Під Авдіївкою щоденно нові й нові хвилі російських вояків сунуть на українські позиції грузькими після осінніх дощів полями, всіяними тілами своїх загиблих співвітчизників.
А тим часом російська артилерія старанно стирає місто з лиця землі. Трохи більш ніж тисяча цивільних мешканців залишались до останнього часу в підвалах своїх багатоквартирних будинків, але нещодавно населення Авдіївки ще більш скоротилося: близько сотні людей нарешті погодились на евакуацію. Їх вивезли в тил українські поліцейські.
Нещодавно поліцейські разом із волонтерами харківської організації «Порятунок тварин» у цьому районі провели чергову спецоперацію. Навесні росіяни розбомбили кінний завод у передмісті Авдіївки, тоді загинуло близько 300 коней. Двоє коней вціліли й втекли до міста, де певний час жили серед руїн, травмовані та налякані.
Шойгу не звільнили, лише трохи віддалили від влади, а Путін вирішив зміцнити владну вертикаль
В Авдіївку зооволонтери привезли професійного конюха з його конем. Як і очікувалося, здичавілих коней заспокоїв приїжджий кінь, і конюх зміг завести їх у вольєр, звідки їх вже перевезли подалі від лінії фронту.
Також очікує на відправку з Авдіївки нова партія російських військовополонених. Їх легше транспортувати, ніж коней, але спочатку ті з них, хто не зазнав поранень, мають пройти серію допитів, під час яких представники служби безпеки визначать, чи не вчиняли вони воєнних злочинів.
Після прискіпливої перевірки на військовополонених чекає тривала кількаденна подорож. Закінчується вона зазвичай на Західній Україні, в єдиному поки що діючому українському таборі для військовополонених «Захід-1», де, на думку багатьох українців, полоненим росіянам створили занадто вже комфортні умови.
Умови утримання в таборі для військовополонених
Військовополонені встають о шостій ранку, роблять зарядку, потім снідають. До їдальні вони йдуть повз портрети історичних та культурних діячів України, зокрема, Тараса Шевченка.
Щоб вилікувати російських солдатів від кремлівської імперської хвороби, їх зобов’язують відвідувати лекції з історії України. Це особливе лікування має різний успіх у різних пацієнтів. Деякі військовополонені сприймають це лише як нав'язування їм української пропаганди.
Оскільки Росія кілька місяців тому заморозила процес обміну полоненими, російські військовополонені накопичуються в Україні, як і українські військовополонені в Росії.
Поки що полонені росіяни виконують прості завдання, наприклад, розбирають дерев'яні піддони та переробляють їх на інші прості дерев'яні вироби. У вільний час вони читають і дивляться українські телеканали, зокрема російськомовний державний телеканал «Дом».
Іноді вони телефоном спілкуються з родичами в Росії. У таборі також є бібліотека, укомплектована переважно виданнями російських і радянських авторів.
В обмін на виконання нескладних виробничих завдань військовополонені отримують символічну зарплатню – близько семи євро на місяць. У таборі є магазин, де вони можуть витратити ці гроші. Найпопулярнішим товаром тут є Coca-Cola, яка наразі вже не продається в Росії.
Серед російських військовополонених є звичайні мобілізовані, контрактники й кримінальні злочинці, яких звільнили з ув’язнення в обмін на зобов’язання воювати проти України.
Ці «професійні» ув’язнені передбачувано намагалися відтворити тюремну систему, яка існує в російських в’язницях, де ув’язнені, а не адміністрація, встановлюють правила та гноблять менш «авторитетних» зеків.
Українському табірному персоналу доводиться багато працювати, щоб зберігати контроль над табором. Деякі російські військовополонені з часом були переведені звідси до звичайних пенітенціарних установ, і зараз вони утримуються в 50 місцях позбавлення волі в Україні.
Оскільки табір у Західній Україні поступово переповнюється, на Вінничині нещодавно почали будувати новий табір, також наразі обговорюється будівництво ще одного такого табору. Ніхто не знає, коли Росія нарешті погодиться відновити обмін військовополоненими.
Як добре ми годуємо російських військовополонених?
Не всі російські військовополонені прагнуть повернутися додому. Адже вони знають, що їх повернуть на фронт. Тут, в Україні, безпечно, і, за інформацією на сайті українського уряду, військовополонених досить добре годують.
Дійсно, оголошений державою тендер на закупівлю продуктів харчування для російських військовополонених викликав обурення багатьох українців.
Народний депутат Сергій Рудик - історик, підполковник української армії - звернувся з цього приводу до міністра юстиції Дениса Малюськи:
«Тільки цукерок і шоколаду ми, виявляється, закупили на понад 100 тисяч гривень. А я лише перші сторінки держзакупівель за вересень подивився!... Десятки сортів дорогої ковбаси, сиру, кави!...
«Люди, ви з глузду з'їхали? Ви справді цим годуєте російських військовополонених, чи просто тупо й цинічно крадете?»
Жодної відповіді від міністра юстиції він не отримав, але, мабуть, Сергій Рудик її й не очікував. Це був крик його серця.
Нещодавно до одного російського військовополоненого навіть приїхала дружина.
Деякі українці похмуро жартують, що скоро військовополонених у нас возитимуть у театри та на екскурсії, і це при тому, що є підтверджені дані, що українських військовополонених у Росії тримають на голодному пайку, з них постійно знущаються та піддають тортурам.
Українці добре пам'ятають відео обміну полоненими, на якому худий, виснажений український військовий заплакав, коли отримав яблуко від тих, хто його зустрічав.
Табір«Захід-1», мабуть, найбезпечніше зараз місце для російських військовополонених, і вони навряд чи захочуть вийти за його стіни. Адже поруч живуть люди, які втратили близьких на цій війні. Їхню реакцію на появу російських військовополонених на вулицях свого міста передбачити важко.
Погляди, висловлені автором у цій статті, можуть не збігатися з позицією редакції Kyiv Post.
Коментарі (0)