Сьогодні Всесвітній день гуманітарної допомоги.
Це також 20-та річниця жахливого теракту в головному офісі ООН в Іраку в Багдаді, коли вантажівка з вибухівкою в’їхала в наш офіс. Тоді загинули десятки співробітників ООН і були поранені ще сотні, як міжнародних співробітників ООН, так і іракців.
ПРИЄДНУЙТЕСЯ ДО НАС!
Підписуйтесь на наш Viber-канал.
Щороку ми збираємось у цій день, щоби згадати цих колег, а також колег, які гинули після того щороку, надаючи гуманітарну допомогу людям по всьому світу. Лише цього року загинуло вже понад 60 колег, зокрема в Судані та Південному Судані.
Але також в Україні. Ми втрачали людей минулого й цього року. Так, я згадую про молодого лікаря з Херсона, який загинув від російського удару в перший день роботи.
Прошу згадати всіх загиблих колег хвилиною мовчання.
Дякую.
Ми часто говоримо про жахіття цієї війни в Україні. І це зрозуміло, тому що щодня через удари та обстріли гинуть і отримують поранення українці. Але попри ці удари гуманітарна спільнота продовжує свою роботу — місцеві волонтери, національні організації, міжнародні організації та агенції ООН, які об’єднали свої зусилля.
Руйнування Каховської ГЕС було жахливим і стало потрясінням для всіх нас. Проте з першого дня ми всі разом були там, підтримуючи народ України — рятуючи людей із підтоплених районів, забезпечуючи їх питною водою та їжею, знаходячи їм прихисток, та, — найважливіше — надаючи моральну людську підтримку.
У Покровську минулого тижня я стояла перед двома багатоповерхівками, що були пошкоджені двома російськими ударами поспіль, і бачила — зруйновані домівки, дитячий майданчик перед ними, де грали діти. І знову волонтери, місцеві органи влади, українські та міжнародні гуманітарні партнери разом розчищали завали та підтримували людей.
І ще один день, який, я гадаю, я ніколи не забуду, залишивши Україну, — це коли, через три дні після звільнення Херсона нам дозволили доставити допомогу в місто, і люди вітали всіх біля своїх домівок, коли ми проїжджали. Це було дев’ять довгих місяців страждань.
Але сьогодні день подяки.
Подяки блискучим фотографам, здебільшого українським фотографам, які зробили ці світлини, які дають можливість зазирнути у світ надання гуманітарної допомоги в Україні.
Подяки державам-членам ООН і донорам за їхню незмінну моральну підтримку, стратегічну підтримку і фінансову підтримку, завдяки якій ми можемо робити свою роботу.
Подяки місцевим і обласним органам влади, з якими ми співпрацюємо щодня.
Подяки Уряду, з яким ми пліч-о-пліч робимо дуже складну роботу.
І — найголовніше — подяки гуманітарним працівникам. Усім і кожному з нас, які об’єдналися заради допомогти народу України. Разом. Усім нам. Дякую.
Деніз Браун
Гуманітарна координаторка в Україні
*Виступ під час відкриття фотовиставки #Разом у Києві. На виставці представлені світлини, на яких зображено роботу гуманітарних організацій, місцевих і обласних органів влади, волонтерів, мешканців постраждалих від війни громад і організацій громадянського суспільства, які невпинно працюють для того, щоб мільйони людей, які потерпають від війни, мали вкрай необхідну їм підтримку.
Коментарі (0)