ПОГЛЯД: Безпілотники-камікадзе та спецоперація Путіна як несправедлива війна

«Російська війна з Україною увійшла в нову фазу, яка характеризується поверненням до масованих невибіркових обстрілів цивільного населення та цивільної інфраструктури. Серед іншого й невибірковим застосуванням дронів-камікадзе. Використання цих безпілотників нагадує про застосування Адольфом Гітлером літаючих бомб Фау-1 під час Другої світової війни».

Володимир Путін заявив, що «не шкодує» про свою спецоперацію в Україні. Ця заява була частиною чергової спроби виправдати його вторгнення в сусідню країну. У вівторок, 18 жовтня, генерал Сергій Суровікін, новий командувач силами так званої спеціальної воєнної операції Росії, заявив, що «росіяни та українці – один народ» і «ми хочемо лише одного, щоб Україна була незалежною від Заходу та НАТО і була дружньою до російської держави».

Це треба розуміти так, що мета полягає в тому, щоб Україна стала залежною від Росії. Тим більш не зрозуміло, як невибіркові обстріли українських громадян та цивільної інфраструктури безпілотниками-камікадзе можуть посприяти досягненню означеної мети, тобто заохотити українців бути дружніми до російської держави.

Стає все більш очевидним, що Путін просто не може дозволити собі зазнати поразки в Україні. Будь-яка невдача призведе до серйозних політичних наслідків для Путіна і, що більш важливо, для Російської Федерації загалом. Постійні невдачі Росії в Україні показали, що за останні два десятиліття РФ зробила низку серйозних стратегічних помилок, які підірвали репутацію країни як військової наддержави. Російська Федерація поділяється на 89 суб’єктів федерації, з яких 24 є республіками зі своїми конституціями, державними мовами та державними символами. Деякі з цих республік можуть вирішити, що зараз настав час вийти з федерації з огляду на військову та економічну слабкість Росії.

Спеціальна воєнна операція Путіна викликала ефект доміно, який починає провокувати певні процеси як у власне Росії, так в інших суб’єктах Федерації. Те, що для Путіна життєво важливо не зазнати поразки в Україні, означає, що Росія все більше посилюватиме те, що Путін і Суровікін могли б назвати так званими воєнними діями, але насправді це дії, які є воєнними злочинами, злочинами проти людяності та злочинами проти довкілля.

«Теорія справедливої ​​війни» – це доктрина, яка передбачає, що війна має бути морально виправданою та відповідати певним критеріям. Ці критерії поділяються на дві групи. З одного боку, є jus ad bellum, або право на війну, яке стосується критеріїв, відповідно до яких починають війну. З іншого боку, є jus in bello, або правильна поведінка під час війни, і тут увага зосереджена на діях, які відбуваються після початку війни. Що стосується права вести війну, то Путін буде стверджувати, що Росія не воює з Україною. Однак оголошена Путіним часткова мобілізація спростовує це твердження. Отже, Росія воює з Україною.

Проблема Росії полягає в тому, що не існує достатніх обґрунтованих підстав для початку цієї війни. Україна не становила загрози для Росії. Путін стверджує, що метою його «спецоперації» є захист росіян, які живуть в Україні. Тоді цей аргумент також спростовується, враховуючи способи, в які Росія проводить операції в Україні та їх повну невідповідність jus in bello. Немає сумніву, що Росія невибірково обстрілює цивільних осіб та цивільну інфраструктуру.

Для Росії війну Путіна з Україною слід визначити як «несправедливу». Українці відповідають на незаконне і несправедливе вторгнення. Україна могла б відступити і дозволити Росії анексувати Україну, але це було б несправедливою відповіддю на несправедливі воєнні дії. Єдина справедлива дія для України – захист свого народу і території.

Це може здатися глибоко філософською дискусією, але вона важлива для всіх країн, навіть тих, які не беруть безпосередньої участі у війні Росії в Україні. Навіть за такої умови країни можуть опосередковано або прямо підтримувати несправедливу війну Росії. Непряма підтримка може, до прикладу, вилитись в утримання від голосування за резолюцій Генеральної Асамблеї ООН, які засуджують цю війну та вимагають її припинити. Пряма підтримка виливається у голосування проти резолюцій ООН і надання Росії прямої та непрямої підтримки. Непряма, а іноді навіть пряма підтримка цієї несправедливої ​​війни також включає сприяння Росії обходити західні санкції.

Проблема, яка виникає у всіх країн, полягає в тому, що їм треба вирішити, наскільки активно вони повинні намагатися перешкодити невідповідній законам та звичаям війни поведінці росіян на полі бою. Як вже зазначалось, російська війна з Україною увійшла в нову фазу, яка передбачає повернення до масового невибіркового обстрілу цивільного населення та цивільної інфраструктури.

Це передбачає, зокрема, невибіркове застосування безпілотників-камікадзе. Використання цих безпілотників дуже нагадує використання Адольфом Гітлером літаючих бомб Фау-1 або Vergeltungswaffe 1 («Зброї відплати») під час Другої світової війни. Фау-1 був застосований для терористичних бомбардувань Лондона в 1944 році. Таким чином, застосування Росією БПЛА-камікадзе є використанням нової форми «зброї відплати», призначеної для тероризування українського народу, і це явно суперечить jus in bello.

Два важливі моменти випливають із цих міркувань щодо ініціювання та ведення «справедливих» воєн проти «несправедливих». По-перше, нагально необхідно, щоб Генеральна Асамблея ООН прийшла до певної згоди щодо jus in bello, або правильної поведінки на війні, яка враховувала б останні інновації в галузі озброєнь. Це має вилитись у чітку заяву про те, що невибіркове використання безпілотних літальних апаратів-камікадзе проти цивільних осіб та цивільної інфраструктури є морально невиправданим, і будь-яке таке використання має визначатися як злочин проти людяності та як воєнний злочин.

Другий момент стосується країн, які прямо чи опосередковано підтримують якусь зі сторін. Для тих, хто підтримує Росію, зараз настав час переглянути цю підтримку, і це стосується також і 24 республіки-членів Російської Федерації.

Ті ж країни, які підтримують Україну, мають підвищити рівень підтримки. Занадто багато ведеться розмов про надання Україні щита протиповітряної оборони, але потрібної зброї та обладнання надається поки що недостатньо. Тривають розмови про нові пакети санкцій, але зараз настав час обговорити максимально потужні санкції і заявити чітко, що санкції будуть діяти доти, доки Росія продовжує окупувати будь-яку територію, яка згідно з міжнародним правом є українською.

Має бути повна ясність щодо російського викопного палива. Нещодавно Путін відвідав Туреччину і запропонував, щоб Туреччина стала газовим хабом для Європи, здатним замінити газопроводи Nord Stream у Балтійському морі. Такі пропозиції слід відкидати. Несправедлива війна Путіна в Україні показала безглуздість будь-якої форми енергетичної залежності від однієї країни-постачальника. Жодна європейська країна не може дозволити собі стати залежною від одного джерела енергії чи одного постачальника енергії.

Таким чином, Росія може вирішити створити новий енергетичний хаб для підтримки європейських клієнтів, але від усіх європейських країн має йти чітке повідомлення, що Росія як основний європейський постачальник енергії є чимось, що залишилося в минулому. Ініціювання Путіним несправедливої ​​війни в Україні означає, що Росія більше ніколи не зможе бути домінуючим постачальником енергії.

Реакцією на заяву Путіна, що він не шкодує, що розпочав війну в Україні, мають стати жорсткі дії, а не розмови. Він повинен гірко пошкодувати про свою «спеціальну воєнну операцію» завдяки діям всіх громадян Росії та тих, хто проживає в Російській Федерації, діям українських військових, діям всіх країн і людей, які визнають, що війна Путіна проти України є несправедливою.

Джон Р. Брайсон, професор в галузі бізнесу та економічної географії Бірмінгемської школи бізнесу.

Університет Бірмінгема входить до 100 найкращих навчальних закладів світу. Його діяльність приваблює до Бірмінгема людей з усього світу, зокрема дослідників, викладачів і понад 6500 іноземних студентів із понад 150 країн.

Для отримання додаткової інформації, будь ласка, зв’яжіться з Тоні Мораном, менеджером з міжнародних зв’язків Бірмінгемського університету за телефоном +44 (0)782 783 2312 або [email protected]. У неробочий час телефонуйте за номером +44 (0) 7789 921 165.

Погляди, висловлені в статті, належать автору і не обов’язково збігаються з поглядами Kyiv Post.