Увага: текст містить описи тяжких поранень.
Тримаючи скальпель у правій руці, хірург перехрестився перед початком операції.
ПРИЄДНУЙТЕСЯ ДО НАС
Підписуйтесь на наш Viber-канал.
У центральній лікарні Дніпра дев’ята ранку, а тут уже провели три ампутації.
На операційному столі лежав 27-річний військовий, який зазнав тяжких поранень обох ніг унаслідок атаки російського дрона.
Директор лікарні Сергій Риженко та його команда мовчки спостерігали.
«Я ніколи до цього не звикну», — прошепотів один із медиків, виходячи з оглядової кімнати.
Від початку російського вторгнення у 2022 році лікарня стала головним центром, де лікують військових і цивільних, поранених на сході та півдні України.
Потік постраждалих не припиняється, однак характер поранень змінився.
За словами Риженка, кульові поранення поступилися значно тяжчим травмам, спричиненим ударами дронів, ракет і керованих авіабомб.
Росія вдарила по Дніпру: загинули п’ятеро людей, понад 20 поранені
«Тіло зазнає надзвичайно тяжких ушкоджень — урятувати таких пацієнтів майже неможливо».
Щоранку він обходить лікарню, де під його наглядом проводять від 50 до 100 операцій.
Двері відчинилися, і за ними з’явилися жінка з пораненим обличчям та троє військових.
«Ми розповімо вашому командирові про вашу мужність», — каже лікар одному з бійців, чиє обличчя вкрите шрамами.
На годиннику пробило десяту. Ранковий обхід завершився.
«Тяжкі поранення»
У кімнаті відпочинку запах антисептика змішувався з ароматом часнику й кави, поки працівники перекушували чорним хлібом і вишнями.
Близько 83% пацієнтів надходять до лікарні непритомними або з критичними травмами.
Медики кажуть, що чорний гумор допомагає їм витримувати те, що вони бачать щодня.
«Один чоловік дістав надзвичайно тяжке поранення живота й намагався втримати рану руками, — розповіла медсестра Руслана Воробйова. — В іншого була тяжка травма голови».
У рідкісні хвилини затишшя під час добового чергування вони намагаються бодай трохи поспати на розкладачці. Та навіть сон не дає відпочити від війни.
«Приходиш додому виснажена, лягаєш відпочити. А тобі все одно сниться, що ти… — сказала Воробйова, не закінчивши думки. — Сниться, ніби десь вибух».
Попри те що Дніпро розташований більш ніж за 100 кілометрів від лінії фронту, це велике промислове місто регулярно зазнає російських атак.
«Ми бачимо й знаємо, якими можуть бути наслідки. Від цього ще страшніше», — сказала Воробйова.
«Розумієш, заради чого живеш»
По обіді лікарка-акушерка Ольга Фандєєва прийняла пологи на «щасливій» половині лікарні.
Родина зібралася навколо: усі фотографують дитину й передають її з рук у руки.
Від початку війни Фандєєва чергує то у травматологічному, то в пологовому відділенні.
«Коли бачиш молодих хлопців, які зазнали тяжких поранень, а вранці приходиш сюди й береш на руки немовля — це ніби перезавантаження, — сказала вона. — Розумієш, заради чого живеш і працюєш».
Чимало її колег намагаються зазирнути до пологового відділення, щоб трохи перепочити. Інші виходять надвір на перекур і спілкуються з пацієнтами.
У лікарняному дворі дві медсестри сиділи й розмовляли. Неподалік молодий військовий, який втратив ногу й мав сліди опіків на обличчі, сміявся разом із побратимом.
«Там має бути людина»
Близько восьмої вечора сонце вже сідало, а темні кола під очима Воробйової стали ще глибшими.
«1958 — можна подумати, що це рік», — сказала вона, знімаючи з підвіконня в кімнаті медсестер важкий журнал.
Але це кількість травматологічних операцій, проведених за перші п’ять місяців року. Загалом від 2022 року в лікарні виконали майже 60 тисяч операцій.
Пацієнти з множинними травмами тут уже стали звичним явищем. Декому за тиждень проводять до 20 операцій.
Десятки лікарів із західних країн приїжджали сюди, щоб навчитися лікувати поранення від атак дронів. Ця спеціалізація стрімко розвивається в українській медицині.
Наближалася північ. Уже почалися нічні атаки.
Парамедики в бронежилетах завозять чоловіка з перев’язаним обличчям і тяжкими уламковими пораненнями.
Риженко каже, що поранення обличчя, які нині трапляються дедалі частіше, — це «найстрашніше, що доводиться бачити».
«Дивишся й думаєш: там має бути людина, має бути обличчя. Але поранення настільки тяжкі, що людину майже неможливо впізнати».
До світанку приїздять ще близько шести машин швидкої допомоги.
І все ж медики кажуть, що ніч спокійна. Неонові лампи вимикають, а з реєстратури долинає хропіння: у перервах між прибуттям нових пацієнтів черговий задрімав.
О восьмій ранку заступила денна зміна, і коридори знову ожили.
Воробйова вирушила додому, хірурги перевдяглися в операційні халати, а Риженко знову почав ранковий обхід.
