Подібно до того, як український бізнес у надважких умовах перейшов на цифрові рейки, вітчизняна система освіти успішно інтегрує інструменти, що роблять навчальний процес мобільним. Онлайн-освіта в Україні — це вже давно не «вимушений захід» тимчасового характеру чи паліатив епохи пандемії. Це складна, гнучка екосистема, яка забезпечує безперервність навчання під час обстрілів, повітряних тривог та блекаутів.
У межах Багаторічної програми стійкості (MYRP) цифровізація стала одним з головних інструментів подолання освітніх втрат та збереження зв’язку з українським контекстом для сотень тисяч школярів.
ПРИЄДНУЙТЕСЯ ДО НАС
Підписуйтесь на наш Viber-канал.
Скільки дітей в Україні навчаються в школах і дистанційно – реалії воєнного часу
Станом на 1 травня 2026 року, за даними МОН України, загальна кількість учнів закладів загальної середньої освіти (ЗЗСО) в Україні становить 3 582 340 осіб. Розподіл за формами навчання яскраво показує, наскільки вагомою стала роль цифрової інфраструктури для забезпечення освітнього процесу та подолання освітніх втрат:
На чому має базуватися стратегія майбутньої економіки України
- Очне навчання (у звичному режимі): 2 338 924 учні;
- Змішане навчання: 555 892 учні;
- Дистанційне навчання: 285 162 учні.
Крім того, за кордоном усе ще перебуває понад 300 тис. українських дітей (статистика Міністерства вказує точну цифру – 315 441 дитина). Для них, як і для школярів на тимчасово окупованих територіях, онлайн-навчання залишається єдиним містком до українського освітнього простору. Тому, цифрові інструменти, які застосовуються в освітньому процесі в Україні, виконують потужну соціальну місію. Вони, очевидно, мають суттєву специфіку залежно від віку дітей.
Головний виклик для початкової школи (6-8 років) — адаптація до систематичного навчання в умовах стресу. Молодші школярі не можуть довго утримувати увагу на екрані, тому навчання має бути діяльнісним та ігровим.
Одним з ефективних рішень, напрацьованих у межах програми MYRP, до прикладу, став мобільний застосунок «Вивчаю не чекаю», розроблений громадською спілкою «Освіторія» у партнерстві з Warchild, яка зараз передає права власності на нього Україні. Застосунок призначений для навчання дітей мови, літератури та математики. У ньому дитина вчиться, переглядає пізнавальні освітні відеоуроки, а інтерактивні міні ігри допомагають закріпити вивчений матеріал.
Усі теми й завдання застосунку розроблені згідно з затвердженою МОН навчальною програмою, розробляли їх українські вчительки й вчителі, методистки й методисти. Головна перевага «Вивчаю не чекаю» — можливість попереднього завантаження контенту. У межах програми MYRP проводилися навчання вчителів початкової школи у прифронтових регіонах для популяризації використання застосунку та для того, щоб навчити вчителів використовувати його на уроках, для домашніх завдань та на канікулах.
Для середньої та старшої школи унікальною національною інфраструктурою стала Всеукраїнська школа онлайн (ВШО). Кожен її короткий урок (7–12 хвилин) є продуктом роботи цілої команди, адаптований для дітей з особливими освітніми потребами та під перевірку тестів. Сучасне навчальне відео відповідає медіазвичкам підлітків: воно темпове, коротке та має чітку структуру.
Як зазначає Ольга Дем’янко, менеджерка з впровадження проєктів ГС «Освіторія», саме геймифікація, інтерактивні тренінги та професійні відеоуроки є ключем до того, щоб зробити онлайн-навчання цікавим для дітей, які втомилися від війни. Втім, вона також наголошує:
«Освіта не повинна ставати нескінченним потоком відео формату ТікТок. Але вона має розуміти медіазвички дітей. Сучасне навчальне відео має бути коротким, візуально чистим, темповим, без зайвих вступів, із чіткою структурою: проблема — пояснення — приклад — завдання — перевірка».
Подолання освітнього розриву та тьюторинг: досвід «Навчай для України»
Освітні втрати є одним із найсерйозніших наслідків війни для українських дітей. Особливо гостро ця проблема відчувається в громадах, де бракує профільних вчителів або де навчання тривалий час відбувалося в дистанційному форматі. За результатами опитувань, проведених експертами організації, 95% педагогів відзначають погіршення навчальних результатів учнів після 2022 року.
Саме тому ГО «Навчай для України» активно розвиває програму «Освітній супровід», у межах якої учні 5–10 класів безкоштовно отримують додаткову підтримку з математики та української мови через тьюторинг у малих групах. Цей підхід масштабується через всю систему освіти. Зокрема, спільно з Дія.Освіта був створений курс «Тьюторинг у школі», який допомагає педагогам опанувати інструменти індивідуалізації навчання, покращити роботу з мотивацією учнів, ефективніше розбиратися з освітніми прогалинами учнів.
Досвід організації яскраво показав, тьюторинг допомагає не лише підтягувати академічні результати, а й повертати дітям віру у власні сили та мотивацію до навчання, що сьогодні не менш важливо за оцінки.
«Цифровізація дозволяє зменшити залежність якості освіти від місця проживання дитини чи педагога. Вчитель із невеликої громади отримує доступ до тих самих інструментів, навчання та професійних можливостей, що й колега з обласного центру. Окремо важливо, що цифрові рішення дозволяють підтримувати педагогів у регіонах, де доступ до очного професійного розвитку є обмеженим через безпекову ситуацію. У межах програми MYRP ми навчили понад 300 вчителів основам тьюторингу в онлайн-форматі, допомагаючи їм впроваджувати індивідуалізований підхід до навчання та ефективніше працювати з освітніми втратами учнів», – зазначила у розмові з Kyiv Post керівниця проєкту, Ксенія Калина.
Залучення молодих фахівців та методологічний злам – до чого тут цифровізація?
Для молодих вчителів цифровізація цифровізація навчання надає передусім можливість мати реальний вплив на дітей і паралельно здобувати новий досвід. Щоб допомогти молодим педагогам упевнено стартувати, «Навчай для України» розвиває програму «Учительство вчительству», де досвідчені освітяни супроводжують молодих колег. Додатково на платформі Дія.Освіта створено курс «Класний виклик: початок учителювання», який містить практичні інструменти для роботи з класом, побудови безпечного освітнього середовища та взаємодії з батьками.
Найчастіше молоді фахівці стикаються не з технічними бар’єрами, а з психологічними: невпевненістю у власних силах, страхом першого викладання та роботою з дітьми, які пережили травматичний досвід війни. Саме тому підтримка спільноти є чи не головним елементом роботи.
«Для нас цифровізація — це не лише про технології. Це про рівний доступ до якісної освіти та професійного розвитку незалежно від того, чи працює вчитель у великому місті, маленькій громаді або прифронтовому регіоні», – наголошує Ксенія Калина.
Загалом «перехід у цифру» виявив дві великі проблеми:
- Технічна: брак гаджетів, нестабільний зв’язок, перебої з електрикою.
- Методологічна: ризик перетворення змішаного навчання на банальну трансляцію звичайного уроку в Zoom.
Саме тому одним із ключових викликів сучасної освіти є підготовка вчителів до проєктування якісних синхронних онлайн-уроків. Зокрема цьому навчитися у вчителів була змога в межах проєкту «Перезавантаження НУШ: 1-4 класи». Завдяки цьому проєкту навчання пройшли понад 20 000 вчителів початкової школи. В межах нього були створені два онлайн-курси, методичний посібник, тренінги проводилися в різних регіонах України.
«Змішане навчання — це не заміна вчителя монітором, а продуманий розподіл діяльностей: що дитина опрацьовує сама, що робиться в групі, де потрібне тренування, а де — підтримка. Коли вчитель просто «відчитує» матеріал у Zoom, діти втомлюються, а педагог виснажується», — зазначає Ольга Дем’янко, менеджерка з впровадження проєкту «Освіторії».
Для того, щоб онлайн-зустрічі перетворилися на простір підтримки емоційного стану учнівства, а не залишалися звичайною «вичиткою лекцій», громадський сектор створює альтернативні екосистеми. Яскравим прикладом стала платформа «ПОВІР» від ГО «ЕдКемп Україна».
Як розповіла нам програмна директорка організації Оксана Дегтярьова, анонімне опитування педагогічного складу після півтора року пілотування проєкту показало, що така робота кардинально змінює підхід до взаємодії з дітьми. Понад те, переважна більшість учителів зізналася, цей досвід посилює їхню практику, оцінивши позитивний вплив на роботу за основним місцем у середньому на 4,4 бала з 5.
«Вчительство зазначає, що місія проєкту резонує з його цінностями. Педагоги і педагогині не лише дбають про належний результат навчання, а й вчаться помічати особистість дитини, її втому та страхи, визначати зони зростання. Платформа дає реальні інструменти, щоб розуміти емоційні потреби дітей і підлітків у кризові часи, на що формальній системі освіти часто не вистачає часу», — зазначила вона.
Освітній процес на платформі побудований так, щоб він не нагадував сухі шкільні уроки чи класичне репетиторство. Віртуальний простір орієнтований на запити дітей, про що свідчать відгуки учнів: «не так, як в школі», «якби в школі були такі уроки», «досі післясмак і відчуття, що тебе цінують і твій внесок важливий». Як наслідок, онлайн-зустрічі стають для підлітків місцем подолання освітніх викликів та відкриття внутрішніх суперсил.
Цифрова компетентність стала обов’язковою умовою виживання сучасного вчителя. Саме на зміну підходів був спрямований проєкт «Перезавантаження НУШ: 1–4 класи» від «Освіторії», у межах якого понад 20 000 вчителів початкової школи навчилися проєктувати якісні синхронні онлайн-уроки, чергувати види діяльності та використовувати ШІ для персоналізації навчання під темп кожної дитини.
Психологічна стійкість та спільнота – гуманістичний вимір
Цифровізація освіти під час війни — це не лише про технології. Це про рівний доступ до якісної освіти та професійного розвитку незалежно від географії, а також про створення простору для психологічної підтримки. У межах ініціатив ГО «ЕдКемп Україна» вчителі опановують навички емоційної стабілізації дітей під час тривог та вчаться створювати атмосферу присутності навіть через екран.
Проте тримати емоційний баланс потрібно й вчителям. За відгуками учасників, зберігати ресурс в екстремальних умовах допомагають довіра, здорове середовище спільноти та взаємопідтримка.
Оксана Сасіна, координаторка регіональної (не)конференції Міні-EdCamp Kharkiv Blahovist, наголошує на важливості горизонтальної взаємодії: «Такі події неабияк допомагають педагогам тримати свій емоційний баланс, бо учасники бачать, що їхні виклики не унікальні — інші педагоги стикаються з подібними труднощами, і це знімає відчуття ізоляції. Інтерактивні формати роботи дозволяють проговорити власні переживання, а спілкування з колегами, які діляться успішними практиками, дають енергію та віру у власні сили».
Важливим кроком до психологічної адаптації є відмова від ілюзії повернення до минулих форматів. Олена Масалітіна, віцеголова Ради ГО «ЕдКемп Україна», наголошує, що однією з причин вигоряння є саме прагнення «повернути все як раніше».
«Важливо розуміти і прийняти, що як раніше вже не буде, ми живемо в іншому світі, ба більше, навіть мало що знаємо про те, який він буде надалі. Тому ми на своїх онлайн-подіях через методики і практики програми соціально-емоційного та етичного навчання (СЕЕН) завжди пропонуємо ідею про потребу прийняття й перелаштування, і фокусування на тому, що зараз — навіть у таких складних і непередбачуваних умовах — є добре, що підтримує, за за що можна “триматися“, як і чим підтримати передусім себе і потім інших біля себе», — зазначила вона.
Програма СЕЕН також інтегрована в ширший соціальний контекст, зокрема в курс, який охоплює тему протидії дискримінації в освітньому середовищі, яку суспільство часто може не помічати у щоденних фразах чи жартах. Спеціальний квест-курс «Освіта без дискримінації, мова без бар’єрів», що складається з шести інтерактивних модулів (від аналізу дитячих іграшок до універсального дизайну школи), дозволяє глибше розібратися у цій проблематиці. Ця ініціатива вже стала частиною Національної стратегії зі створення безбар’єрного простору в Україні на період до 2030 року, започаткованої першою леді Оленою Зеленською.
Цифровізація української освіти під час війни переросла рамки суто технічної відповіді на безпекові виклики. Сьогодні смартфон у руках дитини у прифронтовому Харкові, укритті на Київщині чи в евакуації за кордоном — це не просто доступ до уроків математики чи мови. Це еластичний і міцний зв’язок із домом, який не здатні перебити жодні ракети та блекаути.
Досвід партнерів програми MYRP доводить: успіх криється у гуманістичному зламі. Перехід в онлайн став ефективним лише тоді, коли за екранами моніторів стала помітною жива особистість — втомлена дитина та виснажений вчитель, які потребують не просто сухої «вичитки» лекцій, а емоційного тепла та відчуття безпеки. Створюючи унікальні платформи на кшталт «ПОВІР», розвиваючи тьюторинг та впроваджуючи ігрові застосунки, які працюють без світла й інтернету, Україна не просто долає освітні втрати. Вона проєктує абсолютно нову, безбар’єрну та гнучку школу майбутнього.
