Після ночі протестів і жорстких репресій, 8 березня в Тбілісі люди знову вийшли на вулиці.
Загорнувшись у грузинські та українські прапори, увечері грузини зібралися перед будівлею парламенту на проспекті Руставелі, щоб виступити проти ухвалення того, що вже визначено як "російський закон".
AFP
Цей законопроєкт, який зараз перебуває під пильною увагою Венеційської комісії, передбачає штрафувати, а в разі невиконання – заарештовувати тих, хто – поза межами бізнес-табору – отримує понад 20% своїх коштів з-за кордону, і не реєструється як "іноземний агент". Так, це той самий російський закон, вперше ухвалений у 2012 році і неодноразово змінений після цього, відповідно до якого ми сьогодні можемо побачити книжку на кшталт "Майстра і Маргарити" у чорному поліетиленовому пакеті з ярликом "іноземний агент" на ньому. Ось так ми потрапили туди, в Росію.
Після попереднього схвалення парламентськими комітетами, вчора пленарне засідання парламенту, ігноруючи зростаючі протести навколо будівлі, таки ухвалило законопроєкт у першому читанні.
Вже за кілька днів до цього всередині парламенту спалахнули бійки і сутички, з епізодами незначного насильства між депутатами, а деяких опозиційних політиків силоміць вивели із зали. Перед будівлею почали збиратися громадяни Грузії.
Гнітюча атмосфера вже наростала, з розмовами про "провокації", в яких звинувачували опозиційних депутатів, "особливо жінок", і моторошним полюванням на відьом, щоб залякати всіх тих, хто висловив свій протест проти закону.
Центром міста були розклеєні плакати, на яких були зображені обличчя інтелектуалів і політиків, які висловили свій спротив закону, а також написи, що звинувачували їх у тому, що вони "проти Церкви" і "шпигуни".
Зураб Церцвадзе / AFP
Уряд, підтримуючи цей закон, намагається використати дві особливості народних настроїв Грузії: по-перше, глибоку і поширену релігійну віру; по-друге, загальне позитивне ставлення і довіру до "західної" системи – згідно з останніми опитуваннями, 90% грузинів мають релігійні переконання і 80% підтримують європейський шлях для своєї країни.
Як зазначено в останньому зверненні голови урядової партії Іраклі Кобахідзе "Грузинська мрія", основними меседжами на підтримку законопроєкту є такі: вважати закон "американським" – граючи на передбачуваній паралелі з американським законом FARA 1930-х років; посилання на "захист Церкви" в розпливчастому і ледь раціональному звинуваченні, що вказує на тих, хто постраждає від закону, як на тих, хто виступає "проти Церкви".
Крім того, намагаючись зіграти на страхах предків грузинів, уряд використовує ключовий наратив про радянський "паноптикум", відроджуючи клімат шпигунства і доносів, переслідування приватної і громадської думки громадян, необмежену владу таємної поліції. Аж до того, що вранці Іраклій Кобахідзе назвав опозиційних політиків – насамперед Саакашвілі, який завжди перебуває на вершині кремлівської параної, навіть будучи ув'язненим і хворим – "нинішнім Серго і Бербічашвілі" (сумнозвісний грузинський більшовик Орджонікідзе, символ чисток, і Гігла Бербічашвілі, вбивця грузинського героя Іллі Чавчавадзе).
Формулювання законопроєктів покликані нагадати про радянську чекістську стигму: останніми днями публічні дебати в Грузії багато дискутували про те, що означає використання неоднозначного слова "агент", і як воно в першу чергу натякає на ідею шпигуна, зрадника.
І якщо є щось, чого грузини просто не терплять, то це думка про зраду їхньої країни, про "російського шпигуна", який намагається проникнути на їхню священну землю. І серед них немає тих, хто різною мірою постраждає від цього закону, оскільки отримує кошти з-за кордону.
Грузини, що б там не говорив уряд, просто на це не купуються.
Саме тому, після кількох років – порівняно невеликого проміжку часу – грузини вдаються до свого старого, найзаповітнішого, традиційного способу: масових вуличних протестів.
Уряд заявив, що за допомогою цього закону він хоче "зменшити поляризацію". І їм це дійсно вдалося: всі розбіжності і протистояння між різними частинами політичного і суспільного спектру, що виступають проти цієї влади, компактно розмістилися пліч-о-пліч.
Більше того, цей непотрібний, небажаний, неочікуваний закон досяг успіху ще й у тому, що більша частина тих грузинів, які зневірилися в публічних протестах, які були позбавлені виборчих прав і з апатією відсторонилися від політики, повернулися на вулиці.
І цей закон, і радянська атмосфера, яку він викликав, дійсно повернули грузинів до старих добрих часів, але єдине відродження, яке вони здійснюють, – це пам'ять про 9 квітня (1989 року, коли за наказом Горбачова радянські війська увійшли до Тбілісі, щоб придушити мітинг на підтримку незалежності, вбивши 20 людей і поранивши сотню) в парку, на території якого вчора ввечері відбулася частина мітингу.
Вчора ввечері, в розпал протестів, Президент Грузії Саломе Зурабішвілі, яка перебувала з офіційним візитом у США, перервала свою роботу і звернулася до грузинського народу. Зі Статуєю Свободи за спиною вона звернулася до молодих людей на вулицях зі словами: "Я поруч з вами, тому що ви представляєте вільну Грузію". Як вона вже обіцяла раніше, вона повторно наклала вето на закон, і цим своєчасним жестом вона, найвища посадова особа країни, зробила подарунок усім грузинським жінкам на 8 березня, де-факто відкинувши уряд.
На бік демонстрантів став не лише їхній президент, але й низка західних офісів та столиць: ЄС оприлюднив заяву, в якій назвав законопроєкт "несумісним з європейськими цінностями та стандартами", Державний департамент США готовий "притягнути до відповідальності будь-кого", МЗС країн Балтії просять грузинський уряд утриматися від рішень, які можуть підірвати європейський шлях Грузії.
Де-факто, уряд "Грузинська мрія" більше не є легітимним – отримавши цей чіткий сигнал від народу, від президента і від незліченної кількості інститутів громадянського суспільства.
Єдиною підтримкою законопроєкту стала незмінна, вічно присутня, кремлівська гонча Захарова, яка відповіла Боррелю елементарною шкільною заявою: "Тепер зрозуміло, чому США не в ЄС", посилаючись на закон FARA 30-х років.
Що може бути далі
Вчора колишній прем'єр-міністр Георгій Гахарія – сумнозвісний через придушення мітингів у Тбілісі у 2019 році, коли він був міністром внутрішніх справ, внаслідок чого постраждало понад 200 людей – виступив із критикою і прямо послався на олігарха Бідзіну Іванішвілі, засновника "Грузинської мрії", запросивши його "вийти зі схованки" і "пояснити, чому він торгує грузинськими національними інтересами". Хоча цю заяву, безумовно, слід розглядати як спробу Гахарії політично використати кон'юнктуру, вона є цінним свідченням того, що ми можемо "відчути пульс" грузинської політики та її найближчого майбутнього. Якщо навіть такі члени нинішнього істеблішменту, як Гахарія, готові агресивно виступити проти "сірих кардиналів", то перспектива збереження нинішньої влади є малоймовірною, як свідчать котирування ставок. Зауважимо, що підтримка не є одностайною всередині самої партії, деякі її члени відкрито висловлюють свою незгоду з законопроєктами.
Отже, крім Кремля, практично ніхто – ані всередині країни, ані за її межами – жодним чином не підтримує і не легітимізує цю владу.
Досить, грузини не віддадуть свою країну тим, хто хоче продати її Росії.
Хоча репресії можуть повторитися, сьогодні грузини знову на вулицях, а серед них і молоді українці та росіяни, які втекли до Тбілісі.
Грузини вже запропонували урядовцям шукати притулку в їхній "матінці-Росії", бо європейське майбутнє належить Грузії.
Це 8 березня стало вирішальним моментом не лише для майбутнього Грузії.
У той час, як українці продовжують героїчно боротися до останньої краплі крові проти вторгнення та фашизму, грузини протестують, щоб сказати "ні" авторитаризму та колонізації з боку Росії.
Ми є свідками боротьби проти відродження гноблення радянських часів і спроби стримати будь-який особистий і суспільний розвиток, волею і гордістю, яку тепер неможливо зупинити.
Українці та грузини ведуть таку ж боротьбу, з європейськими прапорами чи автоматами Калашникова в руках, і від їхньої перемоги буде залежати майбутнє вільного світу.
Коментарі (0)