Вперше з 1973 року Ізраїль офіційно перебуває у стані війни. На відміну від тодішніх воєн, цього разу ворог прийшов з сектору Газа, по суті, з території країни.
Угруповання ХАМАС напало на Ізраїль, його бойовики на короткий час встановили контроль над низкою населених пунктів, захопили сотні громадян та іноземців, вбили біля тисячі цивільних та солдатів.
Всі оглядачі та експерти поки що не можуть знайти відповідь на питання: “як одна з найкращих розвідок світу могла пропустити початок такого вторгнення?” Адже, як показав перший день, ЦАГАЛ виявився абсолютно не готовим до такого масштабу бойових дій. А може розвідку не послухали?
Відповіді на ці та інші питання читайте у матеріалі Анатолія Максимова для Kyiv Post.
Ізраїль і ХАМАС. Гра на виснаження, що стала звичкою
Ці двоє супротивників воюють майже без перерви щонайменше з 1990-х років. А на повну – з 2007, коли ХАМАС у силовий спосіб захопив владу у Газі, скинувши партію ФАТХ Ясіра Арафата. Ізраїль для ХАМАСу – ціль номер один. Він за їхньою ідеологією має бути знищений, ХАМАС прагне “скинути Ізраїль у море”.
За багато років протистоянн ізраїльтяни вже звикли (наскільки це взагалі можливо) до ракетних обстрілів, терактів та спроб проникнення по тунелям невеликих груп терористів. І багато хто думав, що й далі все цим і буде обмежуватися.
Війна (і тут дивним чином співпали погляди деяких правих Ізраїлю та фанатиків з ХАМАСу), вигідна всім – допоки обидві сторони завдяки цьому зберігають владу.
Таке співпадіння “звички” з традиційними святкуваннями та черговою річницею війни Судного дня призвели до неготовності армії Ізраїлю вести масштабні бойові дії, до затримки з мобілізацією солдатів резерву, перегрупуванням їх на південь країни, ближче до сектору Гази. Через це жителі містечок та кібуців біля Гази залишилися практично беззахисні перед терором бойовиків ХАМАСу.
Але ХАМАС ніколи не діє сам по собі. ХАМАС – частина іранських “проксі сил”, до яких також зараховують рух “Ансар Алла” (хуситів) у Ємені, іракську та ліванську “Хезболлу” та інші терористичні та парамілітарні організації. Без іранських грошей та організаційної підтримки ця операція була б неможлива, бо у фракцій з Гази банально немає стільки ракет, щоб вистрілювати їх тисячами одночасно
Як відбулося вторгнення
Атака ХАМАСу почалася у шабат (суботу) 7 жовтня о 6-й ранку (ще й на релігійне свято) з масованого обстрілу Ізраїлю ракетами з сектору Гази. Більшість людей, зокрема, солдатів, відпочивали або перебували у іншій частині країни – на західному березі річки Йордан чи на Голанських висотах (наприклад, артилерія та 26 батальйонів ЦАГАЛу). Ракети падали аж на Тель-Авів у центрі Ізраїлю та Єрусалим на сході.
Після цього, на превеликий подив сонної країни, понад тисячу дуже добре озброєних терористів пішли на Ізраїль по землі. Вони прорвали захисний бар’єр навколо Сектору, подекуди просто пробивши його бульдозерами. Армія повноцінно відреагувала достатньо пізно, в другій половині дня до Гази почали підходити бригади “Нахаль”, “Голані”, “Маглан” та інші. Почалися перші вуличні бої, трохи згодом – авіаційні обстріли Гази.
Але відразу відбити бойовиків назад не вийшло – їх було занадто багато. Вони ховалися у містах, їздили по дорогам, отримували підкріплення з Сектору, пробували робити морські десанти.
Суспільство Ізраїлю, яке майже поголовно служило у армії, зараз бомбардує владу та розвідку питаннями – як таке взагалі стало можливим. Щоб озброєні люди прорвали найбільш контрольований кордон на Близькому Сході, де кожен сантиметр покритий сенсорами руху та камерами
Зараз точних і однозначних відповідей немає, але певні висновки зробити вже можна.
Вони стосуються, зокрема, політики нинішнього уряду Беньяміна Нетаньягу.
Найбільший провал з 1973 року?
Щось схоже Ізраїль вже переживав, у жовтні 1973 року. Тоді теж арабські країни напали під час святі. І тоді теж Ізраїль виявився абсолютно не готовим до бою, у перші дні мав поразку за поразкою.
Таку неготовність насправді дивно бачити у країні, яка має кілька надпотужних і тренованих розвідувальних служб на чолі з легендарним Моссадом. Але ані вони (хоча мали слідкувати за Іраном та Ліваном), ані ШАБАК (щось на зразок місцевого ФБР) ані військова розвідка АМАН, не підняли тривоги.
Втім, є й інша точка зору – розвідка хотіла підняти тривогу і мала для цього підстави, але кабінет Нетаньягу її не послухав
Річ у тім, що багато представників армії, розвідки та колишніх резервістів стали на бік протестувальників у момент, коли “Бібі” “протискав” у Кнесеті свою юридичну реформу, що позбавляла Верховний Суд країни кількох важливих для демократій повноважень.
Нетаньягу цього не пробачив і не забув. Тоді історія закінчилася відкритим клінчем з силовим блоком.
Ба більше, точно відомо, що Нетаньягу навіть відмовлявся читати звіти розвідки (нагадує його друга з США Дональда Трампа, чи не так?).
Інша причина – політичні амбіції та цілі уряду Нетаньягу. Вони були зосереджені на сході країни, а не на півдні.
ЦАГАЛу було наказано захищати продовження зведення незаконних з точку міжнародного права поселень на західному березі річки Йордан та га Голанських висотах. Ці території були захоплені Ізраїлем разом зі Східним Єрусалимом за результатами воєн у 1967 та 1973 роках.
Увесь світ вважає це класичною окупацією. Лиш Ізраїль не пішов звідти, як пішов з Синайського півострову та Гази. Навпаки, поселенці – ізраїльтяни, які живуть у маленьких населених пунктах в оточенні палестинців, у складних безпекових та побутових умовах – стали базою електорату Нетаньягу та його ультраправих міністрів. Подальша розбудова населених пунктів стала їхньою ідеологією.
Вважалося, що з півдня загрози немає, бо ХАМАС “втихомирений” і не хоче великої війни, а з обстрілами впорається “Залізний Купол
Як виявилося, це був самообман. Деякі міжнародні ЗМІ вже написали про те, що планування цієї атакти почалося два роки тому. Допоки Ізраїль роздавав гроші палестинським робітникам, вони передавали їх ХАМАСу, а той, своєю чергою, вкрав мільярди доларів міжнародної допомоги Сектору. На всі “зібрані” таким чином кошти закуповували зброю, спорядження, оплачували роботу іранських інструкторів. Видання WSJ, зокрема, повідомило, що саме Корпус Стражів Ісламської Революції з серпня 2023 року керував розробкою фінальних деталей нападу та дав “зелене світло” під час зустрічі у Бейруті.
І от, коли бійці ХАМАСу на парапланах приземлилися, а 3000 ракет пролетіли у них над головами, елітні командос з Гази побігли у напрямку кордону та пробили його тракторами, вибухівкою та грубою силою. Вони напали на штаб-квартиру командування “Південь” і заглушили їхні комунікації, завадивши спробам викликати допомогу. Всі інші бойовики тероризували цивільних і брали полонених.
Так провалився геополітичний гамбіт Нетаньягу
Загалом, кілька років поспіль, в ситуації відносного затишшя у секторі Гази, у своїй політиці Ізраїль “перемкнувся” з місцевих безпекових питань на дипломатію з сусідами, підписавши так звані Авраамові угоди (договори про нормалізацію і відновлення дипломатичних відносин між ОАЕ, Бахрейном, Марокко і Суданом та Ізраїлем - ред.) ставши на шлях замирення та покращення відносин з країнами арабського світу.
Натомість Саудівська Аравія до цього часу відмовилася приставати на такий договір, допоки не буде вирішене питання з палестинцями. Але й у цьому напрямку був значний прогрес! Ба, навіть з Іраном, злісним ворогом Ізраїлю, теж вже були контакти!
Тепер про це, скоріш за все, можна буде забути на невизначений час. Увесь арабський світ знову підтримав палестинців у боротьбі проти Ізраїлю.
Великий геополітичний гамбіт Нетаньягу провалився
Він напевно виграє війну, але, як і Голда Меїр у 1973 році, може втратити посаду. А на Ізраїль чекають важкі тижні та роки відновлення і розслідувань, хто саме винен у тому, що сталося.
Коментарі (0)