Цього року Україна святкує 156-ту річницю від дня народження Михайла Грушевського – відомого українського історика, громадського та політичного діяча.
Його роль в творенні української історії важко переоцінити. Батько української національної історіографії, який стояв у витоків творення української державності, залишивши грандіозний спадок нащадкам, який і досі ніхто не перевершив. Михайло Грушевський був незвичайно працьовитим, спав по 4 години на добу і за своє життя створив понад 2000 робіт.
Найвідоміша його праця, якій він присвятив 38 років свого життя – «Історія України-Руси», 10-томник, який налічує 6 000 друкованих сторінок. У цій праці Грушевський доводить безперервність історії українського народу від часів Київської держави й до другої половини 17 ст. Він доводить, що український народ, як і всі інші слов’янські народи, має власне коріння, а єдина російська історія і єдина руська народність – це лише міф. Грушевський писав: «Володимиро-Московська держава не була ані спадкоємицею, ані наступницею Київської. Вона виросла на своїм корені, і відносини до неї можна б скоріше прирівняти, наприклад, до відносин Римської держави до її галльських провінцій…»
Історик творив в той час, коли українська мова була заборонена у більшості сфер життя. Та завдяки його наполегливості та невпинній праці історія України була виведена з російського контексту, були засновані українські кафедри в університетах російської України, створені бібліотеки, досліджено та занотовано багато цінних фактів. Саме з його руки вийшла в світ справжня історія України, яку і досі викладають у школах та університетах.
Грушевський запам’ятався і як видатний політичний діяч. 4 березня 1917 року в Києві відбувалась історична подія – утворення Центральної Ради – представницького органу українського народу, який після проголошення УНР став першим парламентом України. Грушевського обрали Головою цієї Ради, тобто вчений став першим спікером першого нашого парламенту. Так був започаткований інститут парламентаризму в нашій країні. Історик написав тоді : «Цей день був моїм тріумфальним днем – найбільшої почесті, котрої я коли-небудь зазнав у житті». Протримався він на цій посаді всього рік, але саме за його каденції був затверджений Тризуб як державний герб України.
Попри всі труднощі політичного життя Грушевський продовжував наполегливо працювати як вчений, і його авторитет в наукових колах зростав. Він був академіком Національної Академії Наук України, професором історії в Київському державному університеті, очільником кафедри всесвітньої історії Львівського університету, Головою Наукового Товариства ім. Шевченка, очільником археографічної комісії. Грушевський став засновником 2-х потужних наукових шкіл – Київською і Львівської.
Науковець майже постійно зазнавав політичних переслідувань, двічі його заарештовували, а у січні 1918 року під час штурму Києва більшовики навмисне спалили фамільний маєток Грушевських на вулиці Паньківській, 9. Операцією командував Михайло Муравйов. Бронепотяг із загонами «червоних» матросів на чолі з Андрієм Полупановим кілька годин прицільно розстрілював запальними снарядами будинок на Паньківській. Ущент згоріли цінні рукописи, бібліотека, унікальні колекції рушників, вишивок, килимів, порцеляни та прикрас. Пізніше Муравйов вихвалявся «цим подвигом»: «Я велел артеллерии бить по самым высоким и красивым дворцам и домам Киева, по церквям и попам… Я зажег снарядами огромный дом Грушевского, и он в течении трех суток горел, как яркий костер…».
В цій пожежі, нажаль, згоріло багато безцінних артефактів і праць майстра, які ми вже ніколи не прочитаємо. «Руський мір» завжди намагався знищити пам’ять про нашу історію, але вона зберігалася, серед іншого й завдяки надзвичайній працездатності та великій любові до рідної землі видатного українця Михайла Сергійовича Грушевського.
Такі блискучі особистості з’являються, можливо, раз у століття, щоб виконати свою важливу місію. І їх внесок безцінний як для українського народу, так і для всього світу.
«Ми жили не даремно, наш час не проходив безслідно»… М.С. Грушевський
Коментарі (0)