни, Томашенко був одним з кількох десятків військовослужбовців 107-ї роти, відібраних у травні для навчань у Великій Британії. Там він з колегами-побратимами навчився керувати M270 – приземкуватою гусеничною броньованою машиною, оснащеною вдвічі більшою кількістю смертоносних ракет дальнього радіусу дії, ніж більш відомі HIMARS.
Еволюція М270
M270 – це зброя часів холодної війни, якій сучасні технології дали нове життя. Початкова ідея M270 полягала в тому, щоб випускати залп з такої кількості некерованих ракет з протитанковими боєприпасами в напрямку руху великої радянської або північнокорейської танкової колони, що після того, як боєголовки ракет розкидають сотні кілограмів вибухівки, яка скидається на парашутах, будь-який транспортний засіб (як і будь-що інше) в межах квадратного кілометру, який потрапив під цей дощ міні-бомб, буде знищено.
Перенесімося у 2000-ні роки, коли армія США застрягла в Афганістані. Аналітики Пентагону зрозуміли, що противник американської армії – повстанці Талібану – не мають танків, і що підривання цілих квадратів на карті не допоможе завоювати серця і свідомість афганців. Американський збройовий концерн Lockheed-Martin, який фінансується за рахунок щедрості американських платників податків, знайшов рішення. Ним стала керована реактивна система залпового вогню GMLRS і 227-міліметрова ракета з GPS-наведенням. На той час ідея полягала в тому, щоб запобігти супутнім втратам.
Тепер перенесімося на десятиліття вперед: зараз в руках українських артилеристів ця РСЗВ дає Супрунюку і його бійцям можливість вибрати окрему будівлю або логістичну базу на відстані до 80 км і мати достатньо шансів влучити ракетою з 91 кг потужної вибухівки в обране ними вікно.
У липні та серпні ЗСУ застосували десятки ракет РСЗВ, щоб пробити і зрештою зруйнувати п'ятиметрову секцію Антонівського мосту через річку Дніпро, перерізавши таким чином критично важливу для росіян логістичну лінію постачання їхніх військ в окупованому на той час Херсоні. Як відомо, росіяни залишили Херсон на початку листопада.
Американські та європейські ЗМІ повідомляють, що кожна ракета M270, яку доставили з заводу Локхіда до лісу на сході України, коштує 4-500 тисяч доларів США.
Супрунюк розповів, що коли він і його командир аналізують дані розвідки з безпілотника або інші розвідувальні дані, головне питання, на яке він повинен відповісти, полягає не тільки в тому, чи безпечно відправляти людей і техніку на вогневу позицію, але і в тому, чи коштує те, по чому вони будуть стріляти, півмільйона доларів США. Іншим суттєвим фактором, за його словами, є близькість цілі до цивільних будинків.
Солдати та офіцери розповіли Kyiv Post, що на той час, коли командування ЗСУ вирішило замінити радянські «Смерчі» на американські M270, 107-ма вже мала поважний досвід у нанесенні ракетних ударів на великі відстані, тому адаптація до натівської системи пройшла досить легко. Томенко сказав, що кваліфіковані британські інструктори і проста й логічна схема управління системою спростили підготовку військових до переходу на її використання. Супрунюк щиро похвалив розробників цієї зброї.
Український воїн під час навчань у Британії керуванню реактивною артилерійською системою М270, червень 2022 р. Скріншот телеканалу Sky News, опублікований Міністерством оборони України.
«Насправді, М270 порівняно зі «Смерчем» – це як день і ніч», – сказав Супрунюк. Це все одно, що порівнювати «Жигулі» з Lamborghini».
Українські та російські інформаційні платформи повідомили, що 16 січня, в день відвідин Kyiv Post 107-ї бригади, високоточний ракетний удар ЗСУ дальнього радіусу дії зрівняв з землею будівлю на західній околиці міста Соледар, поблизу Бахмута. Згідно з цими повідомленнями, втрати серед російських військовослужбовців з підрозділу найманців «Вагнера», які перебували в будівлі, перевищили двадцять осіб. Не вдалося достеменно встановити, чи саме М270 зі складу 107-ї бригади здійснили цей обстріл.
*Респонденти попросили Kyiv Post використовувати псевдоніми замість справжніх прізвищ, щоб захистити їх. Під час зустрічей з військовослужбовцями 107-ї бригади журналістів Kyiv Post супроводжував офіцер ЗСУ. Офіцер попросив Kyiv Post не розголошувати місце розташування підрозділу, кількість помічених M270, як і кількість військових у підрозділі.
Коментарі (0)