У перші дні війни, серед паніки та хаосу, доктор Мар’яна Двуліт стала свідком страждань пацієнтів, які потребували постійного прийому життєво необхідних ліків, таких як інсулін, антибіотики та препарати від гіпертонії. Люди, які до того ж не мали грошей на ліки, у відчаї телефонували лікарці, благаючи: «Врятуйте моє життя!».
Але аптеки не працювали. Отже, 26 лютого лікар Двуліт розпочала титанічну роботу.
Мар’яна опублікувала відео в соціальних мережах, закликавши співвітчизників разом протистояти російській агресії, а потім взялася за пошук та розповсюдження найнеобхідніших ліків та інших медичних засобів.
За її оцінками, з того часу організована Двуліт група волонтерів знайшла та відправила тонни ліків, продуктів харчування, одягу, засобів гігієни та дитячого харчування мирним мешканям зруйнованих війною міст, таких як Харків, Лисичанськ, Бахмут та навколишніх сіл на сході України.
За словами Пола Г’юза, засновника гуманітарної організації Humanitarian Ukraine Grassroots Service (HUGS), д-р Двуліт добре відома серед розгалуженої мережі співробітників гуманітарної допомоги та організацій, що працюють в Україні, як одна з основних постачальниць медичних матеріалів та ліків для найбільш нужденних українців.
«Це як тонка тканина, яка тягнеться через всю Україну», — каже Пол. «Саме сім’ї, групи гуманітарної допомоги та такі люди, як доктор Мар’яна, заповнюють прогалину та постачають солдатам багато необхідного обладнання та їжі. Це не великі військові конвої чи ООН або Червоний Хрест. Цих людей тут немає ніде».
Поки пацієнти чекають у черзі біля її кабінету, доктор Мар’яна, як її тут називають, використовує обідню перерву, щоб розповісти про нескінченну волонтерську роботу в її новоствореному Фонді «Відродження України». Під час інтерв’ю двоє волонтерів заходять до її офісу з набором речей, необхідних для військових – “розгрузками” місцевого виробництва, коробками з ліхтариками, джгутами та ізраїльськими кровоспинними бинтами.
У вестибюлі її амбулаторії ще п’ятеро волонтерів розбирають купи коробок з ліками, купленими за кошти, пожертвувані Канадою, щоб перевірити та узгодити їхній вміст і негайно доправити їх на лінію фронту.
«Ми готові допомагати завжди, але нам потрібні пожертви», — енергійно каже лікарка. «Нам потрібна допомога фармакологів по всій Україні. Більшість із цих товарів ми можемо купити тут, але нам потрібні гроші». А потім, торкнувшись капелюха і поклавши руки на серце, лікарка додає: «Ми дякуємо вам, американцям, канадійцям і полякам за те, що так нам допомагаєте!»
У Мар’яни Двуліт поважна практика в галузі акушерства та гінекології, троє дітей, чоловік і всі традиційні сімейні обов’язки, але вона встигає керувати своїм фондом разом із командою волонтерів, в якій понад 200 медсестер і колег-лікарів з інших медичних груп.
Це триває вже п’ять місяців і навряд чи скоро припиниться. Лікарка має десятки, а може й сотні фотографій, на яких вона з воїнами, з гуманітарним і медичним персоналом, який максимально завантажує мікроавтобус, позашляховик чи вантажівку. Поки вона збирає своїх волонтерів для групового фото, великі ящики з подарованими харчами стоять у передпокої клініки, готові до роздачі.
На запитання, чому вона присвячує таку значну частину свого життя волонтерській справі, вона відповіла: «Я лікар, я маю допомагати своїм пацієнтам! Я не можу дивитися, як жінки і діти плачуть. Я не можу дивитися, коли росіяни вбивають жінок і дітей і руйнують будинки. Ми повинні зупинити цю війну!»
Лікар емоційно оголошує цілий перелік усього необхідного для військових, і видно, що думки про їхні нагальні потреби просто не відпускають її.
«Нам відчайдушно потрібна військова форма, спеціальні препарати для припинення кровотечі, які є дуже дорогими, тактичне спорядження, як-от бронежилети, радіотелефони Motorola. Тепловізійні приціли AGM Rattler також дуже дорогі.
Вказані предмети, а також «саперні лопати, які не є дуже дорогими, але насправді дуже важливі для бійців» група волонтерів лікарки Двуліт постачає ЗСУ, Нацполіції та підрозділам тероборони. Щоденно, впродовж усього дня до них приходять військові та цивільні. Мар’яна та її волонтери роздають таку необхідну їм допомогу в режимі «24/7». «Свят немає», – усміхається вона, розмовляючи з журналісткою Kyiv Post. «Мої пацієнти кажуть: «Йди в солдати, ми тебе чекаємо»».
Оригінал англійською тут
Коментарі (0)