ПОГЛЯД: Чому Путін зазнає поразки в Україні

Близько двох місяців ми спостерігаємо повільні темпи російського наступу в Україні. Багато хто характеризує ситуацію як патову, в той час як деякі представники міжнародної спільноти, як, наприклад, Генрі Кіссінджер, говорять, що Україна має поступитись територіями, захопленими Росією в перші тижні війни.

Я так не вважаю. Ймовірно, Росія зазнає поразки, і на це є багато причин. Розглянемо їх детальніше.

• Стратегічні помилки

Діяльність російського експансіоніста Володимира Путіна виглядає абсолютно дисфункціональною. Здається, не існує помилки, якої б він не припустився. Фактично, з часів царя Миколи ІІ, не існувало гіршого військового командувача, ніж Путін. Він не може перемогти, і малоймовірно, що він довго залишиться при владі.

Чимдалі, тим більш ізольованим стає Путін. Він недалекоглядно покладається на своїх найгірших радників Ніколая Патрушева та Юрія Ковальчука, які, здається, ще менше у зв’язку з реальністю, ніж сам Путін.

Як і Сталін в свій час, Путін теж просуває людей незалежно від їхньої здатності діяти раціонально. Він досі має намір захопити всю Україну, що, відповідно, залишається поза межами його можливостей.

• Неефективне керування

Путіну вдалося привести війська та командування практично до повного безладдя. Відсторонено і начальника генштабу Валерія Герасимова, який керував російськими військами на початку війни, і Мінстра оборони Сергія Шойгу. Кількох генералів, які очолили після них командування, теж усунули. Далі був Александр Дворніков, якого врешті теж звільнили. Таким чином, хаотичне управління Путіна навряд чи призведе до значних результатів.

•  Корупція

І Росія, і Україна є дуже корумпованими державами, але Росія корумпована значно більше. В 2021 році в рейтингу Transparency International Україна посіла 122 місце зі 180 країн за Індексом сприйняття корупції (Corruption Perceptions Index — CPI), тоді як Росія посіла 136 місце у списку. Завдяки викриттю корупційних скандалів, розвитку децентралізації та сильному громадянському суспільству, проблема корупції в Україні поступово вирішується. З іншого боку, особиста клептократія Путіна призвела до спустошення збройних сил РФ.

Італія та США наразі арештували 5 суперяхт Путіна, вартість кожної з яких складає від 100 до 700 мільйонів доларів США. Людина, яка краде в таких обсягах для власних потреб, не може робити добро своїй країні.

• Розчарування на полі бою

Найбільше, мабуть, шокує те, що Путін досі не зміг чітко озвучити мету своєї війни в Україні. Тому його солдати воюють або за мізерну платню, або через страх – окрім цього їм немає за що воювати. Воюють вони не за власну батьківщину, а за відверту брехню Путіна.

В результаті, у Путіна значні труднощі з поповненням арміії. Він не оголосив загальну мобілізацію і навряд чи оголосить, бо це вдарило б по сім’ях середнього класу у великих містах, і вони б могли виступити проти його політики. Контрактників і найманців, які хочуть воювати, мало. До того ж вчинено підпали щонайменше 12 військкоматів і регулярно надходять свідчення про дрібні заколоти у військах.

Україна заявила, що загинуло більше 30,000 російських вояків, серед них 12 генералів та десятки полковників. Певно, що такі жахливі втрати деморалізують російські війська, і звідси випливає важливе питання: коли розпочнуться масштабні бунти? Чи не такі настрої серед російського командування спричинили сповільнення наступу на Донбасі?

• Розколи

На сьогодні російські служби безпеки переживають максимальний розкол. Армія наближається до стану хаосу через вбивства, звільнення та арешти генералів. Путін успішно знищує російську армію. Схоже, що стався серйозний розкол в ФСБ, частина якої тепер налаштована проти Путіна. Те саме відбувається і в Службі зовнішньої розвідки. Такі розколи зазвичай передують державним переворотам.

• Здоров’я Путіна

Стан здоров’я Путіна, очевидно, поганий. Ширяться чутки, що він проходить лікування від онкологічного захворювання. Зважаючи на численні, ймовірно сфабриковані і недатовані записи появ Путіна на ппубліці після 9 травня, можна припустити, що він втрачає працездатність на довгі періоди. Певно, що два роки екстремальної ізоляції через Covid-19 та постійний страх перед замахом далися взнаки.

• Санкції

Росія вже відчула вплив західних санкцій, які чимдалі лише посилюються. Санкції все більше руйнуватимуть економіку, тоді як у Росії закінчуватимуться ресурси для будь-якого виробництва. Згідно стандартних прогнозів, цього року очікується падіння ВВП РФ на рівні 10-15%. Я прогнозую 15-20%. На якомусь етапі росіяни можуть вийти на протест.

Зокрема, серйозні західні санкції майже повністю зупинили виробництво зброї в Росії, і росіяни вже здебільшого використовують свій арсенал радянського озброєння.

• Вмотивованість ЗСУ

На відміну від Росії, Україна має величезну кількість патріотичних та мотивованих солдатів, хоча багатьом із них ще необхідна підготовка. Українські генерали та командири досягли успіху, якого ніхто не очікував.

Що необхідно Україні для перемоги

Україна більш за все зараз потребує важкої артилерії та високоточних далекобійних ракет. США нарешті почали постачати Україні таку зброю, але вкрай необхідно отримати її швидко та в достатньому обсязі. Таке озброєння може та мусить змінити хід війни.

Незрозуміло, як США та інші західні країни можуть наполягати на тому, щоб українські сили не атакували бази на території РФ, з яких росіяни обстрілюють Україну. Україна повинна мати повне право на захист від нападника.

В статті 51 Статуту ООН зазначено:

«Даний Статут жодним чином не зачіпає невід’ємного права на індивідуальну або колективну самооборону в разі збройного нападу на Члена Організації доти, поки Рада Безпеки не вдасться до заходів, необхідних для підтримки міжнародного миру й безпеки».

Коротше кажучи, США та інші західні країни не можуть вимагати від України відмови від своїх прав, зафіксованих Статутом ООН.

Мій висновок: якщо Україна отримає достатню кількість сучасної американської артилерії, цього буде достатньо, щоб змінити хід війни, і Україна зможе почати виганяти аморальну і деморалізовану російсбку армію.

Андерс Ослунд є старшим науковим співробітником Стокгольмського форуму Вільного Світу та автором книги “Російський клановий капіталізм: шлях від ринкової економіки до клептократії.”