ПОГЛЯД: Як це — навчатися в сучасних українських реаліях?

Я набираю цей текст на ноутбуці з надією на те, що встигну його завершити до того, як відключать світло. А ще я маю встигнути приготувати вечерю та сходити на онлайн-лекції. Хоча, швидше за все, занять сьогодні в мене не буде…

Цьогоріч я вступила до університету на магістерську програму з журналістики — в Україні магістратура не є обов’язковою, але я хотіла спробувати. Я розуміла, що під час війни навчатися буде важко, бо, наприклад, може бути обстріл, і тоді доведеться йти в укриття. Але я також усвідомлювала, що запроваджене під час війни онлайн-навчання буде легше поєднувати з роботою.

Власне, так воно й вийшло. Студенти в університетах почали навчатися онлайн, діти у школах — онлайн чи офлайн, в залежності від регіону. І насправді все йшло досить добре до моменту, коли в понеділок 10 жовтня Росія завдала масованого ракетного удару по Україні, саме по об’єктах енергетичної інфраструктури. Тоді в низці регіонів зникла електроенергія. А згодом влада заявила, що для приведення української енергосистеми до її нормального стану доведеться запровадити віялові відключення електроенергії.

Така ситуація триває донині. Зокрема, кияни щодня залишаються без світла приблизно на 8–12 годин. Крім того, в енергетичній компанії «Укренерго» повідомили, що найближчим часом планові відключення електроенергії стануть масштабнішими.

І це насправді є великою проблемою для закладів, що не мають власного генератора, та навіть для пересічних громадян, адже останнім часом через відключення електроенергії почала масово ламатися техніка.

Проте я хотіла б детальніше зупинитися на тих проблемах, з якими стикаються школярі та студенти. Зазвичай відключення відбуваються саме в денний період, коли рівень споживання електроенергії є найвищим. Існує графік відключень електроенергії, але фактичні відключення далеко не завжди збігаються з тим, що зазначено у графіку.

Ось і виходить, що я можу спокійно сидіти зі своїм гаджетом на лекції, нічого не підозрюючи, коли раптово гасне світло і зникає вай-фай. Крім того, коли зникає електроенергія, якість мобільного інтернету також падає. Отже, я пропускаю урок, і потім мені доводиться самостійно вивчати матеріал.

Якщо дорослим це зробити легше, то маленькі діти стикаються з певними проблемами. Більше того, часто їм доводиться виконувати домашнє завдання в темряві. Деякі навчальні заклади зараз розробляють нову програму і хочуть відправити школярів на канікули, але що буде далі, ми не знаємо.

Так, Росія може й надалі бомбардувати енергетичну інфраструктуру країни — що вона й робить — і ситуація ставатиме тільки гіршою. Поки що в МОН не говорять про жодні «плани Б». Але українці з повагою ставляться до таких дій, бо усвідомлюють, у який історичний час ми живемо, і що винуватець тут тільки один — Росія.

Якщо ж говорити про мій університет, то викладачі з розумінням ставляться до того, коли студент не з’являється в мережі. Згодом його або її просять виконати додаткові завдання, щоб отримати відповідний бал. Про аналогічну систему мені розповідали друзі з інших навчальних закладів.

Війна внесла корективи в усі сфери життя. Сьогодні вдома в кожного українця є сірники, запальнички, свічки та ліхтарики. Але доки ми живі, ми знаємо, за що боремося. І ми віримо, що після нашої перемоги Україна стане ще сильнішою і кращою, ніж раніше.

Я сподіваюся, що  заняття в мене сьогодні все ж буде.

А поки що бувайте, шановні читачі!

Редакція Kyiv Post може не поділяти погляди автора цієї статті.

Оригінал англійською тут.