Вічна пісня Ніни Матвієнко: пішла у засвіти берегиня української культури

Легендарна українська співачка Ніна Матвієнко померла 8 жовтня 2023 року, у віці 75 років.

Віхи біографії

Ніна Матвієнко народилася 10 жовтня 1947 року в селі Неділище, на Житомирщині. Вона була п'ятою дитиною у родині, де було одинадцять дітей. Дитинство дівчинки було важким, доводилося багато працювати та виховувати молодших братів та сестер. Сім'я Матвієнків була бідною, тож батьки були змушені віддати дочку на навчання до школи-інтернату для дітей з багатодітних сімей.

Після закінчення інтернату Ніна влаштувалася на завод "Хіммаш" і почала працювати на крані. Дівчина не полишала мрію стати артисткою, адже співочий талант, який передався їй від матері, неможливо було приховати.

На першу зарплатню вона пошила собі пальто, в якому в 1968 році поїхала до Києва, на пробу в народний хор ім. Григорія Верьовки. Проба пройшла успішно, і її затвердили солісткою. Тоді й розпочалася музична кар'єра Ніни Матвієнко.

У хорі Верьовки Матвієнко виступала понад 20 років. Певний час радянська влада забороняла артистці виїжджати за кордон через звинувачення у націоналізмі. Ці звинувачення з’явилися через відсутність у репертуарі пісень російською мовою.

У 1971 році Ніна Митрофанівна вийшла заміж за художника Петра Гончара – прийомного сина відомого етнографа Івана Гончара. У подружжя народилося троє дітей – Іван, Андрій і донька Антоніна. Іван Гончар постригся в ченці, Андрій став художником, як і батько, а донька – Антоніна Матвієнко пішла стопами матері та стала співачкою в народному жанрі.

Берегиня української культури

Ніна Матвієнко була не просто співачкою – вона справді народною артисткою та гордістю нації. Її голосом звучала душа України. Все своє життя Ніна Митрофанівна возвеличувала спадок рідної землі та робила багато для популяризації української культури, залишивши після себе неповторний слід та яскравий приклад чистої любові до всього українського.  Артистка з великим успіхом гастролювала в Мексиці, Канаді, США, Чехії, Польщі, Фінляндії, Кореї, Франції, країнах Латинської Америки.

Ніна Митрофанівна мала неабиякий акторський талант, хоча й не визнавала цього. Вона знімалась у відомих художніх фільмах «Як гартувалася сталь», «Золоте весілля», «Солом'яні дзвони», «Пропала грамота» та художніх телевиставах «Маруся Чурай», «Катерина Білокур», «Розлилися води на чотири броди» та багатьох інших. Також брала участь у створенні українського мультфільму «Колискова» та в озвучці багатьох науково-популярних і документальних кінофільмів, завжди допомагала  молодим талантам і брала участь у багатьох українських телешоу та музичних спектаклях. Так, Ніна Матвієнко в 1995 році зіграла 16 вистав з американським театром La Mama E.T.C. у США.

Співачка залишила свій слід і в літературі. Найбільшим літературним надбанням співачки стала її біографічна книжка «Ой виорю нивку широкую», яка вийшла друком у 2003 році. У книзі зібрані понад 250 народних пісень і творів українських композиторів з особистого доробку артистки – колядки й щедрівки, веснянки, пісні до Зелених свят, купальські та петрівчані, жниварські й обжинкові, весільні, колискові, поховальні, жартівливі й танцювальні, псалми, історичні та станові пісні, пісні про кохання, родинне життя.

Ніна Матвієнеко стала патронесою державного Музею Івана Гончара. Коштом родини колекція державного музею за 30 років поповнилась майже вдвічі.

За її сприяння родинний музей перетворився на потужний національний центр народної культури, в якому розгорнулися процеси духовного ствердження національної ідентичності.

У 2004 році вийшла книжка спогадів Ніни Матвієнко «Уже так не буде, як є».

У 2010 році співачка записала вступне слово до аудіокниги Блаженнішого Любомира Гузара «Дорога до ближнього».

Титули і нагороди

У 1978 році за великий внесок у розвиток українського мистецтва Ніна Матвієнко отримала звання заслуженої, а в 1985-му – народної артистки України.

У 1988 році отримала Державну премію ім. Т. Шевченка. Нагороджена орденом Миколая Чудотворця, була почесною членкинею Спілки кінематографістів України.

У 2006 році президент Віктор Ющенко присвоїв співачці звання Героя України.

У 2020 році за значний особистий внесок у державне будівництво, соціально-економічний, науково-технічний, культурно-освітній розвиток України, вагомі трудові здобутки та високий професіоналізм була нагороджена Орденом княгині Ольги ІІ ступеня.

Про громадянську позицію та політичні уподобання

Ніна Матвієнко брала участь у Помаранчевій революції та Революції гідності. Від початку широкомасштабної агресії РФ Ніна Матвієнко активно збирала кошти на потреби армії під час благодійних акцій та концертів.

Певні кола української інтелігенції закидають Ніні Матвієнко «малоросійство», зокрема, через її зустрічі з колишнім президентом України Віктором Януковичем, критику лідерів тоді ще Євромайдану, участь у сумнозвісному телемості у січні 2015 року на "17 каналі" з лідерами так званих «ЛНР/ДНР».

Проте, напевно можна говорити одне, смерть Ніни Матвієнко – це велика втрата для України.

Вона залишиться в історії української пісні та в серці кожного українця назавжди. Почувши хоч раз магічний голос великої українки, його неможливо ніколи забути, бо ним прекрасно співає сама душа України, і в кожній ноті відчувається тепла енергетика цієї вірної берегині української самобутності.