Міст Патона – один з 8 великих мостів Києва, який з ’єднує Печерський та Дніпровський райони столиці через річку Дніпро. Він увійшов в історію, як перший у світі суцільнозварний міст і виконаний за технологією автоматичного зварювання, яка була винайдена та опробована в Києві. На момент свого відкриття у 1953 році міст Патона вважався справжнім інженерним дивом і був найдовшим мостом у Європі. Його спроектував український академік та інженер Євген Оскарович Патон, ім’ям якого і названо цю унікальну споруду.
Патон Євген Оскарович, 1910 рік.
Міст почали будувати ще в 1939 році. Слід зазаначити, що в той час новаторська технологія будівництва, яку запропонував Євген Оскарович, а саме замінити клепані мостові конструкції суцільнозварними, виглядала як фантастика і була розкритикована колегами вченого та його керівництвом. Електорзварювання тільки но було винайдене, тому виглядало чимось новим та недостатньо випробуваним. Багато хто застерігав Патона, що конструкція мосту буде нестійкою. Але цілеспрямованому генію Патону, який виношував свою ідею близько 10 років, вдалося вмовити людину, яка в той час приймала рішення. Цією людиною був перший секретар ЦК КПУ Микита Хрущов. За його сприяння почалося запровадження нової технології та втілення в життя сміливого задуму інженера-новатора. У проектній документації міст мав назву Наводницький.
Будівництво зупинилося з початком війни та з приходом у місто німців. Новозбудованні опори мосту були підірвані, як і всі преправи через Дніпро. А на їх місці збудували тимчасову переправу з деряв’яних та метелевих конструкцій, які теж були підірвані, коли окупанти виходили з Києва. У 1945 році будівництво мосту було відновленно. У новій проектній документації він вже мав назву Київський. Микита Хрущов навіть виділив у службове користування Євгену Оскаровичу автівку – унікальний «Лінкольн Зефир», адже у звичайні автівки вчений, який мав зріст 2 метри, просто не поміщався.
Євген Патон і "Лінкольн Зефір"
Нове будівництво тривало близько 9 років. Командою інженерів та конструкторів на чолі з Євгеном Оскаровичем, якому йшов 8-й десяток, було втілено в життя багато нестандартних та новаторських рішень, які до цього ніколи не застосовувалися. Перш ніж звести нові опори, монтажникам треба біло позбутися старих довоєнного конструкцій мосту. Фактично, їм треба було дістати фрагменти бетонних конструкцій з-під води.
Спочатку планували роздробити їх вибухами, але це було доволі небезпечно, тому прийняли рішення пробурити отвори діаметром 30 мм та закласти в них заряди. Але вибухівку потрібно було якось захистити від води, а поліетиленових пакетів в 1948 році ще не існувало. За легендами, для ізоляції тоді використали презервативи, які замовляли у промислових обсягах. Фотофіксації цього процесу не залишилося, так що легенда залишилась легендою. Команді Патона вдалося втілити в життя його фантастично складні конструкторські решення, і міст його імені став першим у післявоєнний період логістичним шляхом, що з ’єднав правий та лівий береги Києва.
Перший післявоєнний міст у Києві.
Довжина мосту складає 1543 м, ширина його проїжджої частини – 21 м. Його споруджували з великих балок, зварених з листової сталі, які виготовляти на заводі за допомогою електрозварювання, а на місці будівництва виконувати лише монтажні стики між балками. Вперше у світовій практиці мостобудування було зібрано таку довгу та важку суцільну конструкцію без застосування болтів та заклепок. На Дніпропетровському заводі металевих конструкцій ім. Бабушкіна для цього було зварено 264 балки, кожна висотою 3,6 м, довжиною 29 м та вагою 28 т.
Міст має 26 прольотів, чотири з яких – висотою у 87 м, для зручного проходу річкових суден під мостом. При будівництві було використано близько 10 тис. т металоконструкцій, по 250 кг на один квадратний метр. Перед введенням у експлуатацію міст перевірили на міцність колоною самохідних установок та важких танків.
Урочисте відкриття мосту Патона відбулося 5 жовтня 1953 року, на той час це був найдовший міст у Європі, зроблений, як то кажуть, без єдиного цвяха. Під час церемонії, на яку зібралося майже все місто, керівництво оголосило, що новому мосту присвоюється ім'я його автора - Євгена Патона. Першим на новий міст в'їхав автомобіль «Лінкольн Зефир», за кермом якого сидів 35-річний син інженера Борис Патон. За іронією долі, Євген Патон не дожив до відкриття свого творіння всього три місяці, він помер 12 серпня 1953 року.
Урочитсе відкриття мосту, 5 листопада 1953 рік.
У 1954 році мостом проклали травмайну лінію, яка прослужила місту рівно 50 років і була однією з найважливіших травмайних маршрутів Києва. В 2004 року її демонтували, а трамваї замінили тролейбусами. Це спричинило розділення київської трамвайної мережі на лівобережну і правобережну, що викликало обурення серед киян та навіть призвело до акцій протесту, але попри чисельні скарги пасажирів трамвайне сполучення між двома берегами Дніпра так і не відновили.
Трамвайчик, який курсував мостом, 1950 роки.
Цікаво, що у 1968 році задля покращення безпеки руху мостом Патона вперше в історії будівництва в СРСР була використана напівжорстка декоративно-художня огорожа.
Декоративна огорожа.
Велика реконструкція мосту почалася в 2004 році і продовжується донині. В 2013 році біля мосту, на одній із залишених старих опор, було встановлено першу в Києві скульптуру на воді - «Рідкісний птах». Робота українського скульптора Олексія Володимирова заввишки 5 метрів, зроблена зі зварених прутів чорного металу, присвячена славнозвісномому «рідкісному птаху» з повісті Миколи Гоголя «Страшна помста», яка входить до циклу «Вечори на хуторі поблизу Диканьки». Там письменник так описав величну красу найбільшої української річки: «Чудовий Дніпро за тихої погоди… Рідкісний птах долетить до середини Дніпра! Пишний! Йому немає рівної річки у світі…».
Скульптура «Рідкісний птах».
Найстарішим мостом Києва можна проїхатися від бульвара Миколи Міхновського (колишній бульвар Дружби Народів) до проспекту Соборності на лівому березі та помилуватися дивовижними краєвидами Дніпра.
Коментарі (0)