Найчарівніша Баттерфляй

Розпочну зі скандалу. На прем’єрі в міланській опері “Ла Скала” публіка освистала оперу композитора Джакомо Пуччіні “Мадам Баттерфляй”. Сталося це 1904 року. Пуччіні впав у відчай. Розіну Сторкіо, італійську співачку, виконавицю головної партії, він вважав ідеальною і був закоханий у неї. І ось провал.

Пуччіні заходився переписувати музику. Артуро Тосканіні, приятель Пуччіні, порадив замінити співачку. Коли Пуччіні побачив можливу заміну, його апокаліптичний настрій посилився. Висока (1 м 80 см) на зріст слов’янка на ім’я Соломія Крушельницька ніяк не нагадувала героїню, яка, як відомо, була японкою. Тосканіні заспокоював приятеля: вокальна техніка і діапазон в три октави повинні врятувати “Баттерфляй”. Тут завагалася співачка. Їй здалося, що це не її роль. Довелося вмовляти її, та вона погодилась.

І сталося диво. Через три місяці після міланського провалу в Брешії, в театрі “Ґранде”, Соломія Крушельницька виходить на сцену в головній ролі. І має шалений успіх. Публіка примушувала її співати на біс 17 разів. Врятований Пуччіні написав на своєму портреті: “Найпрекраснішій і найчарівнішій Баттерфляй. Джакомо Пуччіні”.

“У перші десятиріччя двадцятого століття на оперній сцені царювали чотири особи чоловічої статі — Баттістіні, Карузо, Тітта Руффо, Шаляпін. І лише одна жінка спромоглася сягнути їх висот і стати врівень з ними. Нею була Соломія Крушельницька. Але у порівнянні зі своїми уславленими колегами вона виявилася набагато вищою як особистість. Інколи загадковіша, часами ширша, майже завжди складніша і більш цільна – троїста і єдина особистість актриси-співачки-музиканта”, – писав видатний італійський музикознавець і музичний критик Рінальдо Кортопассі.

Вона народилась 23 вересня 1872 року у селі Білявинцях на Поділлі у сім’ї священника, а дитинство пройшло на Тернопільщині. Співала в хорі, навіть керувала ним. Львівську консерваторію закінчила 1893 року з медаллю. Та ще до того дебютувала в Львівському оперному театрі, виконавши партію Леонори в опері Ґаетано Доніцетті “Фаворитка”. Про молоду співачку заговорили.

Вона потрапляє на навчання до Мілану. Це було заняття вокалом, сценічною майстерністю, знайомство з новими творами, вивчення мов, яким вона віддавала шість годин щоденно. Її працездатність була неймовірною. Під час гастролей Соломії Крушельницькій доводилося грати чотири, а то і п’ять вистав на тиждень. Для засвоєння тексту нової опери їй вистачало два дні, для створення образу “вживання” в роль — ще 3-4. Її репертуар нараховував 63 партії.

1902 року вона завоювала серця парижан у “Лоенґріні”, 1906-го в міланському “Ла Скала” під орудою Артуро Тосканіні зачарувала публіку в опері Ріхарда Штрауса “Саломея”. У 1893 році драму під такою назвою Оскар Вайльд написав для Сари Бернар, а в опері Штрауса першою виконавицею була Соломія Крушельницька. Її Саломея не відразлива особа, яка переповнена еротичними переживаннями і яка вимагає, щоб їй віддали голову пророка Іоканаана. Саломея Крушельницької – жінка, що переживає поразку за поразкою у пошуках кохання, гине сама, розуміючи в останній момент, що переживає кохання.

Таке трактування вразило тодішній музичний світ і відкрила Соломії Крушельницькій двері до найвідоміших оперних театрів. У 1908 році вона здійснила гастрольну подорож по Єгипту разом із Пуччіні. Збереглося фото тієї доби. По-моєму, вони щасливі.

У 38 років Соломія Крушельницька вийшла заміж за мера міста Віареджо Чезаре Річчоні, а ще за десять років завершила оперну кар’єру, вирішивши, що оперне мистецтво вироджується. Щоправда, розпочала концертні турне. Потім помер її чоловік, вона викладала в Мілані, а у 1936 році приїхала з концертом до Львова.

Потім вона повернеться сюди у серпні 1939-го, а у вересні сюди увійде Червона армія. Соломія Крушельницька опиниться у сталінському Радянському Союзі, в якому її будуть вважати “націоналісткою” і в якому їй судилося піти з життя 16 листопада 1952 року.

…Не хочу про це розповідати. Залишимо її молодою і неповторною Баттерфляй, яка врятувала Джакомо Пуччіні.