Україна готує поліцію до війни й демократії

Під час нещодавнього обіду в Національній академії внутрішніх справ один із її високопоставлених представників показав мені фотографію курсантів на урочистому балу. На перший погляд її цілком можна було сприйняти за світлину з випускного вечора в американській школі. Курсанти були святково вбрані, у залі панувала святкова й безперечно піднесена атмосфера.

Проте історія цієї фотографії була не про випускний вечір, а про інституційні зміни під тиском війни.

Захід під назвою «Від серця до серця» став першим балом в історії Академії. Що ще важливіше, ініціатива провести цей захід належала курсантському самоврядуванню, яке також узялося за його організацію. Курсанти самі взяли на себе відповідальність за вечір і вирішили поєднати його зі збором коштів на підтримку своїх побратимів, які служать у війську.

У мирний час це могло б здатися звичайним проявом студентської ініціативи. Проте в Україні цей випадок свідчить про значно масштабніші зміни. Національна академія внутрішніх справ веде свою історію від 1921 року, і протягом більшої частини її існування підготовка правоохоронців ґрунтувалася на радянській моделі: підпорядкуванні ієрархії та виконанні наказів згори. Нинішнє керівництво Академії обрало інший шлях. Воно прагне розвивати в майбутніх поліцейських здатність самостійно ухвалювати рішення, спілкуватися з людьми та усвідомлювати свою відповідальність перед громадами, яким вони служать.

Україна бореться не лише за захист своєї території, а й за створення інституцій, докорінно відмінних від російської та радянської систем, від яких вона відмовилася. Підготовка поліцейських є одним із показників того, наскільки глибокою є ця трансформація.

Представник Академії пояснив, що мета полягає в розвитку в курсантів «м’яких навичок». Підтримка курсантського самоврядування була не просто формальною реформою, а свідомою спробою виховати офіцерів, здатних організовувати роботу й керувати людьми, а не лише виконувати накази.

Благодійний бал був не поодиноким заходом. Курсанти також організовували культурні події, зокрема поетичний вечір і творчий проєкт «Гумор у формі», у межах ширшої роботи Академії з морального виховання. У країні, яка живе в умовах війни, такі заходи не можна вважати легковажними. Майбутні офіцери працюватимуть із громадами, які пережили горе й травматичний досвід. Тому підготовка має навчити їх не лише забезпечувати дотримання закону, а й зберігати довіру суспільства.

Навчальні аудиторії відображають таке саме поєднання традиційних обов’язків і нових реалій. В одній облаштовано практичну лабораторію для навчання домедичної допомоги. Інша слугує класом з підготовки водіїв, де навчальні столи обладнані кермами.

Однак під час війни цю аудиторію почали використовувати й для інших потреб. Вона стала частиною флагманського проєкту Міністерства внутрішніх справ «Автошколи для осіб з інвалідністю», який дає людям з інвалідністю змогу навчатися або перенавчатися водінню автомобілів із ручним керуванням. У країні, де тисячі військових і цивільних втратили кінцівки, мобільність — не просто питання зручності. Це складова самостійності, гідності та повернення до суспільного життя.

Ще один напрям підготовки присвячений використанню сучасних безпілотних систем у роботі поліції. Курсанти вчаться керувати FPV-дронами за допомогою спеціалізованих симуляторів і тактичних програм. Звісно, не кожен український поліцейський має стати військовим оператором дронів. Проте майбутні правоохоронці повинні розуміти, як безпілотники допомагають фіксувати докази, оцінювати небезпеку та координувати операції в районах підвищеного ризику.

Це нове завдання для правоохоронців. Після російського удару поліцейські часто одними з перших документують те, що сталося. Безпілотники дають їм змогу оцінити масштаби руйнувань, не наражаючи на небезпеку ще більше людей. Іноді докази доводиться збирати ще до того, як перебування на місці удару стане безпечним.

Фраза «до того, як там стане безпечно» тепер увійшла до похмурого лексикону українських правоохоронців. Російські війська неодноразово завдавали так званих подвійних ударів: після першої атаки відбувався повторний удар, коли рятувальники й цивільні вже прибували на допомогу постраждалим. Через загрозу такого удару навіть документування місця злочину може становити небезпеку для життя.

За межами головного корпусу, на галявині в сусідньому лісі, курсанти переходять до ще важчого етапу підготовки. Там облаштовано макет місця масового поховання з частково оголеним скелетом — так, ніби дощ розмив ґрунт навколо кісток. Курсанти вчаться збирати докази під час ексгумації з точністю, необхідною для їх подальшого використання в суді. Перш ніж щось зрушити з місця, вони мають задокументувати все знайдене: зберегти особисті речі, зафіксувати ознаки насильства й не порушити ланцюг збереження доказів.

Від початку повномасштабного російського вторгнення українські поліцейські розслідують докази катувань, страт, незаконних затримань, депортацій та нападів на цивільних. Притягнення винних у воєнних злочинах до відповідальності частково залежатиме від того, чи належним чином збиратимуть і зберігатимуть докази в перші години й дні після скоєння злочину.

Робота поліції в країні, яка зазнала нападу, потребує не лише знання законів і технічних навичок. Вона вимагає етичної відповідальності, розуміння психології людей та усвідомлення того, що легітимність держави ґрунтується не лише на її здатності карати за злочини, а й на здатності захищати вразливих і поважати гідність громадян.

Урочистий бал, клас із підготовки операторів дронів і навчальний макет масового поховання можуть здаватися абсолютно не пов’язаними між собою. Насправді це складові однієї системи підготовки. Разом вони формують новий тип українського поліцейського — підготовленого до війни, але водночас і до служби в демократичному суспільстві.

Ця трансформація заслуговує на підтримку. Західні уряди, громадські організації, університети та правоохоронні органи мають розглядати реформу української поліції як частину ширшої боротьби України за демократію. Допомогти Україні перемогти у війні означає також допомогти їй побудувати інституції, здатні забезпечити тривалий мир..

Погляди автора статті не обов’язково відповідають поглядам Kyiv Post.