Невдовзі після початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну 24 лютого 2022 року соціальними мережами поширився красномовний мем: «Йшов третій день восьмирічної війни, яку Україна проти Росії вже більше трьох із половиною століть».
Але якщо дотримуватись реально важливих дат, то саме 30 листопада 2013 року варто вважати тим днем, з якого почалась та війна, яка наразі триває в Україні.
Чому, запитаєте ви? Адже студенти вийшли на Майдан Незалежності в Києві, більш відомий як просто Майдан, протестуючи проти рішення президента Віктора Януковича відмовитися від важливої для всіх українців Угоди про асоціацію з ЄС дев’ятьма днями раніше.
Студенти назвали свою акцію «Євромайданом», і це стало очевидним відлунням мирної Помаранчевої революції зими 2004-05 років, яка скасувала сфальсифіковане владою обрання Януковича та віддала президентство проєвропейському Віктору Ющенку.
Повернемося до 2010 року, коли Янукович здобув політичний реванш, вигравши вибори, більшістю українців визнані вільними та чесними. Після цього протягом трьох років українцям довелося миритися з корупцією, якій поглиблення співпраці з ЄС обіцяло покласти кінець.
Але відмовитися від Угоди про асоціацію з ЄС, яку підтримували 52 % українців, було надто ризикованою справою.
Сотні студентів вийшли мирно продемонструвати своє невдоволення рішенням Януковича. Вони сподівалися, що зможуть повторити історію 2004 року, перетворивши Майдан на революційний зимовий фестиваль музики та свободи слова.
На жаль, Янукович явно не збирався повторювати 2004 рік. Після дев’яти днів протестів, коли до перших протестувальників долучались десятки й десятки тисяч нових невдоволених рішенням влади, Янукович нацькував свій безжальний «Беркут» (спецзагін МВС) на мирних демонстрантів. «Беркутівці» напали на євромайданівців на світанку в суботу, 30 листопада. Це розпочало прогресуючу ескалацію насильства, яка привела нас туди, де ми є сьогодні.
Напад спецназу на студентів на Майдані 30 листопада спричинив нову потужну хвилю протестів в наступні дні, на Майдан вийшли десятки тисячі киян, серед яких були «афганці» – ветерани радянської війни в Афганістані, проти дітей багатьох з яких «Беркуту» застосував кийки того кривавого світанку.
Як сказав тоді один ветеран-«афганець» телерепортеру: «Якщо сьогодні ми дозволимо їм бити наших дітей, то це лише питання часу, коли вони почнуть бити всіх нас».
Дуже скоро стало зрозуміло, що ці протести, які потім назвуть «Революцією Гідності», не будуть такими мирними, як Помаранчева революція. Обидві сторони почали готуватися до ескалації, готувався до неї й московський спонсор Януковича.
Нове генеалогічне дослідження
Підкреслюючи вагомість початкової іскри, яка призвела до війни, яка зараз вирує на 1000-кілометровому фронті, російський журналіст-розслідувач Андрій Захаров, який багато років працював на російську службу BBC, випустив відео під назвою «Його війна». Це розслідування показує, як Володимир Путін організував і розв’язав війну проти України ще у 2014 році.
«Вже 10 років, – каже Захаров, – журналісти по всьому світу збирають свідчення про те, як саме почалася ця війна. У цьому фільмі ми зібрали всі докази разом. Йдеться про перехоплення розмов російських чиновників із сепаратистами, їхньої електронної пошти і, найголовніше, зізнання учасників сумнозвісної «російської весни».
Незважаючи на шквал російської пропаганди протягом багатьох років, яка стверджувала, що Революція Гідності насправді була держпереворотом, спонсорованим Сполученими Штатами чи Джорджем Соросом чи іншою русофобською групою «неонацистів», зібрані розслідувачами докази цілком переконливі. Москва прагнула відновити свою сферу впливу, втрачену з розпадом Радянського Союзу, і була готова застосувати насильство та асиметричні («гібридні») методи для досягнення своєї мети.
Сьогодні ми бачимо результат всього цього. Десятки тисяч загиблих, міста, які зрівняли з землею, світ на межі 3-ї світової війни і українці, які чинять запеклий опір окупантам. Бо ще 10 років тому більшість з них зрозуміла, що іншої альтернативи у них просто немає.
Коментарі (0)