Одним із головних напрямків діяльності Організації об'єднаних націй залишається гуманітарний. Ви могли чути, що за час, відколи Росія відкрито вторглася до України, на території держави сталося безліч гуманітарних катастроф, зокрема один із останніх найбільш яскравих прикладів – це підрив Каховської ГЕС. Тоді в Україні збиралися цілі акції через відсутність будь-якої реакції з боку ООН. Загалом за час повномасштабного вторгнення Росії українці вже не раз обурювалися роботою організації.
Я вирішила поспілкуватися з людьми на вулицях Києва та зі своїми підписниками у соцмережах, аби дізнатися, як вони оцінюють роботу ООН. Відразу слід наголосити, що це опитування є суб'єктивним, оскільки на запитання відповідали пересічні громадяни.
“В гуманітарному сенсі вони роблять свою роботу. Але в них є багато напрямів, і в інших можна побачити одне: “ми стурбовані”. За півтора року жодних рішучих дій”, – Іван Стефюк.
“Насправді, якщо обмежуватися гуманітарними питаннями, то більшість звинувачень було за минулий рік: вони всі евакуювалися і дуже довго поверталися, незважаючи на гуманітарну катастрофу. Фактично вони почали розгортатися лише в травні, і то доволі слабо. Як на мене, вони не використовують всі наявні можливості допомагати в цих питаннях. Але більшість зауважень до ООН в інших питаннях. Організація не згорнула та не скоротила в РФ жодної програми, незважаючи на глобальні санкції”, – Володимир Яворський.
Також ми поспілкувалися з Младеною Качурець, яка працює для соцмереж різних агенцій ООН.
“Про те, як запобігти продовженню агресії Рociї, як змусити їх відступити, як працює ООН в Україні над поширенням інформації в інших державах, чи ведеться робота з питань фіксації порушення Рociєю Статуту ООН і інших документів – невідомо. Про це на їхніх сторінках в соцмережах ані слова. Про допомогу, наприклад, з гуманітарним коридором для мешканців окупованих територій, які хочуть вирватись на підконтрольну Україні територію – жодної інформації. Такої можливості людям відповідна агенція ООН не організовує. Люди в окупації залишені напризволяще, і ООН не проявляє – принаймні публічно – жодної активності. Непублічно, підозрюю, теж не проявляє, бо люди змушені проходити фільтрації, знущання, щоб вибратися з окупації через територію Рociї. А що з викраденими дітьми? Де робота над поверненням їх саме з боку ООН?”, – поділилася своєю позицією Качурець.
“У мене завжди виникало таке питання: чи вважають європейські платники податків, що їхні кошти на адміністрування ООН використовуються ефективно? Тобто окей, ООН (як і МК ЧХ) кажуть, що вони обмежені мандатом, і якщо вони чогось не можуть зробити (домогтися відвідання полонених, наприклад) – то це ж нормально, це ж вони діють в рамках дозволеного. Але натомість, адміністрування організації коштує багато. Хтось показував платникам, що вони вкладають і що натомість ці організації "можуть"? Це справді стільки коштує, чи – якщо ви так мало можете – давайте скорочувати штат і проєкти? Коротше, мова про своєрідний аудит”, – Тетяна Якубович.
“Дуже сумнівна їхня публічна позиція, де не має чіткого позиціонування, що "Росія – загарбник, порушує міжнародні домовленості й міжнародне право!". Логічне питання: "Чому ООН не введе свої представників, спостерігачів в Енергодар/Нікополь/Херсон, щоб тим самим захистити цивільне населення від російської агресії?". Зараз ООН займає позицію підлітка, який імітує, грається в дорослого, при цьому не виконуючи прямі свої обов'язки й функції, та не вимагає від представників спільноти взаємності.”, – Кирило Черкашин.
“Все гуманітарне, що робить ООН, не довелось би робити, якби ця організація здатна була виконати свою місію – попереджувати війни”, – Андрій Крамченков.
“На мою особисту думку, ООН виконала свою функцію і віджила, як колись і Ліга Націй. Вони змогли не допустити великої війни протягом майже вісімдесяти років, але коли зіткнулися з проблемою, яка своїм масштабом перевищує її спроможності, показала свою нездарність і неспроможність. Треба буде міняти алгоритми і вибудовувати більш модерну структуру... якщо не вимремо”, – Микола Сорока.
Що говорять на такі закиди в ООН
Востаннє мені вдалося поспілкуватися з представниками ООН саме після Каховської трагедії. Того дня якраз біля будівлі представництва у Києві зібралися студенти з вимогою відреагувати на катастрофу. На моє питання, яка реакція і чи згодна організація з закидами про бездіяльність, Голова місії ООН в Україні Деніз Браун заявила, що не все зроблене можна побачити відразу. Вона подякувала всім небайдужим і запевнила, що організація працює.
“В майбутньому я робитиму те, що і щодня – доставляти гуманітарну допомогу тим, хто її потребує, особливо на лінії фронту”, – додала тоді пані Браун.
Коментарі (0)