«Деякі хороші, деякі — лайно»: як розгортається перша європейська війна, зображена в музичних відео YouTube

За словами місцевих авторів, повномасштабне вторгнення Росії в Україну є першою європейською війною, повністю відображеною у відео поп-музики, які також розкривають культуру, що бореться за «автентично» українське.

Минулого тижня Kyiv Post проаналізував вартість одного вечора M1, головного музичного телеканалу України. У музичних стилях від любовних балад до хіп-хопу та металу понад 70% відео, що транслювалися, містили зображення, тексти чи посилання на війну та/або патріотичні українські теми. Усі відео були українською мовою, часто з англійськими субтитрами.

З лютого 2022 року кількість і якість української музики у військовому жанрі зросла, оскільки ситуація з безпекою покращилася, ресурси та студії стали доступнішими.

Kyiv Post звернувся до своїх молодших співробітників з проханням номінувати добірку музичних кліпів військового жанру. Серед них «Stefania» Kalush Orchestra, переможця Євробачення-2022. Євробачення-2023 відбудеться в Ліверпулі, Великобританія, «від імені» України, яка, як переможець, мала б приймати конкурс, але не може через проблеми безпеки.

Представляючи свій список, члени нашої команди Kyiv Post одразу вказали на значну відмінність. Вони сказали, що вони та багато їхніх однолітків, які дивляться поп-відео, вважають частину «автентичною», а частину «шараварщиною».

«Деякі хороші, а деякі — лайно», — сказала Таня Пилипенко, менеджер із соціальних мереж Kyiv Post.

У дослівному перекладі «шараварщина» – це стан, де люди носять український фольклорний, козацький одяг. Концепція походить від мішкуватих, яскравих штанів, які стали (неточно) асоціюватися з козацьким рухом 17 та 18 століть.

У ширшому розумінні «шараварщина» — це те, як під час війни деякі сучасні виконавці та виробники контенту начебто наживаються на нинішній популярності та актуальності української патріотичної, історичної та культурної тематики та мови.

«Зараз деякі артисти вдягаються у своїх кліпах у етнічному одязі або використовують фольклорні слова у своїх текстах. Все це, на мій погляд, маніпуляції на патріотичній тематиці», – зазначила 25-річна Тетяна. «Це знецінює всю нашу культурну спадщину».  

«Є інший тип виконавця, який до цього жив і виступав у Росії. Тепер, коли ситуація змінилася, вони стали «українцями за замовчуванням». Знімають кліпи у вишиванках і співають українською. Це «фейк», а не фольклор», — сказала вона.

У червні 2022 року кореспондент Kyiv Post зустрівся з українським супергуртом «Антитіла», п’ятеро учасників якої добровільно служили бойовими медиками на Харківщині. Ми зустрілися на подвір’ї біля зруйнованої лікарні у зруйнованому передмісті Салтівки. Оскільки він уже був зруйнований, колишню лікарню вважали найбезпечнішим місцем для зустрічі.

Антитіла з’явилася за кермом їхнього евакуаційного фургона, на дошках підлоги якого було видно плями крові.

Ми запитали Тараса Тополю, фронтмена та соліста «Антитіла», чи все ще музика була частиною їхнього життя під час війни.

«Ну, ми записали відео «2 Step» з англійським художником Едом Шираном, щоб зібрати кошти та привернути увагу до України та її боротьби за свободу. Це були конкретні цілі», – сказав Тополя. «Але зараз у наших серцях чи головах насправді немає місця для музики. Це сумно, але це правда».

«Можливо, в майбутньому буде місце, але ми зараз солдати і медики. Сподіваюся, настане час, коли ми знову зможемо бути музикантами», – сказав Тополя.

Кліп його групи з англійською суперзіркою зараз має 16 мільйонів переглядів на YouTube.

Після звільнення території навколо Харкова «Антитіла» нещодавно повернулася до запису. У лютому 2023 року вони випустили пісню та кліп під назвою «Фортеця Бахмут» про жорстоку, тривалу битву на сході України. З концертом 19 квітня у Вроцлаві, Польща, гурт розпочинає тур Європою, США та Канадою, частково з метою збору коштів на військові дії через власний фонд.

Джуліан Книш, австралійський режисер українського походження, живе і працює в Києві з початку повномасштабного вторгнення. Він дивиться на українське кіно, відео та інший культурний розвиток незалежним поглядом.

«Музичне відео та інші мистецькі розробки показують покоління українців, які розповідають власні сучасні історії. Тому багато хто з того покоління має безпосередній особистий зв’язок із війною, часом трагічний, і їх мистецька творчість відображає це», – сказав Книш.

Стосовно питання про те, що є «автентичним» чи ні, Книш пропонує думку, що «це питання послужного списку. Якщо митець має історію репрезентації української культури та використання української мови, він заслуговує на довіру однодумців-українців".

«Однак якщо вони знову використовують ікони української культури, зрозуміло, що громадськість погано ставиться до цинізму щодо маніпулювання та маневрування заради чиєїсь фінансової вигоди чи інших власних інтересів», – сказав він.

Однак Книш зазначає, що слід враховувати ще два аспекти: що привласнення української культури не зовсім погане явище і що «шароварщина» має сильні історичні прецеденти.

«Хоч якось кон’юнктурно, все ж цікаво, що в цей період деякі митці «переходять» на українську естетику. Це теж показник культури, яка змінюється, особливо її «дерусифікації», – сказав Книш.

«Шароварщина має колоніальне коріння. Наприклад, у період українізації СРСР влада намагалася «відбілити» комуністичну систему і зробити її приємною для українців, використовуючи ікони української культури», – сказав Книш.

"Тоді це був випадок маніпуляції та радянської держави, яка вирішувала, які культурні аспекти офіційно прийнятні, а які — ні. Вони, як правило, використовували «найбезпечніші» стереотипні аспекти та карикатури української культури – такі як штамповані чи похідні зображення  сільського життя та фольклорних традицій – а не аспекти, які були  автентичними, більш сучасними та/або потенційно більш складними для радянського та російського контролю", – сказав Книш.

Заглядаючи вперед, Книш вважає, що викликом для української музики та українського мистецтва загалом буде «збалансувати повагу до досвіду війни та всіх його бурхливих і травматичних емоцій з поглядом на майбутнє, та культурою, яка інформує це майбутнє. Це буде дуже цікава динаміка», – сказав Книш.