Японський диригент Хірофумі Йошіда – музичний директор Муніципального театру Паваротті-Френі в Модені, а нині головний запрошений диригент Одеського національного академічного театру опери та балету – диригував оперою Пуччіні "Богема" в Одесі 10 вересня. Про це він розповів Kyiv Post.
Маестро Йошіда, Ви не вперше приїжджаєте диригувати до Одеси. Як Ви вперше зійшлися з оркестром Одеської опери?
Зустріч з оркестром Одеської опери відбулася на запрошення музичного імпресаріо Енріко Копеде. Це було 20 грудня 2020 року, і я досі добре пам'ятаю, що було дуже холодно. Він подарував мені гарну козацьку шапку. Перша зустріч з оркестром пройшла дуже добре, і я відчув велику симпатію з їхнього боку, а також потужну енергію. Вони вже грали добре, але потім я додав італійського стилю, тому що, хоча я японець, насправді я «італізувався» за 20 років життя в Італії. І оскільки я зробив кар'єру в Італії, я можу сказати, що я влив свою італійсько-японську кров в Одеський оркестр. Так зародилися наші добрі стосунки. Ми створили "Мадам Батерфляй" [Джакомо Пуччіні], яка мала успіх, в тому числі завдяки професіоналізму молодих співаків. Тож місяць по тому мені запропонували стати головним запрошеним диригентом театру, що є важливим визнанням.
Спомин і зрада йдуть пліч-о-пліч у сьогоднішній Україні
Призначення головним запрошеним диригентом є відправною точкою дуже амбітного проєкту: японський уряд вирішив профінансувати програму, яка включає гастролі оперного оркестру в Японії. Чи могли б Ви пояснити значення цього проєкту?
Ми живемо у ХХІ столітті, і нелегко знайти людей, які мають високу чутливість і хочуть підтримувати культуру. Але, на щастя, у мене була довга кар'єра в Італії, і в Японії мене знають як єдиного маестро, який диригує в Італії, на батьківщині опери. Тому в Японії мені легше знайти важливих людей, які можуть зробити свій внесок.
В Японії ми зустрічалися з представниками МЗС та парламенту, зокрема з головою японської парламентської ліги дружби "Японія-Україна" Ейсуке Морі. Ідея запрошення Одеського театру на гастролі до Японії за підтримки японського уряду його дуже зацікавила. Уряд схвалив цей проєкт і вже розпочав підготовку до його реалізації у 2024 році, або найпізніше на початку 2025 року. Японці готові допомагати відправляти японських артистів за кордон або приймати українських артистів, і це підштовхує японський уряд до фінансування різних музичних ініціатив. Наприклад, посольство Японії в Києві вже допомогло Оперному театру з технічним оснащенням сцени: придбали нові проектори за японські кошти. Японське національне телебачення NHK також буде висвітлювати цей проєкт. До речі, вони також були присутні на показі "Богеми" 10 вересня.
Як сприймають Одесу в Японії? Чи є у вас якісь особисті курйози, пов'язані з цим містом?
Відкрию вам таємницю: японці всіх поколінь знають слово "Одеса" завдяки дуже популярній манзі – типовій японській анімації, головним героєм якої є робот на ім'я Ґундам. За сюжетом, вороги походять з планети під назвою Одеса. А ще в історії є велика битва, Апокаліпсис, яка є фінальним зіткненням з планетою Одеса.
Як ваше японське походження, спеціалізація на італійській оперній музиці та досвід диригування в Україні впливають на мистецтво, музику та виступи?
Мені здається, я представляю багато аспектів: Італійську музичність, яка дуже відрізняється від японської, українську ідентичність і, звичайно, мою японську натуру. Але тут, в Одесі, я посередині: я ближче до Сходу, але в той же час відчуваю себе трохи ближче до Італії, ніж до Японії. Я працюю в Італії вже 20 років і можу чесно сказати, що іноземним оркестрам (не італійським) нелегко інтерпретувати італійський стиль, який є дуже специфічним. Крім того, кожний композитор має свій власний стиль: Россіні, Пуччіні, Верді. Я завжди намагаюся передати весь свій досвід, отриманий в Італії. Італія, Японія, Україна – це дуже різні сутності. Але я завжди намагаюся створити синергію, беручи все найкраще з усіх напрямків.
В Одеському театрі завжди був італійський репертуар, і тому одеські музиканти більше знайомі з італійською музикою, ніж з німецькою чи російською.
Так, я можу це підтвердити. Але я приїхав лише три роки тому і ніколи не чув, як вони грають німецьку чи російську музику. Наприклад, я чув, як вони виконували "Силу долі" (Джузеппе Верді), а також "Божественну літургію" (Джоакіно Россіні), і я відчув, що вони грають з належною чутливістю. Тож я точно можу сказати, що вони мають цю традицію і дійсно знають італійський репертуар.
Коментарі (0)