У спальні своєї скромної квартири у Волгограді, що на півдні Росії, колишній викладач університету Роман Мельниченко склав дві сумки: одну на випадок, якщо він потрапить у в’язницю, іншу – якщо йому доведеться тікати.
«Я маю бути готовим», – каже 49-річний чоловік.
Мельниченко протягом 25 років викладав право у Волгограді, відомому за радянських часів як Сталінград, до того, як у квітні його звільнили за виступ проти військових дій Росії в Україні.
Він бореться в суді за право продовжувати викладацьку діяльність і стикається з різними юридичними проблемами після того, як його звинуватили в поширенні «неправдивої» інформації про конфлікт.
В Росії викладачі зазнають все більшого тиску, оскільки влада придушує свободу слова. Багатьох звільнили за нібито «аморальну поведінку» після того, як вони критикували уряд або виступали проти зростаючому консерватизму.
Тиск став іще сильнішим після того, як наприкінці лютого путінські війська вторглися в Україну. Мельниченко каже, що розуміє чому.
В інтерв’ю AFP він пояснив: «Інтелектуальна еліта може змусити правлячу еліту втратити підвалини своєї влади, тому така жорстка реакція проти університетів».
Мельниченка звільнили з посади за «аморальну поведінку» після того, як він опублікував у соцмережах дописи, в яких засуджував вторгнення в Україну, попри те, що на прохання університету він погодився їх видалити.
Поліція затримала його – одного з багатьох росіян, які порушили нові обмеження щодо критики військового наступу, – прямо в університеті та звинуватила в поширенні «неправдивої» інформації.
– «Три місяці в шоці» –
У відділку поліції він зробив символічний крок, вимагаючи перекладача з української мови згідно російського законодавства, але отримав відмову.
Мельниченко живе в Росії, але має глибокий зв’язок з Україною.
Його батьки живуть у Нікополі – місті на півдні України, яке зараз неподалік від лінії фронту.
«Останні три місяці я був у шоці. Там мої батьки», – сказав він зі сльозами на очах.
У червні суд визнав Мельниченка винним в адміністративному правопорушенні та зобов’язав сплатити штраф у розмірі 30 тис. рублів (близько 500 доларів) – приблизно його місячну зарплатню.
На щастя, сказав Мельниченко, він не є основним годувальником сім’ї. Його дружина Зоя – манікюрниця і заробляє більше за нього.
«Якщо вони заборонять манікюр, Росія впаде», – розсміявся він.
Відвертий Мельниченко вже не вперше має юридичні проблеми. Раніше два університети відмовилися продовжити з ним контракт.
За його словами, в одному випадку це було після того, як він засудив справу про корупцію. В іншому – запропонував студентам можливість обговорити надзвичайно чутливе питання анексії Криму у 2014 році.
Але звільнення за аморальну поведінку набагато серйозніше, оскільки завадить йому викладати деінде в Росії.
Він оскаржує це рішення в суді, але побоюється, що йому загрожує кримінальна відповідальність.
Мельниченко каже, що не уявляє життя без викладання.
«Мені потрібен університет, студенти, викладачі, – сказав він. – Це місце, де кожен може рости та допомагати рости іншим».
– Захист військовополонених –
Його колишні учні добре відгукувались про нього.
«Він заохочував нас до інтелектуальної роботи», – сказав Сергій, відмовившись назвати своє прізвище через побоювання репресій.
Тим часом Мельниченко продовжує публікувати відео на своєму популярному YouTube-каналі, який має понад 67 тис. підписників.
Мельниченко каже, що відколи почалися проблеми із владою, за ним спостерігають спецслужби, і він став об’єктом наклепницької кампанії в місцевих ЗМІ.
Але додає, що не боїться, а навпаки, активізує свою діяльність.
Мельниченко об’єднався з Олександром Єфімовим, членом ліберальної партії «Яблуко», щоб знайти українських військовополонених. Вони також планують виступити з ініціативою щодо розшуку російських військовополонених в Україні.
«У Росії все ще є гідні та чесні люди, які щиро піклуються про інших», – сказав 50-річний Єфімов.
«Влада хоче створити в країні своєрідний моноліт, який підтримуватиме будь-яку їхню оману, будь-який злочин».
Ці двоє сподіваються, що, працюючи над захистом військовополонених з обох сторін, вони зможуть допомогти зблизити росіян та українців.
«Це важливо для майбутнього, – каже Мельниченко. – Військовополонені можуть або розділити два наші народи, українців і росіян, або допомогти їм об’єднатися».
Оригінал англійською тут
Коментарі (0)