Софіївський собор є найстарішою будівлею Києва та входить до топ -100 чудес світу, які охороняються всесвітньою організацією ЮНЕСКО. Софія Київська має важливе сакральне значеня для України. Стіни собору памятають найвизначніші події в історії Київської Русі. Тут відбувалися церемонії посвячення на князівство, посвячення в митрополити, почесні прийоми поважних гостей, затвердження важливих політичних угод, саме тут започаткувалась перша відома на Русі бібліотека, велося літописання, перекладалися книжки, а на площі біля собору у різні часи збиралося народне віче.
Софіївський собор графічний малюнок 1037 р.
Назва собору походить від грецького слова “софія”, що в перекладі означає “мудрість”.Будували храм візантійські майстри за зразком Константинопольського Софійського собору, а його зведення розпочалося в найвизначнішій період в історії Київської Русі, який припадає на кінець Х –початок ХІ ст. Саме в цей час, після отримання в 988 р. хрещення від Візантії, Русь тріумфально вийшла на міжнародну арену, ставши однією з наймогутніших держав Європи.
За задумом творців, собор мав утверджувати християнство на Русі і знаменував“мудрость християнського вчення” та належав до найбільших будівель того часу. Символічним є і місце побудови храму - саме тут у 1036 році відбулася битва киян з печенігами, у якій київські воїни здобули перемогу.
Тривалий час вважалося, що собор побудував в 1011-1018 роках Ярослав Мудрий. Але останні дослідження довели, що будівництво собору розпочав ще Володимир Великий в 980-1015 роках. Але він помер раніше, ніж встиг завершити будівництво, тож його справу продовжив старший син – Ярослав Мудрий, який і завершив будівництво в 1018 році.
Софійський собор в ХІ столітті. Реконструкція
Розписи стін Софії Київської займають площу в 3 тис. кв. м, та мають понад 7,5 тис.унікальних малюнків та записів, які там залишали церковнослужителі та миряни в період з ХІ - ХVIII стр. Найчастіше тут зустрічаються зображення тварин, птахів та різноманітних фантастичних звірів, також тут можна знайти збереженний запис про смерть Ярослава Мудрого, едине уціліле зображення князя зі своїми доньками та автограф Володимира Мономаха.
Також Собор відомий своїми неповторними мозаїками та фресками, які займають площу 260 кв. м. та налічують 177 відтінків кольорів. На дзвіниці собору можна побачити сцени ігор, які проводились на честь княгині Ольги у Константинополі. На фресках можна побачити зображення танцюристів, музик, жонглерів, а також перегонів на колісницях. А от фрески, створені у XVІІ – XІX століттях здебільшого присвячені релігійній тематиці.
Головний вівтарь Софійського собору вінчає неймовірної краси шестиметровий образ Богоматері Оранти, викладений з 2 мільйонів шматочків кольорової смальти. Цікаво, що під різними кутами огляду собору Оранта виглядає дещо інакше. Золотавий фон, на якому зображена Богоматір, викладений таким чином, що незалежно від напрямку падіння світла Оранта завжди є освітленою.
Оранта займає почесне місце в соборі.
У підвалах Софійського собору Князь Ярослав Мудрий влаштував бібліотеку, яка згадується в 1037 році як перша бібліотека Київської Русі, що налічувала понад 1000 книг. Згадка про неї міститься у «Повісті минулих літ» Нестора Літописця. Книгами опікувались ченці. Під час одного з ворожих набігів вони заховали найцінніші з них у таємних підземних ходах. Місце схованки цінностей Софії трималось у найсуворішій таємницею, яка померла разом із ченцями. На превеликий жаль, під час розкопок бібліотеку так і не було виявлено. Щодо місця її розташування існує багато версій, але таємницю цю до сих пір нікому розгадати не вдалося.
У східній частині внутрішньої і зовнішньої північних галерей Софійського собору в давнину була великокняжа усипальниця, в якій були поховані Ярослав Мудрий, Всеволод Ярославич, Ростислав Всеволодович, Володимир Мономах. Також у стінах Софії відбувалися поховання митрополитів: Рафаїла (Заборовського), Арсенія (Могилянського), Гавриїла (Кременецького), Самуїла (Миславського), Ієрофея (Малицького) та ін.
Саркофаг в якому зберігалися останки Ярослава Мудрого та його дружини Інгігерди.
В соборі добре зберігся білий мармуровий саркофаг Ярослава Мудрого, в якому зараз зберігаються останки невідомої жінки, що жила понад 900 років тому. Раніше у саркофазі зберігалися кістки двох скелетів – жіночого та чоловічого, які найімовірніше належали Ярославові та його дружині. Однак після відкриття саркофагу для проведення досліджень у 2008 році виявилося, що скелет князя зник невідомо куди.
Варто зазначити, що в усипальниці митрополита Київського і всієї Русі Кирила ІІ, який помер у 1280 році і був похований на території собору, було знайдено фрагменти шовкової тканини із зображенням Богоматері Оранти, яка вважається найдавнішою з усіх знайдених на східнослов’янських землях тканин.
За часи свого існування Софія Київська зазнала декілька руйнівних нападів, розграбувань, перебудов та ремонтів. Велику шкоду храму наніс у 1169 році князь Суздальський Андрій Боголюбський під час нападу на Київ. Потім у 1180 році тут сталася велика пожежа. Після захоплення Києва у 1240 році ханом Батиєм багато споруд міста було зруйновано, а Софійський собор був розграбований. Спустошували його під час своїх грабіжницьких набігів і кримські татари. У XVI столітті захоплений уніатами собор занепав.
Оформлення куполу в соборі. Унікальне поєднання фрески та мозаїки.
У XVII столітті митрополитом Петром Могилою тут було засновано чоловічий монастир. Дерев'яні будівлі монастиря були знищені під час великої пожежі 1697 року. Лише у XVII – XVIII століттях тут почалося кам'яне будівництво. Великий внесок у відновлення храму зробив гетьман Іван Мазепа.
Тривале будівництво закінчилось у 1767 році. За цей час на території собору були споруджені трапезна, пекарня, західні ворота – брама Заборовського, будиночок митрополита, в'їздна башта, мур монастиря, братський корпус та бурса, а також головна дзвіниця в стилі козацького барококо висотою 76 метрів, в якій зберігся бронзовий дзвін “Мазепа” з гербом гетьмана. Великий дзвін вагою 13 тонн і заввишки 1,25 метра, який відлили ще в далекому 1705 р. на замовлення та за кошти гетьмана, був найбільшим в ансамблі з двадцяти дзвонів, які, на жаль, не вцілили, але були заново відлиті та встановленні на місце у 2008 році до 1020-річчя хрещення Русі.
Дзвін з гербом Мазепи датований 1705 р.
Цікаво, що у 30-і роки XX століття радянською владою було прийняте рішення про знесення собору. Але втрутилась Франція, яка пам'ятала, що дружиною французького короля Генріха Першого була дочка Ярослава Мудрого Ганна. Тому радянська влада, побоюючись міжнародного скандалу, прийняла рішення створити Софійський музей-заповідник. Створений у 1934 році заповідник був відкритий для відвідувачів у травні 1935 року. З 1994 року він має статус Національного, а у 2007 році увійшов до переліку 7 археологічних чудес України.
Внутрішні розписи собору.
За часів панування радянської влади головний іконостас Софії – Царські врата практично повністю були віддані на переплавку. Тоді дивом збереглося всього 11 елементів іконостасу. Лише в 2008 р. реліквію вдалося відновити за збереженними фото та малюнками. На реставрацію головного іконостасу пішло104 кг срібла.
Головна візитівка Києва має декілька назв: "Свята Софія Київська", "Софійський собор", "Софіївський собор", "Собор святої Софії – Премудрості Божої", "Софійський музей", "Національний заповідник Софія Київська". Храм побудований з рожевого кварциту та граніту, має пірамідальний ступеневий силуєт, де 12 куполів оточують великий купол, має 41,7 метра в довжину та 54,6 метрів в ширину і по своїй структурі відтворює середньовічну модель Всесвіту.
Насолодитися могутньою красою собору та доторкнутися до історії предків можна за адресою: Вул. Володимирська, 24.
Також прогулятися Софійським собором можна за допомогою віртуального туру, доступного на офіційному сайті історико-культурного заповідника «Софія Київська»: Софійський собор (matterport.com)
Коментарі (0)