День Збройних сил України: Віхи на шляху звільнення України від російських загарбників

Сьогодні, 6 грудня, Україна святкує 31-й день народження своїх Збройних сил. Kyiv Post відзначив ключові досягнення ЗСУ в цій війні.

Битва за гостомельське летовище

Найдраматичніша битва на початку війни відбувалася в районі летовища в Гостомелі за 15 км на північний захід від Києва. За офіційними повідомленнями, Росія планувала захопити летовище і висадити там потужні сили, які мали прорватися в столицю, обезголовити уряд і встановити російську владу.

За даними з різних джерел, вранці 24 лютого на летовищі приземлилося від 20 до 30 літаків і гелікоптерів. Два транспортні літаки і один ударний гелікоптер були збиті керованими ракетами з переносних пускових установок. За кілька годин українці підтягнули артилерію, а в середині дня гелікоптерами прибув піхотний підрозділ, який, за офіційними повідомленнями, відбив летовище.

Однак у цьому районі ще залишалася боєздатна російська піхота, ускладнюючи зв’язок між столицею і силами, розташованими північніше.

Битва за Київ

Від самого початку вторгнення російські війська атакували північні області України, щоб захопити Київ, як планувалося, за два-три дні. Ще до початку наступу американські урядовці вважали, що Київ приречений: голова Об’єднаного комітету начальників штабів Марк Міллі сказав конгресменам, що в разі повномасштабного вторгнення Росії Київ впаде за три доби.

Плани Росії зруйнували українські захисники, які дали російським військам зайти вглиб території, а потім почали влаштовувати засідки, перерізати їхні шляхи постачання і просто накривати їх вогнем. 29 березня розбиті й виснажені російські війська були змушені залишити Київську і Чернігівську області.

Кремль заявив, що це було зроблено для “збільшення взаємної довіри і створення передумов для перемовин”, проте оминув той факт, що ЗСУ оточили російські війська і змусили їх відступити.

Знищення флагману російського флоту “Москва”

Не раз від початку повномасштабного вторгнення українська армія дивувала експертів і партнерів несподіваними ударами. Одна така “несподіванка” трапилася 12 квітня, коли українські ракети “Нептун” уразили ракетний крейсер “Москва”. Це був флагман російського флоту, що відігравав ключову роль як командний центр і потужна одиниця протиповітряної оборони.

Міністерство оборони РФ довгий час приховувало причини “пожежі” на борту крейсера, після якої вибухнув боєкомплект.

Хоча Росія формально не визнала факт завдання удару українськими ракетами, знищення крейсера стало приводом для публічних закликів до “справжньої” війни, до завдання удару по Києву, до використання ядерної зброї.

“Жест доброї волі” – втеча російських військ із острова Зміїний

Стратегічно важливий острів Зміїний у північно-західній частині Чорного моря російські війська зайняли в перший же день війни.

Запеклі бої за острів точилися впродовж чотирьох місяців. Він став символом українського спротиву після того, як український прикордонник у відповідь на вимогу росіян з крейсеру “Москва” скласти зброю і здатися вжив нецензурну лайку.

30 червня Міністерство оборони РФ оголосило так званий “жест доброї волі”: окупант залишив острів Зміїний. Цей здобуток дозволив Україні частково відкрити свої порти і організувати коридор для експорту зерна.

Триває оборона Донбасу

У своєму відеозверненні, оголошуючи про початок “спеціальної військової операції”, російський президент заявив, що основна причина вторгнення – “звільнення і захист” населення окупованих Росією територій України.

Досягти цієї мети російським окупантам не вдалося. Російська армія захопила Луганську область, але ціною величезних втрат у живій силі і техніці.

Триває битва за Донеччину, де окрім вщент зруйнованого Маріуполя російські війська досі не зайняли жодного великого міста.

Тепер окупанти переключилися на Бахмут, але й там не мають будь-яких значимих успіхів, попри заяви своїх пропагандистів.

Контрнаступ на Харківщині 

В середині вересня, в результаті блискавичного контрнаступу на Харківщині, ЗСУ майже без спротиву звільнили десятки сіл і вийшли на кордон з Росією.

Всього лише за сім днів було відвойовано 3 000 км² окупованої території та звільнено понад 30 000 українських громадян у понад 3 000 містах і селах. Більшість із них перебували в російській окупації майже півроку.

Українські офіційні джерела і соціальні медіа повідомляли про безладну втечу російських військових, про хаос і паніку на дорогах, що ведуть на схід від Купянська, Оскола та Ізюма.

Спочатку Кремль намагався видати провал на Харківщині за черговий “жест доброї волі” і “організоване передислокування на Донеччину”. Але цього разу влада стикнулася зі шквалом критики від усіх прошарків російського суспільства.

Звільнення Херсона

9 листопада московські генерали оголосили про виведення всіх військ із Херсона і всього правобережжя Херсонщини. Це стало однією з найбільших невдач Путіна в його намаганнях анексувати українські території.

11 листопада вище військове керівництво РФ заявило, що на Херсонському напрямку російським військам вдалося уникнути “котла” на північному березі Дніпра, а в цей час українські війська продовжували звільняти село за селом на сотнях квадратних кілометрів.

Зв’язок і забезпечення російських підрозділів на Херсонському периметрі порушили постійні прицільні удари ЗСУ американськими далекобійними високоточними снарядами по трьох ключових мостах і дамбі гідроелектростанції, якими до російських підрозділів, дислокованих на правому березі, доправлялися боєприпаси і поповнення.

Херсон був єдиним обласним центром, окупованим Росією за час війни. 30 вересня Кремль із великою помпою оголосив про анексію Херсонської області і заявив, що віднині близько півмільйона її жителів стали громадянами РФ, і що “Росія тут – навіки”.