РОБЕРТ МАКСВЕЛЛ (Ян Людвіг Гох) – медіа-магнат, мільярдер, видавець, власник глобальної видавничої імперії «Максвел комюнікейшн».
ВІД СОТНІ ФУНТІВ СТЕРЛІНГІВ ДО МІЛЬЯРДА
Перед Другою світовою тоді ще Ян Людвіг Гох перебрався до Франції. Недовго воював проти німців. Діставшись Лондо[1]на, вступив до британської армії, в якій прослужив до 1947- го (учасник висадки союзників у Нормандії). Повернувшись на Туманний Альбіон, зайнявся видавничим бізнесом, маючи вже британське ім’я Роберт Максвелл.
Статутний капітал першої фірми складав лише 100 фунтів, які він накопичив на шахрайстві у західній зоні впливу розділеного рейху. А чотири десятиліття потому став мільярдером з десятками підприємств газетно-видавничої галузі та телебачення, серед яких Maxwell Communication Corporation, Mirror Group, частки в телеканалах TF1 (Франція), Canal 10 (Іспанія), Central Television (Англія), МТV, видавництва Pergamon Press та Macmillan.
КОНКУРЕНТ «ІМПЕРАТОРА ЗМІ» МЕРДОКА
Видавав твори не лише відомих письменників, а й учених, спортсменів, політиків найвищого рангу (насамперед із соцтабору), з більшістю був особисто знайомий, серед них – Брежнєв, Черненко, Горбачов, Хонеккер, Ярузельський, Живков, Чаушеску. Злі язики натякали на його зв’язки з радянськими спецслужбами. Інші вважали Максвелла «геніальним творцем ілюзій». Проте факт лишається фактом: протистояти всесильному ЗМІ-магнату Руперту Мердоку, намагаючись перехопити його ділові угоди, міг лише він.
ПРИБРАЛИ, ЩОБ НЕ БАЗІКАВ?
Смерть Роберта була загадковою. Містер Максвелл вийшов на прогулянку яхтою у бік Канарських островів. На ранок капітан знайшов каюту шефа порожньою. Максвелл щез. За кілька днів його тіло без одягу виловили з океану. Офіційний висновок – самогубство. Але чи правда це?
Версій чимало, більшість з них вказують на роботу спецслужб. І на британську МІ-6, і на радянськоросійське КДБ/ФСБ, і на ізраїльський Моссад. Настійливо циркулюють чутки, буцімто Максвел 1991-го був модератором таємної зустрічі представника Моссаду з головою КДБ Володимиром Крючковим. І нібито обговорювали вони повалення Михайла Горбачова. За декілька місяців медіа-магнат загинув. Є припущення, його позбулися, щоб не базікав. Той же Максвелл стверджував: «Що більше таємниць людина забере із собою в могилу, то більшого успіху в житті вона досягла».
ЦІКАВІ ФАКТИ
- 22-річний лейтенант, закохавшись у парижанку Елізабет, заявив: «Обіцяю тобі, що стану депутатом парламенту, мільйонером і в нас буде семеро дітей». Перше – виконав, а от другий і третій пункти навіть перевиконав – став мільярдером. Дружина ж народила йому дев’ятьох.
- Максвелл стверджував, що винайшов «нейтралізатор алкоголю» – йогурт з чорною ікрою.
- Перебуваючи в СРСР, незмінно зупинявся в одному і тому ж номері московського «Націоналю», де 1917-го мешкав Ленін: «Я додивляюся його сни».
- Мав звичку занурювати кінчик сигари, яку курив, у бокал з бренді, а оскільки іноді був украй неуважним, то часто влазив у чужі напої.
- Максвелл, попри те, що сам курив, підлеглим це робити забороняв, мотивуючи турботою про їхнє здоров’я.
- 1969-го відвідав рідне Солотвино на Закарпатті – навіть спустився у соляну шахту.
- Роберт Максвелл: «Я – єдиний щур, який прорив хід по обидва боки Берлінської стіни».
- Медіамагнат придбав у серці Лондона страхову компанію виключно заради того, аби використовувати дах хмарочоса в якості майданчика для приземлення своїх гвинтокрилів.
- Назва видавництва Максвелла «Пергамон прес»(Pergamon Press), випадково чи ні, збігається з назвою Пергамського вівтаря. Це витвір античного мистецтва, який вважався чудом світу, виготовлений з мармуру і присвячений Зевсу.
У XIX столітті археологи перевезли його до Берліна та побудували під нього музей, який відкрився 1930-го. Є легенда, що у Святому письмі Пергамський вівтар називається «вівтар сатани». Хоча релігієзнавці наголошують, що це помилка.
- У Британській правовій практиці є процедура – максвелізація. Вона вимагає, щоб особам, яких критикують у офіційних звітах, заздалегідь надсилали подробиці цієї критики, аби вони мали час відповісти на зауваження до його оприлюднення.
Цю норму затвердили після того, як 1969 року Роберта Максвелла нещадно критикували у звіті Відділу промисловості та торгівлі центрального уряду за погане керування державним підприємством. У відповідь він довів у суді, що це зашкодило бізнесу, і якщо до нього були претензії, то їх треба було обговорити до публікації.
- Його компанії мали відділення в 26 країнах, працювали там 27 тисяч людей. Спадкоємцями Максвелла були оголошені його сини Кевін та Ян. Однак окрім прибутків корпорацій (на час смерті містера Роберта вони оцінювалися у 3,9 мільярдів доларів на рік), їм довелося мати справу з численними боргами батька, що подекуди перевищували доходи. Судова тяганина навколо них тривала десятиліттям.
З ДОСЬЄ РОБЕРТА МАКСВЕЛЛА
• Народився 10 червня 1923 року в селищі Солотвино Закарпатської області.
• Закінчив місцеву єврейську школу.
• Служив шифрувальником, офіцером британських розвідувальних служб МІ-9 і МІ-14 (1941-1947).
Спеціалізувався на допитах колишніх офіцерів Абверу, СД і гестапо та аналізі таємних документів німецької розвідки.
• Лорд, депутат британського парламенту, 1964 рік.
• Кавалер британського «Військового хреста», 1945 рік.
• Засновник фонду Максвелла у Ліхтенштейні.
• Почесний доктор Нью-Йоркського політехнічного інституту та Московського державного університету.
• Загинув на 69 році життя 5 листопада 1991 року поблизу Канарських островів (офіційний висновок – самогубство).
• Похований на Оливковій горі в Єрусалимі.
"Якщо мені на думку спаде якась ідея, я не можу сказати їй «ні»"- Роберт Максвел.
Цю статтю Надії Аврамчук і Миколи Сухомозського передруковано з дозволу видавництва з книги (ООН) Знамениті українці, які змінили хід історії, САМІТ-КНИГА, Київ, 2020.
Коментарі (0)