За час повномасштабної війни росіяни показали свою неефективність у бою та спростували власноруч створений авторитет «другої армії у світі». Показові та покликані залякати зміни генералів не дали суттєвих результатів. Українська земля стала ніби «Бермудським трикутником», і кожен, хто потрапляє туди, вмить втрачає свої авторитет та силу.
Кожен новоприбулий генерал впевнено береться змінювати тактику, але, вочевидь, запал його гасне, зіштовхнусь із професіоналізмом надзвичайно вмотивованих українських військових. Втім, єдиною незмінною тактикою, що дає позитивні для російської армії результати, є тактика випаленої землі. Техніки виконання цієї тактики можуть бути різними, але з одним кінцевим результатом — повне стирання з обличчя землі населених пунктів.
Проте і це не приносить очікуваного російським керівництвом результату. Яскравим прикладом є фортеця Бахмут, котру героїчно тримають українські захисники. При цьому росіяни значно переважають їх за кількістю техніки та живої сили. Місто обстрілюють усією доступною зброєю – реактивними системами залпового вогню, танками, гаубицями, артилерійськими системами, кулеметами, мінометами, ударними дронами та забороненими Женевською конвенцією фосфорними бомбами, що випалюють все на своєму шляху. Окрім цього, ворог застосує тактику килимових бомбардувань, знищуючи цілі квартали. Також було зафіксовано використання важких авіабомб вагою 500-1500 кілограмів та термічних магнієвих, що пропалюють важку та броньовану техніку.
Не менш страшною зброєю є самохідна артилерійська установка 2С7 «Піон», снаряд якої залишає вирву п’ять метрів углиб. За словами військових 93 бригади, котра наразі знаходиться у Бахмуті, ще в жовтні росіяни почали стягувати туди сотні Піонів. Російська Федерація має тисячі таких гармат і наразі спустошує свої запаси з Сибіру.
«У жовтні росіяни стягнули близько 200 Піонів, але наші військові частину ліквідували, а деякі забрали собі. Однак навіть 70 Піонів — це вже погано. Взагалі радянський Піон був розроблений під ядерні снаряди, зона ураження яких — 30 км, тоді як дальність пострілу гармати — 47 км. Наприклад, поставити 50 штук таких у 40 км від Дніпра – і за добу міста вже не буде. Тому у нас і переймаються через ядерну зброю. Звісно, ніхто ракети чи бомби застосовувати не буде, а ось снаряди можуть. Одного пострілу буде достатньо, аби наступні десятки років у тому ж Дніпрі ніхто не жив», — розповів Kyiv Post один із військових 93 бригади з позивним «Барон».
Що стосується тактики, то ще взимку росіяни робили поодинокі постріли у вікна, аби дочекатися пострілів у відповідь та почати гатити у місце, звідки український військовий почав стріляти. Наразі, за словами військових, які воюють у Бахмуті, з автомата вже ніхто не стріляє. Використовують лише кулемети та ручні протитанкові гранатомети.
«Якось я бачив на планшеті, як за рогом стоять два окупанти. Вони по черзі вибігають та стріляють із гранатометів. Так приблизно десять гранат випустили та втекли. А інший раз бачив, як росіяни зробили дірку в стіні будівлі й звідти прострілювали абсолютно кожну домівку. Будинок загорівся, і вони чекають, поки українські військові почнуть вистрибувати, аби одразу їх розстріляти», — підкреслив інший військовий 93 бригади.
Окрім цього, росіяни мають велику кількість безпілотних літальних апаратів. Запускають їх «зграями»: розвідувальні, що передають координати мінометникам та артилеристам.
Коментарі (0)