Можна з упевненістю сказати, що триваюча російсько-українська війна є найбільш трансльованою телебаченням війною в історії.
З першого дня війни по всьому світу поширювалися зображення бойових дій і руйнувань, часто в прямому ефірі або ж вони публікувались незабаром після події. Ці публікації розміщувались у численних соціальних мережах та оприлюднювались поважними телемедіа.
Щодня ми отримуємо свіжі кадри з екшн-камер GoPro вояків. Часто при влучанні ракети або дрона по якомусь із міст з'являються відео вибухів з різних ракурсів.
Ці відео можна аналізувати та вивчати, щоб вдосконалювати захист або покращити боєздатність країни. Або їх можна зібрати та контекстуалізувати, аби створити ширший наратив, який потім можна буде використати для доведення причетності конкретних підрозділів до воєнних злочинів.
The New York Times зробила саме це в ретельному розслідуванні з метою встановити, які російські підрозділи та хто з їхніх командирів причетні до військових злочинів, скоєних у місті Буча під Києвом на початку березня.
Проте, окрім використання відеоматеріалів для підтвердження достовірності подій, багато спостерігачів за війною, включаючи й мене, часто проводять по кілька годин щодня, переглядаючи кадри бойових дій та/або народного опору, щоб отримати ширше та повніше уявлення про ці події.
Втома від воєнного порно
Є вірусні відео цієї війни – наприклад, кадри з перших днів війни, на яких беззбройні мирні жителі Чернігівщини відтісняють російський танк, що намагається в’їхати в їхнє село – які надихають на опір.
Крім того, є й інші відео: незліченна кількість зображень, зроблених з дрона, на яких ворожих вояків з відірваними кінцівками витягують з окопів, або вежа танка, що раптом злітає догори, або гелікоптер, у який влучає ракета, і потім він падає на поле, охоплений вогнем.
Слід визнати, що ці брутальні сцени нерідко приносять нам велике задоволення.
Спостерігати за хуліганом, який намагався завдати фізичної шкоди слабшому, а тепер отримує від потенційної жертви добрячого прочухана, дуже повчально.
Такі образи потужно мотивували українців (і солдатів, і цивільних) з перших днів війни. Вони доводили, що «другу армію у світі» можна перемогти.
Далі були образи вбитих невинних цивільних: трупи, що вистилають вулиці Бучі, братські могили в Маріуполі та Ізюмі. Ці образи викликають не тільки жах, але й бажання помститися.
Не потрібно мати ступінь доктора психології, аби розуміти, що дивитися занадто багато подібного контенту – назвемо це «порнографією війни» – не корисно для психіки.
Можливо, деякі люди можуть бути нечутливими до величезних доз індустріалізованої смерті, яку можна побачити через камеру GoPro або на відео з дрона, коли вони сидять у зручному кріслі у вітальні чи за офісним столом, але я не з їхнього числа.
У мене ці сцени викликають лють.
І я знаю, що не буду самотнім, коли скажу, що вважаю такі кадри потрібними, аби підтримувати здоровий рівень гніву, який надихає мене відбиватися від ворога у будь-який спосіб, який тільки є в моєму розпорядженні.
Тож хоча я постійно намагаюся пом’якшити надмірний вплив на мене цієї порнографії війни, зазвичай спрямовуючи лють, яку вона викликає, на щось конструктивне, мені теж часто потрібна допомога.
Зеленський спішить на допомогу
Президент Володимир Зеленський прийшов нам на допомогу під час свят із попередньо записаним телевізійним зверненням до українського народу, промовою, яку, на мою думку, вивчатимуть майбутні покоління.
Наразі ми всі знаємо, що Зеленський – майстер спілкування. Завдяки поєднанню серйозності, емпатії та безжального тиску йому вдалося здобути прихильність і свого народу, і більшої частини світу.
Але на новорічні свята він перевершив самого себе.
За 17 хвилин чудової риторики, вміло підкріпленої ненав’язливим і не надто сентиментальним саундтреком і вдалою добіркою відеофрагментів із соціальних мереж, він підсумував, яким був минулий рік опору для української нації.
«24 лютого ми прокинулися іншим «ми», іншим народом, іншими українцями», – говорить президент.
Потім він розповідає про окремі українські міста та конкретні героїчні вчинки їхніх мешканців. Він зворушує серця.
Він піднімається до висот праведного гніву, який може розділити весь світ. Його формулювання досконалі.
Він вишуканий, і краса його різкої риторики дозволяє нам контекстуалізувати та трансформувати так багато воєнної порнографії в джерело необхідного нам почуття гніву.
Одержимість образами та пошук правди
Сказати, що сучасне суспільство одержиме образами, аж ніяк не буде перебільшенням, це банальна істина.
Підіть до будь-якої туристичної пам'ятки і поспостерігайте за нарцисизмом людей, які позують для селфі. На кінетичному рівні спостерігачі в наш час часто більш стурбовані тим, як певна подія буде виглядати у запису, ніж фактичним спостереженням за нею чи її учасниками.
Проте це намагання фіксувати зображення та ділитися ними також походить від природного людського бажання знати правду. «Я був там», – фактично кажуть автори роликів. «Це насправді сталося».
Можливо, саме тому ми так цінуємо ту вічність свідчень, яку пропонує відеоформат.
Ці кадри залишають нам відблиск правди, у світлі якого словесні розповіді очевидців видаються блідими у порівнянні з відеообразами.
Будучи продуктом телевізійної культури, Зеленський зумів застосувати свій талант спочатку у виступах і зйомках, потім у керуванні великим медіапідприємством, а тепер от і у чомусь набагато більшому.
Ризикуючи здатися надто схильним до гіпербол, я б сказав, що він добре усвідомлює, що став посланцем істини, яку вільний світ давно усвідомлював, але заради власного комфорту мовчазно ігнорував.
Ми в Західній Європі та Північній Америці проігнорували правду про нашу свободу, тому що ми або стали надто цинічними, або занадто лінивими, щоб захищати її, або, що ще гірше, надто «витонченими», щоб сприймати такі «ретроградні» поняття як універсальну істину.
І раптом наче нізвідки з’являється колишній комік, який з несподіваною сміливістю (і, в певному сенсі, відкидаючи свою колишню нешанобливість щодо високих істин, на якій він побудував успішну кар’єру) нагадує нам про найбільш важливі речі.
Понад усе у цьому світі стоїть життя. Хороше життя. І свобода, яка є передумовою хорошого життя.
Скажете, усе це абстракції? Певною мірою так. Але коли Зеленський це говорить, він говорить так, ніби ми вже точно знаємо, що він має на увазі. І ми знаємо.
Це життя, в якому ми можемо жити без таких, як Путін і йому подібні, які вриваються з танками, гарматами, ракетами та звірствами, щоб відірвати нас від того, що ми вважаємо добрим.
Це подарунок нам від Зеленського. Коли він говорить, він говорить так, ніби ми точно знаємо, що він має на увазі, незалежно від того, що він каже. Це талант, яким володіє небагато людей.
І тепер ми можемо дивитися і слухати його щодня, якщо захочемо – щоб очистити свою свідомість від усієї порнографії війни, яка здатна отруїти нас, і тоді ми можемо перестати бачити сенс того, заради чого ми чинимо опір.
Погляди, висловлені в статті, належать автору і не обов’язково збігаються з поглядами Kyiv Post.
Коментарі (0)