Російське вторгнення в Україну триває більше ніж 100 днів після того, як за планом Володимира Путіна уже мав би відбутися парад на Хрещатику в центрі Києва. Ось останній звіт щодо ситуації:
1) Україна ще не виграє війну. Ні, вона її не програє, але нинішня траєкторія конфлікту закінчиться російською окупацією від чверті до половини країни. Уявіть собі, що Сполучені Штати втратять всю територію на схід від ріки Міссісіпі, і з цим, можливо, стикнеться Україна, якщо поточна ситуація на полі бою не зміниться (просто замініть Дніпро на Міссісіпі).
ПРИЄДНУЙТЕСЯ ДО НАС!
Підписуйтесь на наш Viber-канал.
Війна закінчиться не скоро і, ймовірно, триватиме до кінця року. За перші два місяці війни Україна, попри всі труднощі, виграла дві феноменальні битви за Київ і Харків. Однак перемога в ключових боях не означає на 100% перемогу у війні.
2) У той час як висвітлення війни в Україні в західних ЗМІ згасає (ганьба Fox News і особливо Такеру Карлсону за створення «Кокусу боягузів» у Республіканській партії, яка вирішила закрити очі на геноцид християнської нації), конфлікт загострюється з рекордною кількістю жертв.
Головна битва триває на Донбасі, де Росія намагається досягти своєї мети – витіснити Україну з Луганської та Донецької областей. Цю «мету» за день до початку війни оголосили лідери так званих [підтримуваних і фінансованих Росією] Луганської та Донецької народних республік.
Безсумнівно, досягнення цієї мети – це мінімальний щабель для Росії, щоб оголосити перемогу в конфлікті перед своєю внутрішньою аудиторією. Водночас її добові втрати, за словами президента Володимира Зеленського, становлять «60-100 вбитими і близько 500 пораненими».
Наразі Україна протистоїть ворогу у вуличних боях за зруйнований Сєвєродонецьк на Луганщині. Втрати Росії зазвичай вдвічі перевищують українські, але російських вояків втричі більше.
Було б погано для України повільно втратити промисловий регіон Донбасу, але більша небезпека полягає в тому, що значна частина української армії може потрапити в оточення. Якщо так станеться, це може призвести до чергової спроби росіян захопити Київ. Тепер, коли надворі літо, російські танки не застрягатимуть у болоті і зможуть обложити столицю за кілька днів.
3) Це інший вид битви, ніж у перші два місяці війни, коли Росія намагалася захопити Київ і Харків. Зазнавши значних втрат у живій силі і техніці (приблизно 31 тис. загиблих, знищено 1380 танків, 3390 БТРів, 210 літаків і 175 гелікоптерів), у битві за Донбас Росія змінила тактику.
Тепер вона використовує безпілотники, щоб визначати позиції українських військових, а потім передає місця їхнього розташування у польовий штаб, щоб можна було завдавати по ним ракетних і артилерійських ударів.
Оскільки Україна не має далекобійних реактивних систем залпового вогню, це наражає українських солдатів на загибель або поранення. Хоча Росія використала близько 60% своїх високоточних керованих ракет, на українців чекає літо, сповнене ракетних атак, перш ніж весь запас буде вичерпано.
4) Єдина яскрава пляма для української армії на даний момент – на півдні країни, де вона відвойовує територію в північній частині Херсонської області. Херсон є критичним об’єктом для Росії, тому що він забезпечує вихід до Криму суходолом і, що ще важливіше, забезпечує півострів водою.
Тим часом Росія продовжує відпрацьовувати десантування на острові Зміїний. Острів прославив український командир, який відмовився здатися російському крейсеру «Москва».
Цей острів відомий з часів, коли Геродот згадав про нього та розташований там храм Аполлона (реліквії, що знаходиться в Одеському археологічному музеї) у своїй вичерпній «Історії». А нещодавно стало відомо, що під ним знаходяться великі поклади нафти.
З військової точки зору занепокоєння викликає те, що незабаром Росія може спробувати здійснити десант, щоб або відрізати Бессарабію (південну частину Одеської області) від України, або обложити саму Одесу.
Одеса – перлина путінського плану «Новоросія». На щастя України, знищення крейсера «Москва» продемонструвало, що Україна має належну протидесантну оборону в Чорному морі та навколо нього, незважаючи на відсутність діючого військово-морського флоту.
5) Для України важливо утримати Одесу, оскільки звідти вона має вихід до моря.
Країни, орієнтовані на сільське господарство, такі як Україна, залежать від доступу до моря, щоб мати можливість експортувати продовольство. Без цього доступу продукти харчування, вироблені в Україні, стають дорогими, що змушує інші країни шукати інших виробників. Через війну, за попередніми оцінками, цього року Україна експортуватиме менше ніж 15% своєї сільськогосподарської продукції.
Хоча Україна ще має достатньо продовольства, щоб прогодувати себе, Близький Схід та Африка страждатимуть від нестачі українського зерна. Це, у свою чергу, може призвести до голоду в деяких країнах. Таким чином, війна позначиться не лише на Україні, а й на Африці та решті світу. Зараз за участю країн НАТО триває дискусія щодо того, як убезпечити судноплавні маршрути з Одеси через Босфор до решти світу.
Однак такі дискусії лише на ранній стадії, та навряд чи це можливо без військового захисту з боку Заходу (або принаймні чорноморських партнерів, таких як Туреччина та Румунія).
6) Хоча Захід поставив Україні величезну кількість озброєння та техніки, загалом його надходить занадто мало і надто пізно. Крім того, постачання джавелінів, які усунули загрозу російських танків навколо Києва та Харкова в перші два місяці, зараз дуже незначне.
Проте деякі країни НАТО щедро допомагають, як-от Польща цього тижня оголосила про постачання зброї Україні на суму 680 мільйонів доларів.
Велика Британія та країни Балтії також продовжують надавати сучасне озброєння, а політично відроджена (завдяки Україні) команда прем’єр-міністра Бориса Джонсона постачає протитанкові комплекси Brimstone.
Однак лише американське озброєння може переломити хід війни і призвести до відходу російських військ з України. Економічні санкції також подіють і, можливо, змусять Росію припинити війну.
Іран перебував під американськими санкціями протягом більшої частини останніх 43 років, проте режим аятоли досі тримається.
А тому лише використання все більш смертоносної американської зброї може завдати російській армії достатньо болю, щоб вона була змушена відступити. Це, звичайно, збільшує ризик прямого конфлікту між США і Росією.
Тому США вагалися з вчасною поставкою Україні певних видів озброєння. Побачимо, чи це продовжуватиметься чи зміниться, оскільки Росія відкидає будь-які спроби провести переговори.
7) Зростання ізоляціонізму в США викликає занепокоєння.
За своє життя я ніколи не бачив у партії Рональда Вілсона Рейгана більшої тяги до боягузтва, ніж зараз.
Я народився в штаті Каліфорнія в 1971 році, коли при владі був динамічний і консервативний губернатор на ім’я Рональд Рейган.
Звичайно, цей лідер пізніше став нашим американським президентом на вісім благословенних років.
Будьте впевнені, сучасна Демократична партія далека від того, що мав на увазі Джон Ф. Кеннеді, коли писав «Профілі мужності», тому «усвідомлення» не переможе у цій війні.
Насправді, це вірний шлях до американського приниження та глобальної катастрофи. Проте історія вчить, що ізоляціонізм веде лише до руйнування.
Америка більше не має розкоші доктрини Монро і має лідирувати незалежно від того, хоче вона цього чи ні.
Один аргумент, який я почув у Вашингтоні, коли повернувся минулого місяця, полягав у тому, що 40 мільярдів доларів допомоги Україні могли піти на будівництво «стіни». Якщо Джо Байден не був би президентом, то це було б правдою.
Стіна з Мексикою не буде побудована за нинішнього президента. Проте ми маємо можливість побудувати не менш важливу стіну. Треба звести стіну з Росією (в Україні), і німці за це заплатять.
Правильно, стіна, яку нам потрібно побудувати, пов’язана з російською військовою агресією проти наших союзників у Європі.
Важливо, що німці фактично заплатять за цю стіну, щоб спокутувати свою провину в гонитві за отриманням дешевої російської енергії газопроводом «Північний потік-2». Саме повне ігнорування Німеччиною європейської безпеки спричинило цю війну.
Росія знала, що Німеччині не вистачає моральних орієнтирів, і тепер решта континенту платить за це економічними та потенційними військовими наслідками.
За останні 100 років Німеччина розпочала три війни. Сподіваємося, що російське вторгнення в Україну є заключною частиною трилогії.
8) Тим часом я продовжую свою роботу з «Допоможіть Україні 22 – операція «Паляниця» (www.hu22.org), яка є гуманітарним і медичним проектом порятунку, допомоги та постачання. Знайдіть час, щоб пожертвувати сьогодні та змінити життя українців, що потребують допомоги!
Погляди, висловлені в цій статті, є авторськими і можуть не співпадати з поглядами редакції Kyiv Post.
