Сьогодні річниця жорстокого повномасштабного вторгнення Росії в Україну. З нагоди цієї події Kyiv Post зібрав 14 історій людей, які розповідають про масштаби втрат, завданих агресією Кремля.
24-річний Олександр Федун - механік-водій та розвідник. До війни він вже мав військовий досвід. Спочатку строкова служба, далі - контракт, де, за словами Олександра, з нього зробили справжнього воїна.
За кілька місяців до повномасштабного вторгнення він звільнився з лав ЗСУ. Однак зранку 24 лютого без вагань пішов до військкомату. Його одразу призначили командиром відділення. Захищав рідну Запорізьку область. У травні 2022 р. під час виконання бойового завдання САУ Олександра потрапила в засідку й підірвалась. Він втратив обидві ноги
«Ми їхали на вогневу підтримку хлопців. Нам зробили засідку. Нас підірвали. Я наїхав на протитанкову міну… Мені зняло все м’ясо з кісток, але ноги ще були при мені. Я коли вистрибував із люка, обламав їх», - згадує військовий.
Один рік без сина – інтерв’ю з Анною Яхно
Олександр ще зміг накласти собі турнікети. Потім його відвезли до найближчої «швидкої».
Зараз хлопець знову вчиться ходити.
«Перший тиждень мене все пригнічувало. А тоді я зібрав себе до купи і зробив висновок: яка різниця металеві ноги чи звичайні», - розповідає Олександр в розмові з Kyiv Post.
Хлопець зізнається, було важко звикнути, що він більше не відчуває колін.
«У мене подвійна ампутація – верхня та нижня третина стегна. У мене жодного коліна немає».
Але ще важче - не падати духом, стимулювати себе й вірити, що можеш більше.
«Перші моменти - ти розгублений. Ти думаєш, що нікому не потрібен. Але потім, коли ти береш себе в руки, ти ставиш собі ціль, що ти потрібен сам собі. Якщо ти такий вибір робиш, ти зовсім змінюєш свій світогляд», - розмірковує хлопець.
Через складну травму Олександру потрібні були особливі протези. Сучасні біонічні кінцівки виготовив американський протезувальний центр. Із реабілітацією в США допомагають волонтери.
За словами хлопця, він доволі швидко зміг стати на «ноги». А за місяць вже ходив із тростинами. Попереду ще тривала та нелегка реабілітація.
«Я без двох ніг на цих протезах можу робити все, що робив до цього. Крім одного, що я не зможу присідати… Коли ти на протезах, то для тебе це вже тренування. Кожен день фізичне навантаження», - розповідає військовослужбовець.
Цілеспрямованості Олександра можна позаздрити. Хлопець каже, травма та війна змінили його й навчили цінувати моменти. Він дуже хоче повернутися в Україну та знову стати на її захист. Але спочатку поїде до рідного дому, аби побачити братів.
«Я хочу повернутися на війну. Тому що війна доволі швидко не закінчиться. А захищати країну треба. Я звик до цього, я їй потрібен зараз», - говорить військовий.
Коментарі (0)