Росія призупинила участь у зерновій угоді. Аргументувавши це атакою на її кораблі в Севастополі і назвавши це терористичним актом. І це парадоксально, адже російські військові кораблі активно атакують ракетами цивільну енергетичну інфраструктуру України. При цьому Медвєдєв прямо заявляє, що поки Україна не визнає вимог Росії, світла не буде. І це начебто нормально. А коли Україна у відповідь атакує ці кораблі з ракетами, націленими на її мирні міста, то це теракт. Тут Орвелл позаздрить.
Зрозуміло, що це лише привід. Росія вже більше місяця активно торгується, погрожуючи зірвати зернову угоду. І тепер просто перейшла від слів до діла. Задум Кремля в тому, що тепер комерційні кораблі будуть боятися йти в українські порти. І експорт зернових припиниться.
Навіщо це Росії? Почнемо з того, що зернова угода в тому вигляді, в якому вона була підписана, абсолютна не вигідна Росії. Вона була важлива для економіки України, як для аграріїв, так і для макроекономічної ситуації загалом (що ми бачимо на прикладі курсу гривні). І нічого не дала Росії. Абсолютно нічого, незважаючи на хвилю зради, що захлеснула український інформаційний простір. Чого тільки не приплітали наші «зрадофоби» до цієї угоди. І те, що, мовляв, тепер Україна не зможе наступати на Херсонщині, і що з Росії знімуть справжні і міфічні санкції. Але це все було не правдою. Росія не отримала нічого. Російська економіка не отримала нічого. А українська економіка зміцнилася.
Російське зерно експортується дуже туго. Так, на цей експорт не накладені санкції. Більш того, перед підписанням зернової угоди американці і європейці підтвердили це. Але Росія стала надто токсичною, і не так багато знайдеться у світі бізнесменів, готових мати справу з російськими контрагентами. В той час, як українська аграрна продукція користується на ринку підвищеним попитом.
Росія це бачила, і її це все більше дратувало. Ще місяць тому Путін почав погрожувати зривом зернової угоди, аргументуючи це тим, що зерно начебто не йде в Африку, а йде у заможні країни. Це маячня звичайно. Чого насправді хоче Путін? Він хоче відновити експорт добрив з Росії. А так вже склалось, що це можна робити тільки через балтійські та українські порти. Тобто через Одесу. І Путін почав торгуватися.
З Тольятті до Одеси прокладено аміакопровід. В Одесі на Одеському припортовому заводі це все перевантажували на кораблі. Путін хоче, щоб цей ланцюжок знову запрацював. Україна казала, що може подумати про це, але для цього треба. як мінімум. додати до угоди порт Миколаєва. А як максимум, поширити експортний коридор і на інші українські товари, а не лише на агропродукти.
Чому Україна веде ці розмови з агресором? Тому що для нас це більш важливо. Вага відкритого експорту для нашої економіки набагато більше, ніж вага експорту аміаку для економіки Росії. Це ключовий момент наразі, коли між супротивниками йде протистояння на виснаження. Ви скажете, що небезпечно запускати аміакопровід, адже по ньому можуть вдарити росіяни? Можуть. Але це було б аргументом, якби труба зараз була порожня. А це явно не так. Так що ризики не зростають особливо. Ви скажете, незрозуміло, навіщо це Путіну. І будете праві. Але, можливо, тут у нього є особистий фінансовий інтерес. Або це інтерес когось важливого для нього.
Так чи інакше, Путін торгувався, а тепер підняв ставки. Адже він тільки так вміє вести переговори. Тільки через ескалацію.
Що буде далі? Переговори. Росія вже раз підписала зернову угоду. І фактори, що змусили її це зробити, навряд чи змінилися. Швидше за все, на Путіна знову будуть тиснути Пекін і Делі. Для яких дуже важливим є питання продовольчої безпеки. І які дуже чутливі до зростання вартості їжі. Зі зрозумілих причин.
Чи зможе Путін виторгувати собі аміак? Подивимось. Чи зможемо ми в підсумку відкрити собі ще й Миколаїв? Хотілося б. Чи важливо для України перезапустити угоду? Дуже важливо. Але головне, що тут інтерес України збігається з інтересами Китаю і всього цивілізованого світу. А Росія знову грає роль терориста. Який тепер бере в заручники не тільки Україну, а й весь світ.
Оригінал англійською тут
Коментарі (0)