У Москві на 89-му році життя помер відомий український та радянський поет і публіцист Віталій Коротич. Його не стало 29 вересня 2025 року в одній зі столичних лікарень. Наразі точна причина смерті не розголошується. Його постать назавжди залишиться в історії як приклад талановитого діяча, чия біографія сповнена як визначних досягнень, так і глибоких суперечностей.

Помер Віталій Коротич: спадщина та проросійська позиція “прораба перебудови”

Advertisement

Віталій Олексійович Коротич народився 26 травня 1936 року в Києві. Хоча за першою освітою він був лікарем-кардіологом, справжнім його покликанням стала література. Почавши з поезії у 1960-х, він згодом очолив культові журнали “Ранок” та “Всесвіт”.

Найбільшу славу йому принесла посада головного редактора московського журналу “Огонёк” (1986–1991). В епоху перебудови Коротич перетворив це видання на рупор гласності, сміливо викриваючи злочини сталінізму та корупцію. Саме за цю діяльність він отримав неофіційне звання одного з “прорабів перебудови”.

Розпад Радянського Союзу застав Віталія Коротича у Сполучених Штатах. Серпневий путч 1991 року став для нього точкою неповернення: оцінюючи політичну нестабільність та особисті ризики як для одного з найяскравіших діячів перебудови, він ухвалив рішення залишитися в США. Цей період тривав близько семи років, протягом яких він занурився в академічне середовище, отримавши посаду професора в Бостонському університеті. Там він читав лекції, ділився своїм унікальним досвідом редактора та свідка епохальних змін.

Advertisement

Проте, він не розривав зв’язків з медіапростором колишнього СРСР. У 1998 році, вже завершивши свою академічну кар’єру в США, він знову повернувся до активної журналістики. Показово, що він долучився саме до українського проєкту, очоливши редакційну раду популярного київського тижневика «Бульвар» (згодом «Бульвар Гордона»). Цю посаду він обіймав аж до 2014 року, що свідчило про його тривалу залученість в інформаційне життя України.

Advertisement

Фатальним роком, що визначив остаточний ідеологічний вибір Коротича, став 2014-й. Революція Гідності та подальший проєвропейський курс України виявилися для нього неприйнятними. Він публічно і вкрай різко засудив нову українську владу.

Саме тоді він зробив свій останній вирішальний крок — остаточно переїхав на постійне місце проживання до Москви. Своє рішення він пояснив відкритою політичною позицією, заявивши, що «не зміг змиритися з перемогою українських націоналістів». Цей переїзд, що відбувся на тлі анексії Криму та початку війни на Донбасі, був не просто зміною місця проживання, а символічним актом, який засвідчив його повний розрив із батьківщиною та солідарність із російським політичним режимом.

Advertisement

Окрім того, його позиція щодо російсько-української війни була однозначно проросійською. Ще у 2014 році Коротич підтримав анексію Криму, заявляючи, що півострів має бути «під протекторатом Росії». Після повномасштабного вторгнення 24 лютого 2022 року він остаточно закріпив свою репутацію, відкрито підтримуючи загарбницьку війну. В останні роки життя він активно давав інтерв’ю російським пропагандистським виданням, де розповідав про майбутню «перемогу Росії над колективним Заходом».

За таку антиукраїнську діяльність та підтримку агресії Віталій Коротич був внесений до бази даних центру «Миротворець». Його спадщина назавжди залишиться неоднозначною: з одного боку — видатний журналіст епохи змін, з іншого — людина, яка в останні роки життя свідомо обрала бік ворога своєї батьківщини.

Advertisement