Все починалося з непереможної Росії. І України як жертви. Росія непереможна. Росія не може не виграти, говорили вони трохи пізніше. Росія не може програти, продовжували вони. Україна не може перемогти, стверджували вони.
А зараз ми чуємо інші голоси, які відразу після «гойда» кричать, що навіть якщо Україна переможе, то вона програє, адже назавжди потрапить у борговий зашморг. Борг України вже майже зведений врівень з боргом США, про титанічний розмір якого так полюбляють поговорити російські пропагандисти.
У російських нацистів наразі спостерігається стадія прийняття. Але що ж з українським боргом? Адже правда в тому, що 2022 рік Україна пройшла тільки завдяки допомозі колективного заходу. І не тільки військовій, а й фінансовій. А це ж означає борги, за які, згідно з міфами і легендами російської пропаганди, з України вивезуть землю, зерно і незайманих.
Правда в тому, що всі гроші, які українська держава зараз заробляє, вона витрачає на військові потреби. Іноді не вистачає, і доводиться додруковувати, включаючи друкарський верстат Нацбанку. Дефіцит бюджету колосальний. У перші місяці війни він доходив до 5 млрд доларів на місяць, у другому півріччі, на тлі деякого відновлення економіки і повернення низки податків, стабілізувався на рівні 4 млрд доларів. Для економіки, чий ВВП досяг перед війною позначки в 200 млрд доларів – це дуже багато. Особливо враховуючи той факт, що реальний ВВП цього року впав відсотків на 30.
І борг дійсно зростає. Але не такими темпами, які повинні були б змусити нас рвати на собі волосся. По-перше, більша частина підтримки – це гранти від США. Не кредити, а гранти. Кредити ми отримуємо від ЄС. Але і тут треба розуміти, що найчастіше це майже безкоштовні гроші (ставка по кредиту чисто символічна) на довгий термін, під 25-30 років. І інфляція за цей час з’їсть більш ніж половину цієї суми. Така ж ситуація збережеться і в наступному році.
У підсумку боргове навантаження на Україну зросте, але не до критичної позначки. Тут посприяє те, що до війни Україна проводила грамотну макроекономічну політику під чуйним керівництвом МВФ, поступово знижуючи рівень боргового навантаження. У підсумку, на кінець цього кошмарного 2022 року відношення боргу до ВВП випаде десь до позначки в 85 %. Цифра, про яку, наприклад, в Італії можуть тільки мріяти. А в наступному році цей показник навряд чи перевищить позначку в 100 % від ВВП.
Це дуже багато. Але ми пам’ятаємо, що це борг пільговий, що не вимагає значних витрат на його обслуговування. І частина цього боргу – це викуплені Нацбанком ОВДП, де держава буде платити самій собі. Ринковий же борг, завжди дорогий для України, наразі заморожений. Більш того, його частка в загальному борговому навантаженні стрімко зменшується, адже Мінфін на внутрішньому ринку тільки гасить ринкові облігації, не залучаючи за ринковими ставками жодних коштів.
В результаті Україна вийде з цієї війни з рекордно високим, але не критичним рівнем боргу. До того ж у нас є вдалий досвід зниження боргового навантаження. Ми в 2016 році, після першого етапу російської агресії, мали відношення боргу до ВВП на рівні 80 % і за кілька років скоротили цю цифру до 60 %. Не кажучи вже і про те, що Україну напевно чекає по завершенню війни Сучасний план Маршала, який забезпечить випереджаюче зростання ВВП, що зробить боргове навантаження ще менш обтяжливим.
Таким чином не варто перебільшувати проблему українського боргу за підсумками війни.
Не хотілося б засмучувати російських пропагандистів … хоча ні, не варто бути занадто скромними. Дуже хочеться і дуже тішить. Не дочекаєтеся! Але якщо думка про величезний український борг дозволить їм легше прийняти свою поразку, то, чого вже там, нехай.
Коментарі (0)